Лк 1, 23-45; Флп 2, 5-11
Слава Ісусу Христу!
Дорогі душпастирі, прочани, брати і сестри!
Дякую о. Володимиру Волошину та нашим священикам з регіону Тоскана, що запросили мене очолити Божественну Літургію перед чудотворною іконою Богородиці, покровительки Тоскани.
Прийшли ми до цієї Богородиці, щоб помолитися, стати перед нею і розкрити свою душу зі всіма нашими бідами і гріхами. Нічого перед нею не ховати! Відкрити перед нею двері нашого серця. І як Мойсей перед палаючим кущом скинути зі себе взуття всього зла.
Ми прибули сюди і наче та пташка з червоним погруддям, яка сіла на праву руку Богородиці, щось їй заспіваємо. Пташка у свій спосіб славить Господа і Богородицю. І ми наче та пташка також приносимо нашу пісню Богородиці, у нашій мові і в нашому обряді. Ми у свій, своєрідний спосіб, славимо нашого Господа і нашу небесну Неньку.
Але ця пташка, можливо, просить порятунку в Ісуса і Богородиці. Зараз ціла природа знаходиться під загрозою: пташки, риби, повітря, води, земля. Людина їх безпощадно експлуатує і забруднює. А в разі атомної війни може все спалити вогнем, і не залишиться на землі нічого живого. Ця пташка вносить молитву в імені цілої природи. На це звертає увагу Папа Франциск в останній енцикліці «Славен будь!» (Laudatosi!). Чому безпощадно нищити природу! Земля не є нашим ворогом, а мамою, яка нас годує. І вона колись прийме наше тіло у своє лоно, мов ця добра мама.
Коли ми уважніше споглянемо на цю ікону, то зауважимо, що Богородиця дивиться просто на нас. На її руках малий Ісус, Який, здається, боїться, бо схоплює ручкою за ризу Богородиці. І страх огортає самого Ісуса. Адже, ми слухали читання з листа Апостола Павла до Филип´ян, що Він «прийняв вигляд слуги, ставши подібним до людини». Тому Він, як мала дитина, боїться. Він ставши людиною, бере на себе всі наші біди і обмеження. А Богородиця – це мама, що нікого не відкидає, всіх до себе пригортає. І сьогодні нам треба мами, бо переживаємо війну, і кожний з нас ще до того має свої житейські проблеми.
Ми слухали Євангелію з Благовіщення, і відповідь Марії для Ангела Гавриїла: «Ось я Господня слугиня: нехай зі мною станеться по твоєму слову!». А далі, коли Богородиця прийнявши Боже Слово, і почувши про вагітність своєї родички Єлисавети, «зібралась, і пустилася швидко в дорогу в гірську околицю», трохи більше як 150 км, важкою і небезпечною дорогою, чотири дні ходи. Не боїться далекої дороги, щоб тільки послужити Єлисаветі.
Тому на цій прощі ми запрошені жити відповіддю Марії, яку вона дала для Архангела Гавриїла:: «Ось я слугиня Господня: Нехай зо мною станеться по твоєму слову!». І ця відповідь стала програмою цілого її життя, навіть тоді, коли вона стояла під хрестом, на якому вмирав Ісус. І під хрестом вона переживає це саме слово: «Ось я Господня слугиня: нехай зі мною станеться по твоєму слову!». Єлисавета на цій зустрічі з Марією, сказала їй: «Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа» (Лк 1,45). І воскреслий Ісус не потребує з´являтися їй після свого воскресіння, бодай нічого такого не має записано у Святому Письмі. А з´являвся тільки тим, що були слабі у вірі, і картає невірного Тому: «Побачив мене, то й віруєш! Блаженні ті, що не бачивши, увірували» (Йо 21,29).
Мої дорогі, у понеділок я повернувся з України, де брав участь у Синоді єпископів, а його головною темою була «дияконія – служіння». І також на цій прощі від Богородиці можемо навчитися дияконії – служіння, адже вона швидко зібралася і пустилася у далеку дорогу, щоб послужити своїй родичці Єлисаветі. Дияконія – служіння - це діла милосердя щодо тіла і щодо душі стосовно наших ближніх у потребі, а ми саме знаходимося у Ювілейному році Божого милосердя. І світ дає нам сьогодні багато нагод, щоб бути свідками Євангелія Божого милосердя… В Італії землетрус спричинив 297 жертв і завдав великої матеріальної втрати. Тому на сьогоднішню неділю Італійська Церква проголосила загальну збірку для потерпілих, в якій і наша українська Церква в Італії вирішила взяти участь. А ми ще маємо війну в Україні, яка збільшує число вдів і сиріт, калік по шпиталях і по сім´ях. Єпископи Синоду мали нагоду на Личаківському цвинтарі в Львові зустрітися зі вдовами і сиротами війни. Невимовний біль, сльози в очах і питання за що? Чому? Чому?... То не Господь, що нас карає, ані Богородиця хоче від нас цього болю. Це наслідок дій тих людей, які відвернулися від Божої благодаті, від Божого милосердя. Це наслідок дій тих людей, що пішли за нашіптуванням диявола зажерливості, брехні і ненависті, ідеологічної пропаганди того апокаліптичного звіря, що хоче все поїсти, спалити все тим вогнем, що виходить з його рота.
Проте, це Рік Божого милосердя! І як нам потрібно сьогодні Божого милосердя! Нам усім, починаючивід мене як єпископа, від священиків та всіх вірних, бо ми слабкі і грішні. Треба це наше становище визнати перед Господом, перед Богородицею і перед нашим сповідником. На зразок Мойсея, який стоїть перед палаючою купиною, треба скинути зі себе взуття брехні і лицемірства, розкрити себе повністю Богові, щоб Він своїм палаючим вогнем милосердя і світлом Його благодаті спалив всяку нечистоту нашого серця, яка забруднює нас особисто і кидає свій бруд також на інших. Звичайно чистота перед Богом іде в парі з чистотою по відношенню до нашого ближнього. Треба собі освідомити, що людська слабкість не є перепоною до чистоти серця, а перепоною є крутійство, гордість, самолюбство, лукавство. Коли ми лукаві відносно нашого ближнього, ми також нечисті перед Богом; коли ми говоримо неправду нашому ближнього, ми також брудні перед Богом; коли ми гніваємося з нашим братом, наша духовна одежа замащена. Чисте серце – це прозорість перед Богом і перед нашим ближнім, це відкритість перед нашим Господом і перед ближніми. До чистого серця входить Божа любов, милосердя і доброта, і ця любов і милосердя і вона закономірно переливається до потребуючих. Якщо милосердя має місце в нашому серці, то ми обов´язково подаруємо її іншим, поділимося з нашими ближніми у потребі.
Наша Церква слушно величає Богородицю як Пречисту, Пренепорочну, Преблагословенну Діву Марію. Вона абсолютно прозора, між нею і Богом немає жодної перепони, і тим самим немає жодної зовнішньої і внутрішньої перешкоди, щоб «пуститися швидко в дорогу» на зустріч ближньому у потребі.
Отже, сьогодні ми запрошені стати перед Богом і перед Богородицею, щоб розкрити двері нашого серця, і зробити у ньому вільний простір. Спалити перш за все вогнем Божої любові усю нечистоту нашого серця, щоб у ньому залишилось тільки те, що добре і благородне. Не легко це нам вдається, бо ми люди! Ми звичайно боїмося, ховаємося, втікаємо від себе самих і від Бога, і тим самим оманюємо себе та інших. А запрошення таки залишається з нами, щоб скинути наше брудне взуття, і стати чистими перед Богом і перед нашими ближніми. Треба працювати, щоб мати чисте серце. Треба часто ставати перед Богом і перед Богородицею, скидати «взуття» зі своїх ніг, і не ховатись, а разом з Пророками та Ісусом промовляти: «Ось я! Говори Господи, твій слухає»; або словами Богородиці: «Ось я Господня слугиня: нехай зі мною станеться по твоєму слову!». І після цього будемо готові «зібратись, і пуститися швидко в дорогу» на служіння, на дияконію потребуючим.
І сьогодні разом з нами бере участь у цій прощі ця пташка, що бачимо на правій руці Богородиці. Вона співає своїм співом, і заносить Богові свою молитву помилування, і ми співаємо «Господи помилуй!». Пташка прохає милосердя від імені всього Божого створіння. І ми просимо Божого милосердя, вогню Божої любові, щоб спалити нечистоту нашого серця. Чисті серцем Бога побачать, а коли Бога побачать, побачать одночасно свого брата в потребі.
Милосердя двері відкрий нам, Благословенна Богородице, щоб ми, на Тебе надіючись, не загинули, а від усякого лиха Тобою визволилися. Бо Ти єси спасіння роду християнського.
Амінь!
+ Діонісій, Монтенеро, 18.9.2016