25 09 2016 propovidГал 6, 11-18 / Йо, 3, 13-17

Cari fratelli e sorelle!

Oggi si svolge il XIII Pellegrinaggio Nazionale degli ucraini in Italia alla Basilica di sant'Antonio di Padova e preghiamo per il Padre Enzo Poiana, ex rettore di questa basilica, che improvvisamente venuto a mancare il 15 agosto scorso. Ricordiamo con tanta stima la sua generosità e amore, con quale ci acoglieva in questa basilica ogni anno dal 2005 e fino all’anno scorso. Preghiamo affinché Dio lo accolga nelle sue dimore.

E salutiamo il vice rettore Padre Giorgio Laggioni. Con il nostro augurio e le nostre preghiere invochiamo lo Spirito Santo affinché Lо sostenga nella sua nuova missione. Tanti auguri a Padre Giorgio e buon lavoro!

Дорогі Паломники!

Вітаю Вас усіх, що прибули до Падови поклонитися мощам святого Антонія. Ми приносимо йому наші молитви і прохання. І кожен з нас має щось йому донести, просити у нього заступництва для себе і миру для України.

Слухаючи сьогоднішнє читання з листа Апостола Павла до Галатів, можемо сміливо сказати, що світ для святого Антонія був розіп´ятий, як і він для світу. Життя св. Антонія було повністю віддане Богові і Його Євангелії. Це палаючий проповідник Святого Євангелія, в житті якого доходило до того що, якщо безбожники і вельможі не хотіли його слухати, то слухали його риби та тварини. «Слухайте Слово Боже, ви, риби морські і річкові, раз безбожники уникають слухати Його!», - це один уривок з книги «Квіточки Франциска Ассизького», де розповідається про діяння св. Антонія. Здається, фантастика, проте у ній криється велика правда. Люди відкидають Слово Боже, не хочуть його слухати, відколи всі створіння виконують слово Боже, за яким вони були створені. «Благословенний Бог у всіх його створіннях», - так оспівували велич Божу через Псалми св. Франциск, св. Антоній, і в тому дусі написана нещодавня енцикліка «Славен будь!» Папи Франциска.

Чудодійна сила святого Антонія випливала саме з того, що він був розіп´ятий для світу та з його глибокого єднання з Ісусом Христом! Він не був прив´язаний до світу, тому і не боявся людських погроз, не лякався голосити слово Боже для безбожників. Інколи ми сьогодні боїмося сказати правду, проте Слова Божого зв’язати неможливо.

Сьогоднішня проща в базилиці св. Антонія дає нам також нагоду на роздум про хрест, адже сьогодні є неділя перед Воздвиженням чесного хреста. А ми всі знаємо, що хрест є символ християнина.

Ми слухали Євангелію про те, як Мойсей підняв змія у пустині, схоже і Синові Чоловічому треба буде бути піднесеним, щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним. Адже Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує у нього, не загинув, а жив життям вічним» (Пор. Йо 3,16).

Хрест- це справа любові! Це справа життя, дочасного і вічного! А в щоденній практиці хрест для нас є мотивом нарікання, або як каже св. Апостол Павло: «Хрест є глупотою для тих, що погибають, а для тих, що спасаються – сила Божа» (Пор 1Кор 1,18). Сама будова хреста - це дві поперечки, а поперечок у житті маємо дуже багато в особистому і суспільному житті. Хрест – це поперечка в нашому житті як знак протиріччя, як щось проти наших людських планів, і тому приносить терпіння. І ніхто з нас, якщо психічно здоровий, не може любити терпіння. Проте терпіння є серед нас! Ані не слід думати, що терпіння є карою Божою. Це кара самого гріха! Скільки терпіння зараз на війні в Україні, яка залишає по собі вдів і сиріт, а скільки калік по шпиталях і по сім´ях. Сьомого вересня єпископи Синоду УГКЦ, на Личаківському цвинтарі, у Львові, мали нагоду зустрітися з цими вдовами і сиротами війни. Невимовний біль, сльози в очах і питання за що? Чому?  Чому?...  Страждання цих вдів та сиріт не є карою Божою, а наслідком дій тих людей, які відвернулися від Божої благодаті, від Божого милосердя. Це наслідок дій тих людей, що пішли за нашіптуванням диявола зажерливості, брехні і ненависті, ідеологічної пропаганди того апокаліптичного звіря, що хоче все поїсти, спалити все тим вогнем, що виходить з його рота.

Однак, для нас християн хрест є таїнством любові і спасіння. Чому саме так? А відповідь в тому, що Бог прийняв на себе кару гріха, на Нього впала дія злобних людей, а Він зі свого боку перетворює людське лукавство на знак спасіння, вчора і сьогодні. Він і сьогодні терпить разом з людьми. Він як людина і разом з людиною сьогодні розіп´ятий! В нього сьогодні стріляють і кидають бомби. Він разом в окопах, в´язницях і шпиталях. Він разом з нами емігрант, біженець, безхатченко, сирота і вдова: «Не послав Бог у світ сина світ засудити, лише ним світ спасти» (Йо 3, 17). Тому християни разом з Ісусом сьогодні доповняють на тілі те, чого бракує скорботам Христовим для його тіла, що ним є Церква (Пор. Кол 1, 24). Тому страждання, яке впало на нас, не є глупотою, а знаком любові. Якщо появилася поперечка у нашому житті, коли прийшла година щось перетерпіти, то це нагода усвідомити собі, що Ісус зі мною продовжує терпіти, а я разом з ним; це нагода брати участь у ділі нашого спасіння і одночасно у спасінні світу. А з другого боку, що поможе носити гарний хрест на грудях, а може ще з прикрасами, його цілувати і почитати, якщо ми не здатні сприйняти наші життєві поперечки, або щось перетерпіти разом з Христом, болі фізичні, психічні, духовні. А ще більше, коли не можемо спостерегти, що Ісус має далі ноги і руки прибиті до хреста. Святий Августин Гіпонський каже: «Ці його прибиті руки і ноги - це наші брати в потребі, це ті люди, що страждають». Не можна забувати те, що сказав сам Ісус Христос: «Те, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт 25,40). Почитання святого хреста іде в парі з ділами милосердя: цілувати хрест і давати поцілунок допомоги братові в потребі. Той самий жест, якщо не хочемо впасти у фарисейство і лицемірство. Я і Ви, і кожний з нас!

Два тижні тому я повернувся з України, де брав участь у Синоді єпископів, а його головною темою було: «дияконія – служіння». Дияконія – служіння - це діла милосердя щодо тіла і щодо душі стосовно наших ближніх у потребі. І світ дає нам сьогодні багато нагод, щоб бути свідками Євангелія Божого милосердя… В Італії землетрус спричинив 298 жертв і завдав великої матеріальної втрати. Тому минулої неділі Італійська Церква проголосила загальну збірку для потерпілих, в якій і наша українська Церква в Італії вирішила взяти участь. В Україні війна і стільки наших братів у страшній біді. Ми часто запрошені до того, щоб витягнути з кишені ті «єврики», які ми заробили з великим трудом, щоб поділитися з нашими братами у біді. Цей подарований «єврик» – це найкращий поцілунок на хрест і допомагає він витягати цвяхи з ніг і рук Ісуса Христа. Зроблене добре діло - це найкраща прикраса для нашого хреста, якого ми носимо на грудях.

Саме тепер Церква завершує Рік Божого милосердя! І нам треба увійти у таїнство милосердя, яке проявляється у знамені хреста. Христос, не маючи гріха, приймає кару гріха на себе, щоб нам показати дорогу, як виходити з глупоти і нарікання, щоб беручи на себе хрест, іти дорогою у напрямок спасіння і воскресіння. Адже ми співаємо: «Хресту твоєму покланяємось Владико, і святе воскресіння ми славимо!».

Милосердя дається з висоти! На зразок Мойсея, який стоїть перед палаючою купиною, треба і нам скинути зі себе взуття брехні і лицемірства, розкрити себе повністю Богові,  щоб Він своїм палаючим вогнем  милосердя і світлом Його благодаті спалив всяку нечистоту нашого серця, яка забруднює нас особисто і кидає наш бруд також на інших, і таким чином, щоб знайшлося місце у нашому серці для любові і мосердя. Любов і милосердя по своїй суті є вихідними, давальними. Любов і милосердя не може бути самолюбним.

Любов і милосердя – це Євхаристія. Це тіло, що ламається; це кров, що проливається на відпущення гріхів. Це Тіло і кров Ісуса Христа, і також наше тіло і кров, яке дається, щоб інші мали життя.

Нехай Святий Антоній допоможе нам це зрозуміти і сприйняти!

+ Діонісій

Падова, 25.09.2016