Дорогі в Христі, Брати і Сестри!
Сьогодні у нас храмовий празник, пам'ять святого апостола Андрія Первозванного – перший, якого Христос покликав бути серед Дванадцятьох апостолів – перший апостол. Саме, його постать, його особиста історія життя та служіння є для значним прикладом до наслідування. Вітаю усіх вас з сьогоднішнім празником.
Щось цікаве: чоловіче ім´я Андрій займає перше місце серед усіх чоловічих імен в Україні, а в Італії – п’яте місце, і одне з перших місць в цілій Європі, хоча Андрея у деяких країнах є жіночим ім´ям. Ім´я Андрій походить від грецького «Андрос», укр. «муж». Отож, Андрій перекладається, як «мужній». Це означає, що в Галилеї, у той час, була присутня грецька культура, і це вказує на те, що сім´я братів Андрія і Петра належала до ширшого культурного світогляду. Андрій і Петро була рибалками, мали своє підприємство на Галилейському морі та експортували рибу до інших міст, навіть до Єрусалиму.
Ми щойно чули в читанні святого апостола Йоана про те, як Христос покликав Андрія до апостольського служіння. Андрій був учнем святого Йоана Предтечі. Правдоподібно він був присутній у момент, коли Предтеча хрестив Ісуса Христа в ріці Йордані і чув слова Отця Небесного: «Це Син мій любий, що його я вподобав» (Мт 3, 17). Іван Предтеча свідчить про Ісуса «Це є Агнець Божий, який бере на себе гріхи світу» (Йо 1, 29. 36). Почувши ці слова від Йоана Предтечі два його учні, між ними Андрій, залишили Предтечу і пішли за Ісусом. І це свідчить про величність Івана Предтечі, що відпускає двох своїх учнів, які пішли за Ісусом, кажучи: «Йому треба рости, мені – маліти» (Йо 3, 30). І ці два учні Івана підходять до Ісуса, і запитують його: «Де перебуваєш?», а Ісус їм відповідає: «Ходіть та подивіться!». Ті пішли, і побачили, де перебуває, і того дня залишилися в нього» (пор. Йо 1, 39). З того бачимо, що Андрій уподобав собі Ісуса Христа. Він є людиною пошуку істини, який поділяв надію ізраїльського народу, і тому зблизька хоче почути слова Господа. Андрій – це людина віри і надії, і тому почувши від Йоана, що це «Агнець Божий», залишив Предтечу і пішов за Ісусом.
Але Андрій іде далі. Він кличе свого рідного брата Симона зустрітися з Христом словами: «Ми знайшли Месію». Коли Симон став перед Христом, Ісус, глянувши на нього, сказав: «Ти – Симон, син Йони. Ти зватимешся Кифа», - що в перекладі означає: Петро (Скеля); (пор. Йо 1, 40-41). Отож, Андрій, не вдоволяється тим, що він покликаний, а запрошує свого рідного брата, щоб піти за Ісусом.
У нашому храмі дуже значущим є те, що на вхідній стіні храму написана ікона обійму двох братів: Андрія і Петра. Андрій – представник грецького світу, а Петро – римської, латинської, культури. Ці братні обійми є покликом і надією майбутнього, де саме діти цих двох культур сьогодні роз´єднані. Це поклик до об´єднання, до братнього обійму, до взаємного поцілунку миру.
Євангелія від Йоана нам представляє Апостола Андрія в іншому моменті: Христос проповідує, уже вечір, багато народу. Ісус каже учням нагодувати народ – але де взяти стільки хліба – питаються стурбовані учні? Саме тут Андрій приходить до Христа і каже: «Ось тут є хлопчина, який має п´ять ячмінних хлібів ще й дві риби». І додає: «Що це на таку велику кількість народу (пор. Йо 6,8-9)? Тут треба наголосити на спостережливості та реалізмі апостола Андрія, який спостерігає, що є хлопець, що має кілька хлібів і дві риби, проте бачить, що цього абсолютно не вистачить для такого числа народу. Одначе, Ісус знає, що то вистачає.
Інший момент – на горі Оливній, перед Єрусалимом. Один з учнів Ісуса, захоплений будівлями і мурами міста, каже: «Учителю, поглянь, що за каміння, що за будівля!». А відповідь Ісуса несподівана: «Не лишиться тут каменю на камені, якого б не перевернули». Тоді Андрій, разом з Петром, Яковом та Йоаном питають Ісуса: «Скажи нам,, коли це буде і який знак, коли все те здійсниться?» (Мр 13,1-4). Ісус, відповідаючи говорить про майбутню руїну Єрусалиму і про кінець світу, та розуміти знаки часу і бути чуйними. Отже, ця євангельська картина з Андрієм та іншими учнями вказує нам на те, що не треба боятись ставити питання Ісусові, але одночасно бути готовими сприймати його повчання, незважаючи на те, що його відповіді несподівані й важкі.
Інша подія, яка відбулася в Єрусалимі перед страстями Ісуса. Прийшли греки на Пасху, вони підійшли до Филипа, і кажуть, що хочуть бачити Ісуса. Филип не хоче йти сам до Ісуса, тому просить Андрія, щоб пішов з ним до Ісуса. Це два єдині апостоли з грецькими іменами – вони є перекладачами і посередниками між Ісусом і греками. Ісус дає їм несподівану відповідь: «Прийшла година для прославлення Сина Чоловічого. Істинно, істинно говорю вам: пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме одне: коли ж завмре, то рясний плід принесе» (пор. Йо 12, 20-24). Що це означає у цьому контексті? Цією відповіддю Ісус хоче сказати, що зустріч між ним і греками буде місце, не з приводу якоїсь цікавості, а його смерть на хресті, буде наче це зерно, що паде в землю і завмирає, принесе хліб життя всьому світові та світло для інших народів і культур.
Апостол Андрій зі своїм грецьким іменим, не тільки пов'язаний з Грецією і її культурою, де він проповідував Святе Євангеліє, але разом з Грецією також із Україною.
У стародавньому літописі «Повість минулих літ» літописця Нестора, розповідається про подорож Андрія по українських землях. Ось, що пише цей літопис:
«Ріка Дніпро впадає у Понтійське море; море це звуть Руським. Уздовж його берегів навчав, як кажуть, святий Андрій, брат Петра. Коли Андрій навчав у Синопі і прийшов до Корсуня, він довідався, що від Корсуня недалеко гирло Дніпрове. І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, вставши, промовив він до учнів, що були з ним: «Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог». І піднявся він на гори ці, благословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ.»
Перебування апостола Андрія Первозваного на Русі і встановлення ним хреста на київських горах деякі історики називають першим хрещенням Русі. Ця гора і після заснування Києва називалась Андрієвою.
Апостол Андрей Первозванний закінчує своє життя у Патрасі (Греція), мученичою смертю на хресті, який до сьогоднішнього дня буде зватися Андрієвським хрестом, ікс-подібним. Він уподібнюється до Ісуса Христа своїм життям і смертю на хресті.
Апостол Андрій дає нам приклад, що треба бути завжди готовими відповідати на голос Божий (пор. Мт 4,20; Мк 1,18), із захопленням говорити про Ісуса з тими, з якими ми зустрічаємося, і плекати тісний зв´язок з Ісусом, пам´ятаючи про те, що тільки в ньому можемо знайти сенс для нашого життя і смерті.
Але наш храм подає нам ще одне завдання християнського життя через обійми двох братів Петра і Андрія. Це зразок і символ для майбутніх обіймів між двома культурами і Церквами, з грецькою візантійською та латинською традиціями, між православними і католиками. Християни покликані обнімати один одного, жити в єдності, а поділи між ними – це скандал для світу. Тому та ікона закликає нас молитись молитвою Ісуса до Небесного Отця: «Щоб усі буле одно», як зрештою закликає нас воскресна стихира: «Одні одних обнімімо, та скажімо: «Браття!».
Ця ікона на фронті нашого храму є також запрошенням і завданням обнятися з тими, з ким ми може ворогуємо, з ким гніваємося, принаймні, подати руку, сказати добре слово і привітатись.
Салерно, 17.12.2017