Фил 4,4-9; Йо 12, 1-18

Дорогі в Христі брати і сестри!

«Лоза б'є— не я б'ю! Віднині за тиждень буде в нас Великдень!»

Сьогодні святимо вербу на пам´ятку про торжественний в´їзд Ісуса Христа до Єрусалиму. Чули ми з читання Євагелія, що «сила людей, що прийшли на свято, зачувши, що Ісус іде в Єрусалим, узяли пальмове гілля, і вийшли йому назустріч з окликами: «Осанна! Благословенний той, хто йде в ім'я Господнє, ізраїльський цар» (Йо 12, 12-13). На цю неділю Церква подає також читання з листа Апостола Павла до Филип´ян, який нас закликає, кажучи «Радуйтеся!... Проявляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою… Усе, що правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе — те робіть, і Бог миру буде з вами» (Пор.Фил. 4,4-9). Сьогодні день радості, проте також приносить журбу і смуток.

Папа Франциск минулої неділі (25.3.2018) сказав, що у Квітній Неділі «перетинаються історії радості та страждання, помилок та успіху, які є частиною нашого щоденного життя як учнів, бо воно спроможне оголити почуття та протиріччя, які сьогодні часто належать також і нам, людям цього часу.... І в усій євангельській розповіді» - каже Папа Франциск - «чітко видно, що радість, викликана Ісусом, для декого була причиною збентеження і роздратування».

Перше таке перетинання радості і розчарування бачимо ще в домі Лазаря, якого Ісус воскресив: сестра Лазаря, Марія, з радості вилляла літру мира з щирого нарду на ноги Ісуса й обтерла своїм волоссям, а Юда зі заздрості протестує: «Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним…»  І зауважив Євангелист Іван: «Не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди кидали» (пор. Йо 12, 3-6).

Інше протиріччя між окликами: «Осанна! Благословенний той, хто йде в ім'я Господнє» та з викриками за кілька днів: «Розіпни, розіпни його!». І протиріччя між бажанням фарисеїв вбити Ісуса, бо «весь світ іде за ним» (Йо 12,19), розіп´ясти  його на хресті, поза мурами міста, щоб стерти про нього пам´ять назавжди, а тут все пішло навпаки: Ісуса вбивають, а Він воскресає, і всі народи починають говорити про нього. На перший погляд, смерть як крах всього, стає перемогою; хрест, як знак прокляття - стає знаком спасіння.   І незважаючи на всі ці протиріччя людського життя, Ісус звершує свою місію спасіння на землі.

Бог незмінний, а людина по своїй природі є мінливою. Ми це дуже часто спостерігаємо у сучасній політиці, в Україні і в Італії. Одне обіцяють, а друге роблять. Вистарчить прочитати газету. Однак, нe треба осуджувати політиків, бо картина в’їзду Господнього здійснюється інколи у нашому духовному житті, адже у Святому таїнстві Хрещення ми відрікаємось сатани і всіх діл його та обіцяємо єднатись з Христом, жити згідно Його заповіді любові, проте в житті часто забуваємо, що ми християни, „що в Христа христилися, у Христа зодягнулися” (Гал. 3, 27), піддаємося спокусам диявола,  таким чином уводимо протиріччя у наше життя. Як учні Ісуса Христа ми покликані плекати чистоту серця, щоб ми були завжди ті самі: коли нас величають, і коли нас принижують; коли іде все добре в житті, і коли настають життєві проби; приймати в житті різні «осанна!» - і дякувати за них Богові, але також покірно приймати погорди чи осуди від інших. Ісус сказав: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мт 5,8). Ми покликані завжди плекати справжню любов, що походить з висоти: А справжню Божу любов можна побити і потоптати, вбити і закопати, проте вона завжди воскресне. Любов має в собі силу воскресіння!

Сьогодні з нагоди свята входу Господнього в Єрусалим. святимо гілки пальми, оливок, або лози.

Віття пальми символізує перемогу. Так вітали колись переможців війни і так вітають Ісуса. Вітка оливки в дзьобі білого голуба принесла вістку, що закінчився потоп і таким чином стала символом мирних прагнень всіх народів землі. Як вітка пальми, так і оливки, зелена взимку та влітку. В Україні не росте пальма, ані оливка, там святимо вербу. Її листя паде в землю, вона наче завмирає, однак, вона держить силу життя. Коли приходить весна випускає пуп’янки, і воскресає. Пальма, оливка і верба в особливий  спосіб нам говорять про перемогу життя над смертю. Звіщають нам про воскресіння Ісуса, і про наше воскресіння.

Нехай гілки пальми, оливки чи лози будуть знаком вірності і захистом проти недуг, а, зокрема, перед духовними небезпеками і знаком  вірності у любові. Лоза інколи б´є, але не може вбити; хоча на зиму її листя паде, вона таки навесні воскресає. У нашому житті інколи листя паде, маємо свої турботи і біди, проте живемо надією, що прийде весна, прийде воскресіння!

У квітну Неділю ми святкуємо День молоді, і Блаженніший Святослав написав послання до молоді:

«Дозвольте мені від імені Церкви також кинути вам виклик – частіше бути з Богом, присвячувати Йому більше свого часу та уваги, довше приватно молитися, заглиблюватися у Святе Письмо…

Христос кличе, але кожна людина повинна розпізнати цей заклик, зрозуміти свою роль, здійснити окреме життєве завдання. Христос запрошує, але відповідь людини - завжди особиста.

Дорогі дівчата і хлопці, майте відвагу відповісти на виклик – здійснити Богом дане вам покликання! Майте сміливість відповісти на поклик Христа! Будьте собою! Коли зрозумієте, відкриєте, розвинете своє покликання, не бійтеся стати на цю дорогу. Беріть на себе відповідальність! Недаремно в нашій мові слово «відповідь» має той самий корінь, що й «відповідальність»: не можна бути тихо і бездіяльно відповідальним. Довіряйте Богові, який перший вам довірив, перший вас полюбив!»,

+ Діонісій, 1 квітня 2018