Ді 11,19-26; 29-30
Йо 4, 5-42
Христос Воскрес!
Дорогі Отці, Сестри, Семінаристи, Матері і діти.
Дорогі Брати і Сестри, уся наша дорога українська спільното в Італії!
У нас сьогодні Свято Матері - під гаслом «Подаруй матусі радість!». З нами діти з України, лауреати конкурсу «Пісня Серця» і колективи дітей з різних наших громад з Італії. Вітаємо всіх Вас, і молимося разом з Вами. Молитва дітей за своїх матерів і матерів за своїх дітей, разом з духовенством і всією церковною громадою.
Свято Матері, яке згуртовує у Римі українців з різних куточків Італії вже 16-й рік поспіль, цього року проходить під покровом копії чудотворної ікони Богородиці «Милосердя двері», яку ми урочисто виставили сьогодні під час Утрені для почитання. Як пригадуєте, на прохання Святішого Отця Франциска саме з цією українською стародавньою іконою з польського міста Ярослав у вівторок, 8 грудня 2015 р., було відкрито ювілейний Рік Божого милосердя у всій Католицькій Церкві.
У цій Божественній Літургії ми слухаємо Євангелію про «Жінку Самарянку» та про початки історії Церкви з Книги діянь Апостолів, де описується свідчення Апостолів і їхніх помічників про Христове воскресіння, незважаючи на те, що їх переслідують, кидають до в’язниць і вбивають. І про апостола Павла, який жорстоко переслідував християн, а навернувшись стає найбільшим місіонером. Але Павло не працює сам, а підбирає до свого місіонерського діла помічників, як Варнаву. Книга Діянь Апостолів описує цього помічника, як «чоловіка доброго, повного Святого Духа та віри» (Ді 11,24).
Саме у «Джерелі і вершині християнського життя», що ним є Божественна Літургія, і в світлі цих літургійних читань, що нам подає Церква, ми будемо роздумувати, що означає оце гасло нашого свята «Подаруй матусі радість!». Мені, старшому чоловікові, навіть важко це висловити, тому я скористаюся тим, що написала для своєї матері дівчинка Вікторія з Нововолинська у 2013 році:
«Мамо! Ти і я – дві нероздільні половинки. Знаю, скільки б мені не було років – десять, двадцять, п’ятдесят, – мені завжди потрібна будеш ти, твоя ласка, твій погляд, твоя мудра порада. І куди б не закинуло мене життя, я завжди вертатимусь до отчого порогу, цілуватиму твої руки, які пестили у дитинстві.
Ніщо не вічне – вічні матері!
Уже й тоді як нікому стрічати,
Допоки сонце сяє нам вгорі –
У кожного живе у серці мати!».
Я поділяю з цією дівчинкою це дуже дитинне відчуття, що «ніщо не вічне – вічні матері!». І я таке відчув, а саме тоді, коли моя мати померла. Відчув, що мама не повинна вмирати! І не повинна! В серці мами ховається вічна Божа материнська любов. Є щось вічне у любові матері! В любові матері Божественна іскорка, навіть тоді, коли сонце не «сяє нам вгорі»! А навіть інколи з вуст тих, що помирають, незважаючи на їхній вік, чути пригаслий голос: «Мамо!».
А як дитина подарує «матусі радість!», якщо вона такого дару радості не одержала? Дитина повністю залежить від мами. Від її дарів! Приймає від матусі перш за все дар життя… А скільки матусь не дали можливості своїй дитині побачити світло сонця, що «сяє нам вгорі»! Дитина приймає від матусі все, абсолютно все! Нічого вона не має від себе. Все те, що має, вона прийняла від мами, а з часом - від батька, від братчиків і сестричок, та від інших людей. Приймає все: поживу, убрання, виховання, науку, добре і погане!
Однак, те що формує особовість дитини - це не є тільки їжа, чи побутові речі. Вона перш за все потребує дару любові батьків, особливо ж матері. Вона є особою, оскільки хтось її любить! Це вже не раз ствердили як філософи, так і психологи. «Ти мене любиш, мамо, отже, я існую! Я тоді є суб’єктом любові, я є кимось! Я є Катрусею – Марусею - Юрчиком - Павлусем… І так починається розвиток дитини. Любити дитину, не значить все їй давати, все їй дозволяти! Треба виховувати дитину до жертовної любові. Як то гарно дивитись, коли мама дає дитині цукерки, але каже поділитися з братчиком, зі сестричкою. Любов – це давання і приймання!! А щоб дати, треба щось пожертвувати зі свого.
Отож, якщо дитина одержала любов, може дарувати «матусі радість». Радість може бути короткотривалою, як подарувати матусі букет квітів, а може бути довготривалою і вічною… Дитина інколи змушена давати матусі радість, бо так вимагає катехитка, вихователька, вчителька тощо… Тому ця «радість» є короткотривалою, а може навіть і спричиняти ще більше болю дитині і матері.
Під час Папського Синоду, 18 жовтня минулого року, Папа проголосив святими подругів Луізa Мартен і Зелію Ґверен, батьків святої Терені від Дитятка Ісус. Свята Тереня була їх четвертою дочкою і народилися, коли її мама мала вже 40 років. Всі чотири дочки цієї святої мами посвятили себе Богові у чернечому житті. Ця свята мама, коли народжувала, то молилася ось так: «Господи, дай мені ласку, щоб ця дочка себе посвятила Богові, щоб ніщо не забруднило її душі. Якщо щось, колись мало б її погубити, то краще забери її відразу до неба». І яку радість подарували цій матусі ті чотири донечки. Одна із них є улюбленою святою, доктором Церкви і покровителькою місіонерів, і завдяки цій дитині - батьки святі. Вона подарувала матусі не короткотривалу радість, а радість вічну. А скільки сьогодні матерів, які не хочуть, щоб дитина подарувала мамі довготривалу радість… Не раз буває, що мама не дозволяє дитині себе посвятити Богові. Ця мама хоче радості, і може добра, проте короткотривалого…
А що діється зараз у світі? Сьогодні доходить до того, що стає навіть «політично не коректо» говорити про сім’ю, про маму. Ми сьогодні свідки того, як парламенти різних європейських держав видають закони про те, що сім’я може складатися з одностатевих шлюбів, з двох чоловіків чи з двох жінок. Тому ще більше треба наголошувати про роль сім’ї і роль матері у в оздоровленні сучасного суспільства.
Сучасний світ вбиває наших дітей. Папа Франциск 7 січня 2014 р. сказав, що саме матері найбільше ненавидять війну, яка вбиває їхніх дітей. Часто думаю - каже Папа, про тих мам, які отримують листа: «Повідомляю, що Ваш син загинув, захищаючи батьківщину…». Бідні жінки! Які ж це великі страждання для матері!». І таке страждання спіткало тисячам нашим матерям. Тому на заклик Глави і Отця УГКЦ Блаженнішого Святослава, який він висловив в Томину неділю, згадаймо сьогодні молитовно матерів, які йдуть зустрічатися зі своїми синами на їхні могили, які оплакують убитих дітей, що віддали своє життя за нашу свободу.
Дорогі матері! І ми є діти цього світу і світу "радянщини". Інколи наша історія позначена гріхами, навіть вбивством ненароджених дітей. Сам Папа часто повторяє: «Я грішник, моліться за мене!». Христос не прийшов на те, щоб когось кидати до пекла, а спасти його. Він каже до тих, що хотіли каменувати жінку грішницю: «Хто з вас без гріха, – нехай перший кидає у неї камінь!». А до цієї жінки каже: «Ніхто не осудив тебе? То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши» (Йо 8,7-11.
I ця жінка Самарянка, про яку чуємо в сьогоднішньому Євангелії, вона мала аж п’ятьох чоловіків, понижена як чужинка із самарянського народу, який ворогував із юдеями і оскаржена як грішниця! Незважаючи на це, Ісус розмовляє з нею при криниці Якова та об’являє їй, що Він - «вода, що струмує в життя вічне» (14), що «справжні поклонники Отцеві кланяються у дусі та правді» (24), і понад усе те, що Він – очікуваний Месія (26).
Тому з нинішнього свята ніхто не повинен вийти засмучений, стурбований, придавлений своїми гріхами. Ми є в році, який Папа Франциск проголосив ювілейним роком Божого Милосердя. Маємо перед собою ікону Богородиці «Милосердя двері». Треба віддати себе і світ під опіку Божої Матер. Ця ікона виставлена, щоб ми могли почитати іі і молитися перед нею. У вогні Божого милосердя треба спалити всі наші гріхи. Бог нам простив у сповіді. Простімо собі також! Піднесімо у гору серця там, де сяє сонце, яке ніколи не заходить.
І молимось, щоб мами були завжди синонімом теплоти, ніжності, любові, обійми, віддання. І за побажанням святого Папи Івана Павло ІІ, щоб матір була «Божою посмішкою дитині, котра приходить на світ».
Дорогі Матері! Прийміть сьогодні від наших дітей спів, танці, поезії. Вони дарують матусі радість. Амінь.
+Діонісій
Собор Святої Софії, 29.5.2016