Всечесні отці-душпастирі,
Дорогі наші паломники !
Слава Ісусу Христу!
Богу дякувати, нам вдалося здійснити це Паломництво до Фатіми, де Богородиця об’являлася трьом малим пастушкам, які поховані у храмі св. Вервиці.
Ця проща відбувається зі спільного рішення зборів священиків УГКЦ в Італії та Іспанії, які проходили у першій половині цього року. Віддаль велика, проблеми в організації, проте, Богу дякувати, сьогодні ми всі тут! Ця проща має покутничий і благальний вимір. Покутничий, бо така є характеристика цього місця, де матір Божа просила молитви покути за навернення грішників і свідком цього є стежина на площі, по якій паломники на колінах приступають до молитви на місце об’явлень. А благальний аспект є в тому, що кожний паломник із собою везе у серці свої душевні і фізичні турботи, щоб представити їх Богородиці і просити в неї помилування, і також молитися за своїх рідних і друзів.
Проте сьогодні нас єднає одне спільне намірення. Тут, у Фатімі, Богородиця просила молитися за навернення Росії. Тому ми, українці, приїхали сюди до Богородиці, щоб випросити навернення Росії, від якої наш народ скільки страждає. Не йдеться тут про навернення росіян як нації, бо ми не виставляємо себе кращими від них, а радше визнаємо, що кожна людина, і в тому числі і вони, і ми, потребуємо безперервного покаяння. Але молимося передусім за навернення проводирів Росії, які спричинили війну на Сході України, де вже загинули тисячі синів України. Ми просимо Богородицю, щоб цих провідників навернула до розуміння істини і справедливості, толерантності і пошани до відмінності іншого народу.
Імовірно чимало з Вас, дорогі брати і сестри, багато чули або читали про об’явлення у Фатімі. Ви, мабуть, чули про так званий танець сонця під час шостої появи, 13 жовтня 1917 року, коли сонце «танцювало» приблизно 10 хвилин. Цей день був хмарний і ішов дощ. Долина стала калюжею, погода була холодною, небо було затягнуте хмарами, весь час йшов дощ. Кова да Ірія нагадувала велику калюжу. Близько опівдня там зібралося від 50 до 70 тисяч людей. Найпопулярніші журнали та газети країни направили сюди своїх дописувачів та редакторів.
Після обіцяного об’явлення Богородиці, Люкія крикнула: «Дивіться на сонце!». Дощ зупинився, а хмари почали розходитися, відкриваючи сонце у вигляді величезного диску срібного кольору, схожий на великий місяць. Сонце виблискувало, але не осліплювало. Це тривало близько однієї хвилини. Потім воно почало «танцювати». Сонце оберталося з великою швидкістю навколо себе, наче колесо. При цьому вогняна куля видавала жовті, сині, зелені та фіолетові жмути променів. Все було різнобарвним: скелі, дерева, хмари на небі, земля, обличчя та одежа людей. Лише на мить розпечена куля зупинилася, потім все почалося з ще більшою швидкістю та різнобарв'ям. Згодом, сонце ще раз зупинилося, але через мить вже втретє з ще більшою швидкістю та насиченими кольорами почало «танцювати». В кінці сонце почало швидко зближатися з землею, немов падаючи. З переляку люди почали кричати. За мить все скінчилося. Сонце відновило свій повсякденний колір і повернулося на своє звичне місце.
Сьогодні мало хто говорить про це чудо! Імовірно бояться про це чудо говорити, бо противиться воно суті самої природи і космосу. Як сонце може танцювати? Якби сонце танцювало, то планети зійшли би з обігу сонця і сталася б космічна катастрофа. І був би кінець всього! А ми знаємо зі шкільних підручників, що сонце по середині, а навколо нього кружляють планети, між ними і земля, яка за рік обходить сонце разом з місяцем, що кружляє навколо землі. Цей танець сонця є чудом, що відбувається у психіці присутніх людей і воно має справжнє пророче значення. Чи цей танець сонця не може бути символом того, що сьогодні насправді відбувається? Сонце – це світло, життя. Це наш орієнтир. Дивлячись на сонце, ми знаємо де його схід, де його захід, де північ, де південь. Навіть у на пів полярних країнах, в яких декілька місяців триває ніч, можливо орієнтуватися по результатах сонця. Як хтось згубився у лісі, то може орієнтуватися тим, що та частина пня дерева, яка обернена до сонця має менше моху, ніж та котра не зазнає проміння сонця у літі. І згублений може орієнтуватися де північ, де південь, де схід, де захід, і може повернутися у правильний напрямок.
Проте сьогодні насправді ми бачимо інший танець сонця. Розпечені кулі з «градів» падають на землю, в нашій Україні… Падуть вогненні бомби і з літаків у Сирії… Все руйнується і горить. І поки що не застосовується ядерної зброї, бо, якщо її почнуть застосовувати, то згорить ціла земна куля. Ядерний - сонячний вогонь має сьогодні можливість все спалити. Не лишиться нічого живого на землі, і земна куля може зійти зі своєї роти і зімкнутися з іншою планетою. Не лишиться і сліду життя, того життя, що створив Господь!
Танець сонця – це танець орієнтирів не тільки у планетарному значенні. Погляньмо, як танцює сьогодні сонячний суспільний орієнтир. Наведу ось такий приклад. З давніх-давен, коли в якійсь сім’ї народжувалася дитина, всі відразу запитували: «Хлопець, чи дівчина?». Згідно ж сучасних орієнтирів законами деяких держав вже забороняється говорити про те, що це хлопець, чи це дівчина, мовляв порушується права вибору дитини. Це дезорієнтація гендерної ідеології. Кожна особа сама собі вибирає, ким хоче бути: хлопцем, чи дівчиною. Падуть також сімейні орієнтири. Сім’я у кризі, діти все частіше ростуть без батьків, а тому не мають на кого орієнтуватися. Або ще гірше, коли дитина живе з одностатевими парами. Справжній «танець» сімейних цінностей. Де сьогодні істина, слово, договори, трактати? Впливові і «сильні світу цього» можуть їх порушувати, з ними робити своєрідний танець. А як сьогодні танцюють кордони України! Хтось намагається стати на місце сонця, чи навіть на місце Бога, танцювати, як собі забажає, диктувати власну істину…
Однак - істина одна, що є орієнтиром наших віковічних цінностей. Сьогодні ми святкуємо Собор святого архистратига Михаїла й інших сил безплотних. «Хто яко Бог?», – це переклад єврейського імені Михаїл. Він побідив бунтівника, саме того, що звався ангелом світла – Люцифера (лат.: Lucifer), який був повержений у вогонь вічний. «Хто яко Бог» - є справжнім орієнтиром, того Божого Слова, що стало людиною і замешкало між нами, який згодом сам сказав: «Я світло світу». Це Господь наш Ісус Христос!
Ми знаходимося у Фатімі, місці об’явлень Богородиці трьом бідним пастушкам. Тут сталося це чудо «танцю сонця», яке тривало лише 10 хвилин, однак сильно налякало присутніх тоді тут людей. Проте сьогодні більш лякливою загрозою є справжній «танець орієнтирів», чи людських цінностей. Наслідком цього танцю може стати справжня людська, а навіть планетарна катастрофа з непередбаченими наслідками на майбутність життя людини і самого життя на земській кулі. Чи можливо саме не на цей танець Богородиця нам тоді пророкувала чудом «танцю сонця»? Щоб цього не трапилося, ми потребуємо безперестанного особистого покаяння і щирої молитви за навернення усіх грішників до Бога, щоб їхні дії не стали причиною спустошення того, що Бог створив своїм Словом.
Тому наше паломництво до Фатімської Богородиці має сьогодні неабияке значення як в особистому плані покути і благань, так і в національному та міжнародному вимірі молитви за навернення керівників Росії і всіх народів, щоб «сонце» завершило свій танець, щоб не згоріла земля. Молімося, щоб ім’я Господнє вписане у кожному створінні повсякчасно славилось, щоб Царство любові зайняло місце царства ненависті і злоби, щоб царство істини заволоділо місцем царства брехні. Молімось, щоб людські серця відкрились до Божої любові, справжнього орієнтиру людського буття!
+Діонісій
Фатіма, 21.11.2015