Христос Рождається!
Ми переживаємо таїнство воплочення Господа нашого Ісуса Христа. Це велике таїнство – Бог сходить на землю, щоб бути з нами, щоб прийняти людську природу. Він народжується в стаєнці, серед найбільшої убогості, бо не було місця в заїзді, не було місця, де б Він міг народитися. Мешканці Вифлеєму Його відкинули, тому Він народжується в печері серед звірят, серед бідних пастушків, але ангели співають: «Слава на висотах Богові і на землі мир людям доброї волі». Приходять також царі, які приносять дари. Однак ця атмосфера, хоч бідна, але гармонійна, та не довго вона триває.
Ірод злосливий, не може сприйняти те, що народився цар, тому посилає своїх воїнів, щоб повбивати всіх дітей. Однак ангел Господній з’являється уві сні Йосифові і каже: «Встань, візьми Дитятко та Його Матір і втікай у Єгипет, і перебувай там, допоки не вмре Ірод». Коли помер Ірод, Йосиф з Марією і Ісусом вертаються з Єгипту, але не вертаються до Вифлеєму, бо там царює інший цар, який також хотів позбутися того Дитятка, однак йдуть в Назарет, тому Ісус звався Назорей, тобто з Назарету.
Що нам говорить це таїнство Різдва, яке ми сьогодні переживаємо? Це таїнство Різдва має безпосереднє відношення також до нас. Ми всі – іммігранти, також Ісус Христос є іммігрантом, іммігрантом любові, бо Він залишає своє перебування з Богом Отцем, залишає коло любові Божої і сходить на землю. Він є іммігрантом любові, Який поселяється серед нас, щоб бути Еммануїлом – «з нами Богом», Він стає одним із нас, стає нашим первородним братом, щоб ми прийняли дух усиновлення, щоб ми стали Його синами і братами.
ммігрантами є також Йосиф і Марія, які втікають до Єгипту, бо Ірод злосливий і хоче вбити Дитя, але ангел охоронив Його. Пресвята Родина опиняється в чужій країні і переносить важкі єгипетські переживання. Це переживання, яке також кожний з нас переживає. Тому Різдво має глибоке значення для кожного з нас, які є іммігрантами.
Десь тому два чи три роки я мав душпастирський візит до Валенсії в Іспанії і збирався повертатися до Риму. Маю квиток на літак і дивлюся на годину, але замість дивитися на час відправлення, подивився на прибуття до Риму. Щойно приїхавши у Валенсіанський аеропорт побачив мою помилку. Бачу літак ще стоїть, і я прошу мене пустити до літака, проте даремно. «Двері літака замкнені», – кажуть мені.
Інша подія, яка сталася, була не зі мною, а в місті Кантон, Китай. Дві тендітні і усміхнені стюардеси приготовляють пасажирів до відльоту. Закривають двері літака. А тут нараз хтось стукає до дверей із зовні. Стюардеса, каже, що дверей згідно регламенту не можна відкрити, а чоловік далі стукає, стюардеса нервується, але не відкриває. Чоловік ще сильніше б´є у двері. Нема ради, відкриває. І що бачить? Це командир літака!
І до нашого серця Господь стукає! Книга Одкровення (Апокаліпсис) каже про Ісуса: «Ось я стою під дверима та стукаю: коли хто почує мій голос і двері відчинить, я до нього прийду, і буду вечеряти з ним, а він зо мною» (Одкр 3, 20).
Христос до наших дверей стукає. І як до дверей літака, клямка є тільки зсередини. Якщо з середини не відкрити, він не зайде. І не будемо мати пілота в нашому житті. Будемо блукати в наднебесних просторах. Ісус нас не змушує. Як ми не відкриємо, Він відійде, і піде там, де Його приймуть, може там, де є Його створіння як бідний вертеп приймає Його, де є віл та ягнята.
Якщо ми відкриємо із середини клямку нашого серця, то Він до нас прийде: Він оселиться з нами і ходитиме з нами, і буде нашим Богом, а ми – Його народом! (пор. 2 Кор 6, 16). Ісус буде разом з нами іммігрантом, і ми з ним будемо поділяти нашу долю!
Якщо ми відкриємо зсередини наше серце, Божа любов не матиме перешкод: ні наші гріхи, ні наші немочі, ні наша убогість – подібно, як не було для Бога перешкодою народитись немічним дитям в убогому вертепі Вифлеєму.
Отже, нехай це Різдво буде для нас глибоким пережиттям таїнства Божої любові, нехай ця любов поселиться в наших серцях, в наших сім’ях, в нашому народі і в цілому світі. Хай Господь вас супроводить і благословить кожного з нас.
Христос Рождається!