Йо 17, 1-13; Ді 20, 16-18; 28-36
Дорогі в Христі брати і сестри!
Після дев’яти років маю можливість молитися разом з Вами, очолювати Божественну Літургію – Євхаристію, шо є дослівно означає «подяка».
Я користуюсь тим Словом Божим, шо ми слухали тепер на Літургії, щоб до Вас промовити в імені Бога через Святого Духа. Святий Дух – це третя Особа Божа, яка продовжує у світі дію Отця, і спасительну дію Ісуса Христа. Це Слово Боже для вас і для мене. Не можу говорити Вам Слово Боже поки я Його особисто не сприйняв і не пережив.
Ми слухали читання з Діянь Апостолів, як Апостол Павло поспішав, щоб на День П´ятидесятниці бути в Єрусалимі» (Ді 20,16), і як він прощається в Ефесі зі спільнотою, і перестерігає, щоб зважати на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив нас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її придбав кров´ю власною» (Ді 20, 28). Прощається, паде на коліна молиться і передає їх Богові.
З Євангелії ми слухали першу частину архиєрейської молитви Ісус Христа, де Ісус визнає, шо Він посланий Отцем у світ заради спасіння людей: «Я на землі тебе прославив виконавши те діло, яке ти дав мені до виконання».
Саме тих 10 днів від Вознесіння до Зіслання Святого Духа, Синод УГКЦ проголосив і назвав «Місійною декадою».
Хочемо назвати Вам двох найбільших місіонарів:
- Ісуса Христа. Ісус є місіонером Отця. Ісус завжди почував себе посланим своїм Небесним Отцем. Нічого він робив сам від себе, але те, що повідав йому Його Небесний Отець.
- Святий Апостол Павло, званий також як апостол поган. Кожний свій лист він починає сповіддю, що Він є Апостол Ісуса Христа, «вибраний для Євангелії Божої». І все він робив і перетерпів заради Євангелії, і на кінець умер як мученик за віру в Ісуса Христа.
Характеристика місіонаря - посланця: діяти в імені того, хто Його послав, молитися за свою паству, бути свідком Христового воскресіння.
Церква покликана бути місійною зі самої своєї природи. Вона покликана ділитися тим, шо має, духовними і матеріальними благами. Апостоли, одержавши Духа Святого не трималися Єрусалиму, але пішли з місією у світ, послухавши Ісуса. «Ідіть і навчайте всі народи!». Отож, перший євангелізатор є Христос, а ми - його співробітники (Пор 1Кор 3,9).
І Папа Франциск постійно нагадує, шо Церква по своїй суті є місіонерською - вихідною. І це Євангеліє, яке ми читали – це постійний рух до зустрічі: від Отця до Сина, і від Отця і Сина - до учнів, який творить єдність з різними особами. І з того випливає молитва: «Щоб усі були одно», адже рух до іншого чинить єдність. «Бог завжди вірний, творчий, не є замкнутий, тому ніколи не є суворий. Він приймає нас, виходить нам назустріч, розуміє нас. Щоб залишитися вірними, щоб бути творчими, треба вміти змінюватись. Щоб витривати в Бозі, треба вміти виходити, не можна цього боятись» (29/09/2013).
Папа Франциск далі пише в Апостольському повчанні «Радість Євангелія» таке: «Мрію про такий місійний запал, який міг би перемінити все на світі, щоби звички, поведінка, графіки, мова й усі церковні структури стали відповідним каналом для євангелізації сучасного світу, а не для власного самозбереження» (27).
Церква, яка «вирушає в дорогу», є Церквою відкритих дверей – Відкритим домом Отця, не митниця (47). І далі Понтифік закликає, щоб вийти назустріч іншим, щоб дійти до найвіддаленіших закутків. Іноді треба бути батьком блудного сина – залишати двері відчиненими (46), насамперед для бідних і немічних; убогі – це привілейовані адресати Євангелія (48). І ще: «Волію радше Церкву, яка зазнала ушкоджень, поранену й брудну, через те, що вийшла на вулиці, аніж Церкву, яка хвора через те, що закрилася в собі і ухопилася за власну безпеку… Маю надію, що нами керуватиме не так страх помилитися, як страх замкнутися у структури, у звички…"(49).
Саме хрещення в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа - це покликання жити сопричасним життям, бути місіонером, свідчити про свою віру, про Христове воскресіння у тих місцях де він проживає і працює, а деяким навіть іти на периферії світу.
А якщо не можемо бути місіонерами у стислому слову, то ми покликані допомагати тим, що пішли на місії, допомагати місійним потребам. А наша Церква має багато місіонерів, які потребують нашої допомоги. Тому Синод нашої Церква встановив під час цієї декади збірку на місійні потреби.
І знову признаюсь, шо мені було дуже сумно, що упродовж 9 років я не мав доступу до Вас, не знайшов можливості руху до зустрічі з Вами. Проте Бог добрий, і ми переживали цей важкий процес. І ви терпіли і боялися. Проте Господь нас визволив, і тепер можемо без страху молитися разом, бути у цьому храмі, де небо сходить на землю, а ми підносимося до неба, як про це свідчать Святі Отці Церкви.
Сьогодні також треба дякувати Богові, шо маємо молодого, енергійного священика, який буде молитися разом з Вами. Він буде проповідувати Вам Боже Слово, буде Вашим пастирем і буде роздавати «Святе святим».
Нехай так буде, амінь.
Неаполь, 20.5.2018