Мир у Господі і наше aрхієрейське благословення!

 «Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай у Єгипет»

(Євангеліє від Матея 2,13)

Дорогі в Христі Сестри і Брати!

Христове Різдво приносить дивовижну, особливу радість людям, тому що сповнилися Божі обітниці, дані за сотні років до цієї події: «Бог предвічний народився». На світ прийшов Спаситель, без якого життя ставало нестерпним.

 

 

Оспівуємо це свято в літургійних піснеспівах: «Усе сьогодні сповнилося радістю, — Христос народився від Діви» (утреня Різдва). А наша народна мудрість збагатила цю благовість ще й різдвяними піснями-колядами.

Яка причина тієї нашої радости?

Бог послав свого Сина, щоб, ставши людиною, Він об’явив Господню любов до нас через відкуплення, прощення гріхів. Через свій викуп Він став нашим братом. Святий Павло найкраще це висловить: «Ви бо куплені високою ціною!» (І до Коринтян 6,20).

Бог уже не далекий — хоч недосяжний — у своїй величності, а близький до людини в її розгубленості.

Небо і земля тому радіють, ангели своїм славослів’ям оспівують народження Божого Сина, пастирі сповіщають благовість спасіння, мудреці зі Сходу поклоняються новонародженому Цареві, вітаючи Його дарами.

Та різдвяна благовість має не тільки радісне світло, але й — немов невідступну, сумну тінь серед нас, людей.

Не всі раділи з приходу Божого Сина.

Ірод і його прибічники, що «сиділи у тьмі й тіні смерти» (Псалом 107 [106],10), розшукували Дитя, «щоб його вбити» (Матей 2,13).

Тому Йосиф Обручник рятує Ісуса і Його Матір утечею в безпечне місце у Єгипті, де вони перебували, поки не минула небезпека.

Одна подія — та різні реакції на неї; одна розповідь — але відмінні емоції: радість від приходу Спасителя та смуток, спричинений людською злобою. Радість із смутком обнялися — можна сказати, перефразовуючи поета.

Це — образ людського життя: як у протилежностях відкриваються нам різні події в історії, так протилежностями насичені і наші дні.

Що говорить нам різдвяна благовість сьогодні і повсякчас? Чого вона нас навчає?

Радіємо з приходу Божого Сина, бо він не менш дійсний для нас сьогодні, як був для людей першого сторіччя.

Ми ж святкуємо живу присутність Бога між нами сьогодні!

«Ось тепер – день спасіння» (ІІ до Коринтян 6,2).

У повній свободі можемо сповідувати нашу віру, яку Ісус нам об’явив, оспівувати її в наших церквах, виховувати своїх дітей у релігійному й рідному дусі. Можемо зібратись усією сім’єю довкола святвечірнього столу разом з нашими померлими, даючи їм місце за тим столом. Яке ж щасливе це свято — нашої сім’ї і великого людського роду на цій землі!

«Возвеселімся всі разом нині: Христос родився в бідній яскині».

Та з нашою радістю можуть сплестися і смуток, і біль, і туга в душі, і болісний тягар у серці.

Багато з нас — далеко від рідного дому, не легко туди повернутись, провідати батьків, дітей, приятелів; дехто важко хворіє; хтось має багато інших турбот, гірких переживань; ще інший не може жити в Божій благодаті через грішний стан душі.

Усе це — щоденна дійсність, вихід з якої іноді видається нам неосяжною мрією.

Але не втрачаймо надії!

Об’єднаймося із папою Венедиктом XVI у заклику, що його висловив святий Павло: «Ми надією спаслися!» (до Римлян 8,24).

Нехай Христове народження дві тисячі років тому буде щасливою дійсністю і для нас сьогодні.

Будьмо великодушними! Приносімо до вертепу нашу прославу й подяку, наші радощі і смуток, наші тривоги і нашу солідарність із знедоленими, біднішими від нас.

Дозвольмо, щоб вифлеємська зоря освітлила нашу темряву, в якій ми могли опинитись, і несімо нашим рідним, близьким, знайомим, співробітникам, сусідам, парафіянам — усім потребуючим — свідчення нашої віри і радість нашого спасіння. Радість нашого спасіння!

З цими думками, Дорогі в Христі, вітаємо Вас з Різдвом Христовим!

Бажаємо Вам, щоб ця радісна подія піднесла кожного на дусі, утвердила в певності непроминаючої Божої любови до нас і постійности Його опіки над нами.

А Новий, 2010 Рік нехай буде для нас усіх благословенним і щасливим, у здоров’ї душі і тіла, у радості й мирі!

Бо ж Христос рождається! Отож – Славімо Його!

Дано при катедральних соборах

у Парижі, Мюнхені, Лондоні й Римі

дня 4 грудня 2009 року,

Введення в храм Пресвятої Богородиці

Ієрархи Української Греко-католицької Церкви у Західній Європі:

 + МИХАЇЛ (Гринчишин)

Апостольський Екзарх у Франції, Швейцарії та країнах Бенілюксу

+ ПЕТРО (Крик)

Апостольський Екзарх у Німеччині і Скандинавії

+ ГЛІБ (Лончина)

Апостольський Адміністратор у Великій Британії

Апостольський Візитатор в Ірландії

+ ДІОНІСІЙ (Ляхович)

Апостольський Візитатор в Італії та Іспанії