(3.05.2015 душпастирський візит в громадах УГКЦ центрально-італійських міст Сполето та Терні)

Христос Воскрес!

Дорогі Брати і Сестри!

Сьогодні я очолюю Божественну Літургію разом з о. Іваном Стефураком, який відтепер буде Вашим новим капеланом. Ми були змушені обставинами перемістити о. Ігоря Крупу з постійним осідком до м. Мілано. Ми знаємо, що Ви його дуже любили і це гарний знак для Вас і для о. Ігоря.

Ваш новий капелан від самого початку мого служіння як Апостольського Візитатора є моїм особистим Секретарем, а упродовж майже двох з половиною років доїжджав до нашої громади, що в м. Мілано. І там також його дуже любили!

Сьогодні обом душпастирям складаю подяку за послух та невідкладну готовність піти послужити саме туди, де їх сьогодні найбільше потребує Церква, не прив’язуючись лише до одного місця.

Отже, Церква – це також динаміка. Одні приходять, інші відходять. І цей рух іде на благо Церкви, бо ані священик, ані громада не впаде у сіру буденщину.  І це нам допомагають розуміти нинішні читання на цій Божественній Літургії.

Ми слухали про два чуда з Книги Діяння Апостолів: перше оповідання, коли Апостол Петро оздоровляє паралітика Енея, кажучи: «Енею! Устань, і сам постели своє ліжко!». І вмить той підвівся» (Ді 9,34), а далі до мертвої Тавити Петро каже: «Тавито, встань!» І та відкрила свої очі й, побачивши Петра, сіла» (Ді 9,40).

Ми слухали на читанні Євангелія, коли Ісус каже Розслабленому: «Устань, візьми твоє ложе і ходи». Цей хворий чоловік лежав тридцять і вісім років, щоб коли зрушиться вода, стрибнути у купіль та оздоровитись, але завжди хтось інший поринав перший у воду. Ісус його питає, чи бажає одужати? Той відповідає, що так, але «не має нікого, хто б мене спустив у купіль, коли зрушиться вода». Тоді Ісус каже: «Устань, візьми твоє ложе і ходи!». Він встав і почав ходити… Ісус його не кидає у воду, але сам його оздоровляє.

У всіх трьох випадках є слово «встань!». Встань і рухайся! Не лежи!

Готуючи цю проповідь, я намагався поглибити зміст цієї події з розслабленим, читаючи деякі вагомі біблійні коментарі,в яких йде мова, що ця купіль символізує Ізраїльський народ, а тих п’ять критих переходів означає П'ятикнижжя Мойсея(Pentateucо), що є «Книжкою Закону» Ізраїльського народу.  І про цю символіку в 4-ому столітті  вже проповідував св. Августин.

Можемо сьогодні зробити цікаве порівняння про те, що ця купіль є також Україна, де її води зараз сильно заворушенні, тільки з тою різницею, що в нас не має цих п’ять переходів, того символу закону: не має у цій купелі заповідей: шануй батька – матір, не вбий, не кради, не свідчи ложно, як є це в П´ятикнижжі. І ми всі стрибаємо в цю закаламучену воду, у це беззаконня, проте в ній не лікуємося, себе не зціляємо, а, навпаки, одні одних обкидаємо болотом, оскарженнями, одні одних вбиваємо. В цю в край розбурхану воду поринають наші вороженьки. І нас тривожать, нам погрожують! У нас розгублення, біднота, нарікання, заздрості, нервуємо самих себе та інших, за що будь сваримося!

Коли Ісус оздоровляє розслабленого - не кидає його в купіль, а каже: «Устань, візьми твоє ложе і ходи!». А далі, коли його зустрічає у храмі, додає: «Оце ти видужав - тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталося» (Йо 5, 14).

Треба встати, взяти своє ложе, свою історію на плечі і більше не  нарікати, а тим самим не грішити. Апостол Петро, цей перший Папа, каже хворому Енею і мертвій Тавиті: «Встань». Папа Іван ХХІІІ не оплакував долі України, але доклав усіх зусиль, щоб звільнити главу її Церкви, який у свою чергу закликав, щоб народ встав на ноги! Іван Павло ІІ сказав слово - і впали берлінські мури, залізна заслона прорвалася. Наші мученики видержали, не зрадили. Не кинулися у воду.

Всі ми маємо наші біди і слабкості. Ми покликані нинішніми читання не жалітися чи крутитися навколо своїх проблем, чи нарікати, але встати та іти далі, аж поки наш Господь не скаже: «Прийди, сину; Прийди дочко!».

Молимося сьогодні, щоб Святий Дух провадив о. Ігоря та о. Івана у їхніх нових служіннях!

Христос Воскрес!