Дорогі Брати і Сестри!

Вітаю вас із Воскресінням Христовим!

Христос Воскрес! Мир Вам! Радіймо і веселімся, бо Христос воістину Воскрес!

Вітаю усіх священників, з якими творимо одну велику родину священнослужилів тут на італійському півострові!

Вітаю усіх наших вірних та зі всіма поділяю надію воскресіння у цьому важкому часі епідемії, визнаючи: «Хоч і до гробу зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував Ти силу, і воскрес, як переможець, Христе Боже, жінкам мироносицям звістивши: «Радуйтеся»! І мир дарував Ти своїм апостолам, упалим же подав воскресіння».

Вітаю всіх тих, що з бігом сучасних обставин залишилися далеко від своїх рідних; з тими, що не мають можливості повернутися до своїх домів; всіх тих, що доглядають хворих і залишилися на самоті.

Вітаю всіх вас по шпиталях та хворих по домах. Запрошуємо вас єднати ваші страждання з Ісусом, щоб бути учасниками Його перемоги.

Вчора ми співали: «Нехай мовчить усяка плоть людська…». Справді, не зможемо зрозуміти те, що сталося у цьому Страсному тижні, якщо не замовчимо. Якщо не зупинимо крики нашого серця… А наше серце кричить інколи безперестанно. Все щось болить, плач і нарікання на всіх і все. Треба, щоб наше серце затихло, щоб послухати і зрозуміти, що Христос всю гіркоту чаші випив до останньої краплини заради любові до нас. Спробував всю можливу гіркоту, щоб все просвітити своїм світлом…

Любов Божа безмежна. Вона здатна все понести, все перетерпіти, і вмерти, щоб відкрити людині безмежну цінність життя, навіть серед найбільших страждань.

Любов Божу можна засудити на смерть, побити, терням вінчати, наложити важкий хрест, прибити її тупими цвяхами до хреста, і пробити бік, щоб витекла остання краплина крові і води, поховати і прикотити великий камінь. Проте закон любові – вічність. Любов завжди воскресне! Тільки вона залишається назавжди, адже тільки вона може давати життя!

Любов – це альфа і омега всього буття. Початок і кінець всього того, що існує. Любов творить усе! З любов´ю постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього. У любові є життя, і життя є світло людей. І світло світить у темряві, і не займає його темрява (пор. Йо 1,1-5).

Любов, яку приніс нам з неба Христос вихідна, причасна, доброчинна, давальна, некористолюбна. Ця любов заходить там, де темрява - щоб її просвітити; заходить там, де гріх - щоб принести благодать; де смерть – щоб принести життя і воскресіння.

У Божій любові є світло, життя, творчість, воскресіння. Ісуса убивають, але Любов воскресає. Тому тільки через любов можливо увійти у таїнство Христового Воскресіння. Тільки любов нас врятує! Любов - це ключ, шо відкриває нам двері до таїнства воскресіння. Тому, навіть, найменший жест любові, як подати спраглій людині кухоль холодної водиці відкриває нам двері до вічного життя, до воскресіння. У конкретних жестах любові Бог об’являється. Це може єдиний достовірний аргумент, що Бог існує. Мати Тереза з Калькутти обмивала вонючі рани прокаженого, який раніше лежав на смітнику. І цей бідний спитав мати Терезу, чи вона вірить у Бога? За звичаєм вона відповіла: «Так!» А по якомусь часі сестра спитала і в недужого: «А ти віриш у Бога?» - «Так! Тепер я починаю вірити у Бога!».

Там де є любов, там є Бог! Все минається, все старіється, нічого не має постійного у цьому житті, але єдине, що залишається – Любов. Любов має у собі динамізм життя і світла; енергію, яка є здатна жити на віки. Любов – це запорука воскресіння, бо вона нас єднає з Богом та зі всіма святими, живими і померлими. Є в житті людини темні ночі, проте постає світлий ранок воскресіння. Можемо з повноти серця співати пісню перемоги: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, шо в гробах життя дарував».

А на кінець, бажаю Вам словами Апостола Петра: «Благодать і мир вам хай помножиться! Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що у своїм великім милосерді відродив нас до живої надії через воскресіння Ісуса Христа з мертвих, до спадщини, яка не може ні зотліти, ні заплямитися, ані зів'янути, - збереженої для нас на небі, для нас, яких Божа потуга вірою зберігає на спасіння, що готове з'явитись останнього часу. Ви тим радійте, навіть, якщо тепер треба трохи посумувати в різних досвідах, щоб ваша випробувана віра, куди цінніша від тлінного золота, яке вогнем очищають, була на похвалу, на славу й на честь - під час об'явлення Ісуса Христа» (І Послання Апостола Петра 1, 2-7).

Співаємо сьогодні, по правді: «Прийдіте, пиймо нове пиття, що не з каменя неплідного чудесно випливає, але з нетління джерела, яке виточив із гробу Христос» (3-тя Пісня Воскресної Утрені).

Радіймо, що ми у Христа охрестилися, у Христа одягнулися!  Святкуймо «перемогу над смертю, знищення аду, іншого життя вічного початок!»

Мир Вам! Радіймо і веселімся, бо Христос воістину воскрес!

+Діонісій

Рим, 19 квітня 2020