Мт 15, 21-28
2Кор 6,16 – 7,1
Дорогі у Христі брати і сестри!
Ми сьогодні святкуємо празник cвв. Сергія і Вакха, римських воїнів, мучеників IV століття. Вони римляни, проте служили у війську далеко від Риму, у Сирії, де сьогодні ведеться жорстока війна. Під час їхнього служіння у війську не хотіли принести жертву поганському божкові, тому імператор Максиміліан спершу їх зневажив, а потім наказав їх повбивати.
Ми дуже добре знаємо, що бути воїнами і свідчити про свою віру в Ісуса Христа не легка справа, тим більше у чужій землі, де людина переходить через різні випробування, погорди і насмішки. Цікаво, що Сергій і Вакх, будучи римлянами служили у Сирії, а ми не будучи римлянами служимо у Римі, також далеко від своєї рідної землі.
Та ще і інша аналогія. Сьогодні як у Сирії, так і в Україні проходить війна, яка змушує людей емігрувати в чужі краї, переплавати моря, пробиватись через важкі кордони, а в нових країнах зазнавати погорди, зневаги, і часто бути жертвою безсовісних людей.
Сьогодні кожний з нас знає про проблеми солдатів на війні і про тих, що повертаються з війни. Скільки болю, гіркоти, самотності і смерті несе в собі війна. Ця злісна всепожираюча і руйнівна сила приносить із собою чимало горя, страждань і душевної порожнечі. Людина народжується в любові і для любові, а війна супротивна всякому здоровому людському глуздові.
Отже, порівнюючи наш час і часи святих мучеників Сергія і Вакха, можемо розуміти чим є святість і мучеництво серед жорстоких обставин, і ким є герої у наших часах. Переслідування зроджує мучеництво, а кров мучеників є насіння нових християн», а герої – посівом нового суспільства. Хто вірить, той навіть найбільше зло може перемінити на добро.
У п’ятницю ми також святкували свято Покрова Пресвятої Богородиці. Цей день займає особливе місце в духовному житті українського народу, адже в цей день ми відзначаємо ще й наше національне свято – День захисника України. Саме під Покровом Богородиці наше козацтво закладало підвалини нашої новітньої державності, саме у цей день ставали до боротьби учасники наших національно-визвольних змагань у минулому столітті. Саме під заступництвом Пречистої Діви Марії і сьогодні відроджується українське військо та у справедливій боротьбі із зовнішнім агресором захищає свою Батьківщину.
Військо, яке обирає Богородицю своєю Покровителькою ніколи не стане військом загарбників, військом поневолювачів, а лише справедливим військом тих, що ризикують своїм життям заради захисту мирного неба над Батьківщиною. Військо, яке обирає Богородицю своєю Покровителькою не буде руководитися ненавистю, а тільки любов´ю до свого народу, і заради цієї любові навіть жертвувати своїм життям.
Ми сьогодні слухали Боже Слово, і воно також приносить світло для нашого християнського життя.
Святий Апостол Павло в другому листі до Коринтян нам пригадує, що ми – “храм Бога живого, адже сам Бог сказав був: «Буду їхнім Богом, вони ж будуть моїм народом… Я буду вам Отцем, ви ж будете мені синами і дочками». Отож, каже Апостол: «Маючи такі обітниці, очистьмо себе, довершуючи наше освячення в Божому острасі».
А Святе Євангеліє від Матея, нам оповідає про жінку сиро-фінікійку – ханаанку, яка кричить: «Змилуйся надомною, Господи, Сину Давида. Біс мучить мою дочку страшенно». А Ісус відповідає присутнім: «Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам». Але жінка і надалі наполягає: «Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зі столу панів їхніх». Тоді відповів їй Ісус: «Жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш!». І видужала її дочка від тієї хвилини.
Жінка одна між чоловіками… А тут ще й поганка, тому і нечиста перед євреями. Будучи жінкою і чужинкою у тих часах, то тим самим означало бути подвійно на маргінесі суспільства. Ісус, навпаки, хвалить віру цієї язичниці. Віра цієї жінки є навіть більшою від його учнів, які хотіли від неї звільнитися, говорячи Ісусові: «Відпусти її, бо вона кричить за нами».
Для Ісуса Христа всі ті, що вірують у нього є Божим народом, незважаючи на їхнє походження. Отож, як каже Апостол Павло: «Нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі» ( Гал 3, 28).
І тут нам ще одне світло, яке кидає сьогоднішнє слово Боже на наше життя. Ми живемо серед різних народів: азіатів, арабів, африканців, американців; різних конфесій: мусульман, євреїв, протестантів, сектантів, і тих, що не вірують у Бога. Ісус нас навчає шанувати усіх, допомагати усім, хто в потребі. Ми тут в Італії проходимо таку школу, якої ми не мали в Україні. Співжити з різними. Такий же наш час. На вулицях Риму ми чуємо різні мови, бачимо різні кольори обличь. А всі, хто чинить правду, є Божим народом. І ми запрошені, щоб перед усіма свідчити правду, милосердя і любов.
Такого свідчення (справжнього мучеництва) вимагає від нас Господь, а Святі мученики Сергій і Вакх є для нас живим прикладом.
Наша парафія свв. Сергія і Вакха, має також велику покровительку і заступницю – Пресвяту Богородицю, яка перебуває тут між нами у чудотворній Жировицькій іконі, яку італійці дуже почитали в минулих століттях. Цю ікону у XVIII ст. віднайшли в захристії на стіні під штукатуркою і папа Урбан VIII дозволив перенести її до центральної абсиди цього храму. І ця ікона освітлює нас, і запрошує нас, щоб і ми були свідками віри.
Перш за все ікона – це відкрите віконце з неба на землю. З цього віконця можна почути голос з неба, який промовляє до нас. А щоб цей тихий голос послухати, треба замовчати, заглушити всі крики, які приходять із зовні, а також всі крики серця, так як зробила Богородиця, коли прийшов до неї Ангел Гавриїл і на останку цієї зустрічі відповіла йому: «Ось я Господня слугиня: Нехай зо мною станеться, по твоєму слову!». Отож, перед іконою, треба таки замовчати, щоб почути те, чого Господь хоче від мене, і щойно тоді провести з ним діалог. Можливо, перш за все треба просити вибачення, а згодом і допомоги, і сили, щоб бути свідками справжнього християнського життя.
Милосердя двері відкрий нам, Благословенна Богородице, щоб ми, на Тебе надіючись, не загинули, а від усякого лиха Тобою визволилися. Бо Ти єси спасіння роду християнського.
Святі Сергію і Вакху заступайтеся за нас перед Божим престолом. Амінь.
+ Діонісій
Рим, храм Сергія і Вакха, 16.10.2016