Мт 9,1-8; Рим, 12, 6-14

 Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри!

Ми вже роздумували над темою оздоровлення паралітика, якого чотири чоловіки принесли на ношах, a це у версії євангеліста Марка, у третю неділю посту. Подібна є версія Матея, яку ми щойно слухали.

Євангелист Матей, після нагірної проповіді, що у главах 5-та до сьомої, у 8-ій і 9-ій главах говорить про 10 чуд Ісуса Христа: Він очищає прокаженого, оздоровляє слугу сотника, зціляє Петрову тещу, утихомирює бурю на морі, виганяє бісів з двох чоловіків у Гадаринському краю, а сьогодні ми слухали, що зціляє розслабленого у місті Капернаумі. Ісус показує свою владу, яка іде на користь людини, як сказано в Євангелії від Матея: «Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби» (Мт 8,17).

Як Мойсей прийняв від Господа 10 заповідей на горі Синай, так само Ісус вийшов на гору, щоб навчати своїх учнів євангельського закону, який не заперечує, а доповняє Мойсеєвий закон. Нагірна проповідь не заперечує, а доповняє старозавітний закон. Однак, відколи Мойсей послав 10 кар на Єгипет, Ісус у свою чергу об’являє свою силу і владу здійснюючи 10 чуд заради добра людини. Влада Ісуса заради спасіння людини: визволяти її від гріха і диявольського рабства, зціляти недужих, мертвих воскрешати.  Це влада, яка не гнітить, а визволяє; не карає, а прощає.  

Ми слухали Євангеліє як Ісус зціляє спаралізовано чоловіка, якого чотири друзі принесли на ношах і поставили перед Ісусом. Ісус зціляє завдяки вірі друзів, адже сам розслаблений, апатичний, зневірений, безсильний, нічого не просить.

Ісус  каже розслабленому: «Бадьорися, сину; твої гріхи відпускаються!». Слід тут наголосити на слову «сину», адже Ісус відноситься до розслабленого як до  Божої дитини. До речі, ми, навпаки, воліємо себе звати «рабами Божими», хоча молимося «Отче Наш»… А згодом Ісус каже;  «твої гріхи відпускаються!». У Старому Завіті  Мойсей, Ілля та Єлисей зціляли недужих і мертвих воскрешали, проте жоден з них не прощав гріхи. Тому  книжники відразу його оскаржують у богохульстві. Ісус відрікає, що легше сказати: «встань і ходи», ніж «відпускаються твої гріхи», адже ніхто цього не робив у  Старому Завіті. Ісус одночасно має владу прощати гріхи та зціляти. Словом він зціляє  цілісну людину, як лікар душ і тілес, адже обидва виміри людини ідуть разом.

Ще раз повертаємося до слів Ісуса Христа: «Бадьорися, сину!». Ісус вливає у його серце нову кров, нову силу: «Встань, і ходи!... Встань візьми твої ноші та й іди до свого дому». Три імперативи; «встань!», «візьми!», «іди!».

Імперативами користується Апостол Павло у листі до Римлян, які ми також слухали на цій Божественній Літургії:

«За даною нам благодаттю, маємо рiзнi дарування: коли то дар пророцтва, виконуймо його мірою віри;  хто має дар служіння, нехай служить; хто навчання, нехай навчає; хто напоумлення, нехай напоумляє.  Хто дає - у простотi; хто головує – дбайливо; хто милосердиться  - то з радістю»:  Виконуймо, служімо, навчаймо, напоумляймо, милосердімося, і то з радістю.

Не можемо бути апатичними, байдужими, зневіреними, розчарованими, лежати на ношах, а може ще гірше, лежати  раз у поросі, раз у болоті. Треба встати, стрясти порох, обмитись з болота та йти далі. Бо кожний має якийсь дар. Навіть люди з особливими потребами є даром для інших. Можемо бути даром навіть у важкій недузі, і навіть у смерті, якщо зуміємо згодитися з Божою волею і сприйняте з вірою те, що неминуче.

Треба дивитись позитивно на життя. «Сину, вставай!», виконуй той дар, що Господь тобі дав. Якщо не знаєш, який дар маєш, то пошукай його, і без сумніву його знайдеш. Як сам не можеш знайти, інший тобі допоможе.    

Про використання дарувань - харизм класичне повчання для своїх монахів дає св. Василій Великий у Ширших Правилах (ШПр 7), проте його можна пристосувати у будь-якій церковній спільноті: «Один не може мати всіх духовних харизм, а кожному дається згідно дарування Святого Духа – по мірі віри… Кожний з тих дарів людина дістає не для себе, але для інших. У спільному (церковному) житті сила Святого Духа, що знаходиться в одному, переходить на всіх….У спільному (церковному) житті кожний має можливість користуватись і помножувати свій дар, уділяючи його іншим. Так кожний збирає плоди з чужих дарів, як би зі своїх». Дар у церковній спільноті творить сопричастя дарів. Мій дар є вашим даром; ваш є моїм.

І далі нас повчає Апостол Павло:

«Любов нехай буде нелицемірна; ненавидівши  зло, приставайте до добра; любіть один одного братньою любов'ю; пошаною один одного випереджайте; У ревності не будьте ліниві; духом горіть, Господевi служiть; веселі у надії; в горі терпеливі, в молитвi витривалі; святих у  потребах спомагайте і дбайте про гостинність.  Благословляйте тих, що вас гонять; благословляйте, не проклинайте».

А це з «радістю», навіть з гумором. Папа Франциск часто повторяє, що християнське життя– це радість. Словом «gioia» часто користувався Папа Бенедикт.

Тож, «Радійте і веселіться, бо нагорода ваша велика на небі» (Мт 5,12), навіть серед переслідувань, зневаги та обмовлень. Амінь.

+ Діонісій,

Рим, 18 липня 2020.

Катедральний храм свв. мчч. Сергія і Вакха