Христос Воскрес!

Всесчесніші Отці!

Дорога спільното  «Матері в молитві»!

Вітаю Вас з цією знаменною датою 10-ї річниці заснування молитовного руху «Матері в Молитві» в Італії, яку Ви зволили провести у цьому Санктуарію, присвяченому Богородиці, що носить назву «Дівіно Аморе», тобто – «Божественної Любові».

Згідно легенди, на весні 1740 року один чоловік відбував паломництво до базиліки св. Петра, але загубився у непривітних і багнистих полях неподалік від місцевості Кастель ді Лева, 12 км. на південь від Рима. Прочанин, побачивши деякі забудови і на пагорбі руїни якогось замку, простує до нього, надіючись, що хтось йому дасть добру інформацію, як знайти правильну дорогу. Але зненацька на нього нападають злісні собаки, які його оточують з усіх боків. У страшному переляку підніс той чоловік очі вгору і побачив на вежі ікону Богородиці з Дитятком Ісусом. Благає у неї порятунку. Як тут собаки раптом зупиняються і розбігаються у різні боки, неначе б втікаючи від того чоловіка. Люди, почувши крик паломника прибігли, і вислухавши його пригоду, вказують куди іти до Рима. Ім’я паломника невідоме, але новина про те, що сталося швидко розбіглася по околицях. Таким чином ікона Богородиці у Кастель ді Лева стала центром паломництва, а згодом її слава ще більше збільшилась, бо її завдячують охорону Риму в 1944 під час ІІ Світової Війни.

Ну, скаже собі хтось скептично, що це звичайнісінька легенда. Але я можу посвідчити щось дуже схоже, що трапилося в моєму житті та не було воно легендою, а справжньою реальністю. Десь у 80-их роках їхав я машиною з Курітіби до Прудентополя давати реколекції Сестрам Служебницям і десь на половині дороги проколюється шина заднього колеса. Для мене не проблема замінити колесо, але коли беру запасне, бачу, що і воно проколене. Таке інколи буває у житті Семінарії! А тут ніч і безлюдна місцевість, ліс! Потрібно шукати якогось порятунку. Іду дорогою і бачу стежку, а далеко у глибині, здається, що меркотить якесь світло. Пускаюсь іти цією стежкою і тут зненацька вилітає на мене зграя злосливих собак. Я зупинився, не втікав. Великі собаки гарчали, гавкали, а малі пленталися коло ніг, і жоден мене не вкусив. Незабаром прибігає місцевий тубілець і відганяє собак, а за одне ще й допомагає мені вийти з ситуації з проколотим колесом. Будучи сьогодні у цьому Санктуарію, народження якого пов’язане з легендою про чудесне врятування від злих собак, згадав я собі мимоволі і мою пригоду, яка відбувалася в іншому кінці світу, майже на відстані 10-ти тисяч кілометрів від Рима.

Ось дві подібні події і неважливо легенда це, чи реальна історія, бо і легенди в народі просто так не народжуються! І одна і друга історія наводить нас на роздуми Псалмопівця: «Бо він мене сховає у своїм наметі в день недолі; він захистить мене під кровом шатра свого, на скелю він мене підніме» (Пс 27,5).

Саме і сьогоднішні читання Слова Божого, які ми щойно слухали вказують нам на здійснювання чуд Божих. З Книги Діяння Апостолів ми чули про два чуда: перше чудо, коли Апостол Петро оздоровляє паралітика Енея, кажучи: «Енею! Устань, і сам постели своє ліжко!». І вмить той підвівся» (Ді 9,34), а далі той же самий Апостол Петро приходить до дому, де лежала мертва Тавита, а вона, як каже Діяння, «була повна добрих діл та милостині». Петро їй каже: «Тавито, встань!», - і та відкрила свої очі й, побачивши Петра, сіла (Ді 9,40).

А в Євангелії від Йоанна чуємо те, що Ісус каже Розслабленому: «Устань, візьми твоє ложе і ходи». Цей хворий чоловік лежав тридцять і вісім років біля купелі, щоб коли зрушиться вода, стрибнути у купіль та оздоровитись, але завжди хтось інший поринав перший у воду. Ісус його питає, чи бажає одужати? Той відповідає, що так, але «не має нікого, хто б мене спустив у купіль, коли зрушиться вода». Тоді Ісус каже: «Устань, візьми твоє ложе і ходи!». Він встав і почав ходити… Ісус його не кидає у воду, але сам його оздоровляє.

У всіх трьох випадках є слово «встань!». Встань і рухайся! Не лежи!

Отже, маємо перед собою кілька чуд. Врятування від собак, чудо оздоровлення Енея та Тавити  і оздоровлення Розслабленого, що лежав при овечій купелі вже тридцять вісім років.

В усіх чудах є два спільні знаменники. Перший знаменник - це Божественна Любов - Дівіно Аморе. Тільки за посередництвом Божественної любові можливе чудо,  можливе життя! А все протилежне до любові веде до смерті. Протилежне до любові є ненависть, яка руйнує перш за вже самого ненависного індивідуума, бо вона гризе його дух, не дає йому спокою, і переходить на інших людей, вбиває їх терпким словом, псує міжусобні відносини, поселяється у сім’ї, у спільнотах, спричиняє заколоти, конфлікти, зароджує терор, і веде навіть до світових  війн,  що можуть стати загрозою до знищення всього життя. Це вічна боротьба між любов’ю і ненавистю, добром і злом. Здається, що у сучасному суспільстві зараз менше чудес, а зростає ненависть, яка веде до вбивства невинних  людей, залишаючи по собі стільки вдів і сиріт, біженців і бездомних людей.

Інший спільний знаменник - це Святий Дух, який спускається у вигляді голуба в цій іконі Богородиці. І над Ісусом, під час Хрещення у ріці Йордані, з’являється Дух у виді голуба. І саме цей Дух повів Ісуса у пустиню і його провадить, аж поки Він, розіп’ятий на хресті, не віддасть свого Духа в обійми Небесного Отця. Цим же Духом любові Ісус виганяє бісів, прокажених очищає, мертвих воскрешає, і Розслабленому каже: «Встань, бере твоє ліжко!». І запевняє своїх учнів, мовивши: «Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме, - бо я вже іду до Отця» (Йо 14,12). Це діло того самого Духа, який провадив Ісуса.

І Богородиця була отінена Святим Духом. Дух Святий зійшов на неї, і Слово тілом стало, і замешкало між нами, і від тоді «з нами Бог!». І Богородиця дає себе вести цим Духом до кінця свого життя, і перебуває разом з Апостолами, коли сходить на них Святий Дух у виді вогненних язиків. Саме Апостоли у цьому дусі починають  проповідувати і свідчити про Воскресіння Ісуса Христа, перед Синедріоном і перед усіма тими, що раніш боялися, і від них  втікали. Дух Святий дає відвагу і показує шлях куди іти, і веде куди захоче. Саме тим же Духом св. Апостол Петро уздоровлює Енея  та Дорку, і каже їм вставати та іти далі.

А людина, яка дає себе вести Духом Святим, Бог діє через неї, і вона не боїться говорити, адже  через неї дух Святий промовляє, вона не боїться і не втікає від небезпек. Не боїться і смерті, бо і в цій хвилині Дух Святий її  також буде провадити.

І ви, Матері у молитві, також можете робити чуда! А чому б ні? Божественна Любов, яка діє через Духа Святого в особливий спосіб проявляється у серцях матерів. Серце мами створене для любові і життя. А любов робить чуда!…

Богородиця є Вашим дороговказом, бо саме в Ïї серці поселилась Божественна любов через Духа Святого. І як Богородиця, так і Ви, повинні зберігати цю любов у своєму серці, і з нею ділитись зі своїми дітьми, та з усіма з ким будете зустрічатись.

Тож, Ви, матері, творіть чуда любов’ю і молитвою лікуйте перш за все свої сім’ї. Лікувати любов’ю, робити чуда любов’ю! І є що лікувати. Наші діти інколи пропадають, їх з’їдає зелений змій алкоголю, наркоманії, та інших поганих звичок. Недавно неподалік від Риму в одному містечку цей змій з’їв трьох наших юнаків. Чому зло має з’їдати квіт нашої батьківщини? Чому їм не показати шлях любові, любові жертовної. Чи вони замість віддатися отруті, не могли б себе посвятити Богові, віддатися для праці заради Царства Божого. В цьому напрямку Вам треба молитися і працювати. Сьогодні наша Церква потребує хлопців і дівчат, щоб себе посвятили Богові, щоб спалили своє життя не в алкоголі чи в наркотиках, але в службі для Церкви і народу. Тому у Ваших молитвах і у Вашій дії треба про Ваших синів і дочок пам’ятати і лікувати тільки любов’ю. Сварити їх - багато їм не допоможе! Потрібно з любов’ю навчитися слухати і говорити. А тут, в Італії, потрібно хлопців і дівчат, щоб себе посвятили на Службу Богові і народу. А хто є такий чи така до цього схильний, дайте нам про це знати!

Дорогі Матері, Ви маєте свої молитовні книжечки, які єднають усіх Вас в одну спільноту. Але, перш за все не забудьте вести себе Святим Духом Божественної любові, «condivinoAmore», сопричастям цієї любові зокрема з Вашими душпастирями, у діалозі з ними, допомагаючи їм у поширенні Божого Царства на землі.

І собаки можуть нас також чогось навчити. Я можу сказати, що з усіх тварин я таки найбільше люблю собак, хоча вони мене вже багато разів покусали. Вони є друзі людини, охороняють господаря і його господарство. Гавкають, бо хтось чужий іде.

Богородиця охоронила паломника перед собаками. І може нас охоронити, особливо від тих пліток,  які часто є мов гавкання собак. Каже приповідка: «Собака гавкає, а караван іде». Тому з одно боку нам потрібно берегти чистоту і спокій наших сердець, щоб не гавкати на інших, особливо не гавкати ніякими плітками. А якщо інші ж на нас гавкають, то ми не повинні боятися іти далі своєю дорогою, бо добре повчає арабське прислів’я: якщо собака гавкає, то значить,  караван іде.

Отож, сьогодні для всіх нас лунає заклик цієї Божественної Літургії: «Встань, іди далі!». В гору піднесімо серця. Там на горі, Богородиця з дитятком Ісусом, а над її головою Святий Дух у виді голуба.  Не зважаймо на собак, що гавкають!

Тримаймо у серці Божественну любов, ідучи завжди вперед ведені Святим духом любові.

Дорогі «Матері в молитві», в такому дусі ми разом з Вами молимося та ідемо далі дорогою, яку нам простелить Святий Дух! Амінь!

22.05.2016

+Діонісій