Лк 14, 16-24
Кол 3, 4-11

Дорогі Брати і Сестри!

У цій неділі вшановуємо Собор старозавітних Праотців. Одна стихира Вечірні закликає вірних, кажучи:

«Прийдіть, вірні, піснями вшануймо Собор Праотців: Адама праотця, Еноха, Ноя, Мелхіседека, Авраама, Ісаака і Якова; в Законі ж: Мойсея і Арона, Ісуса Навина, Самуїла й Давида, з ними ж Ісаю, Єремію, Єзекиїла і Даниїла й інших дванадцятьох, разом же Іллю і Єлисея та всіх інших: Захарію і Хрестителя, і тих, що сповіщали Христа – життя і воскресіння роду нашого».

В Євангелії від Луки мова йде про одного чоловіка, що справив велику вечерю і запросив багатьох. Запрошені відкидають запрошення, вважаючи, що мають важливі речі до роботи, потрібні справи, якими займаються серйозні люди. Це притча про небесний бенкет.

Перш за все йдеться про запрошення! Ісус завжди запрошує, не насилує нікого. Не каже, «Ти повинен!», хоча наші проповіді інколи насичені тими «ми повинні…, ми повинні…», а в Євангеліях цього слова немає. Ісус Христос запрошує, кличе… Проте нікого не змушує… Євангеліє – це благовість духовної свободи. Єдиною потребою є сприймати те, що життя дає, а саме йде мова про потребу сприймати терпіння і смерть. Ісус кілька разів повторяє учням, що Йому треба іти в Єрусалим і там умерти, і воскреснути. Тому дорікає учням, що повертались до Емаусу: «О безумні й повільні серцем супроти всього, що були пророки оповіли! Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?» (Лк 24,26). Терпіння і смерть належать до життя людини, і це треба сприйняти. Від того неможливо втекти. Ісус завжди слухав свого Небесного Отця, але послух Ісуса не примусовий, а вільний, синівський, повний любові і доброти.

В притчі про запрошених на вечерю Ісус чітко дає зрозуміти – багато людей можуть втратити місце у Царстві через те, що ставлять інші пріоритети вище, ніж відповідь на запрошення Господа.

У цій притчі є три причини відмови відгукнутись на запрошення. Перша і друга причина відмови мають економічний характер.

Перша причина відмови – це посілості: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе. Не маю часу! Не можу! Людина, чого дуже бажає, за тим і піде, як каже Христос: «Де скарб ваш, там буде й ваше серце» (Лк 12,34). Це те зерно, яке падає між тернину…, клопоти, багатства й життєві розкоші душать зернини і вони не дають плоду (пор Лк 8,14). Закономірно люди, ласі на багатство, себе відчужують від духовних потреб, не приймають запрошення. Мають інші пріоритети.

Друга причина відмови – це бізнес, заробіток. П'ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені. Хто купує і продає, також не має часу на справи Божі. Він постійно зайнятий. Навіть не зважає, коли те, що купує і продає, є дуже шкідливим, як наркотики, а що вже сказати про трафік дівчат і дітей. І наші заробітки можуть бути перепоною до сприйняття Господнього запрошення. Багато разів я чув тут, в Італії: «Ми приїхали заробити гроші, а не ходити до церкви!». Приїхали на заробітки! Правильно! Проте заробіток не може стати перепоною до прийняття Божого запрошення. Може таке статися, що в неділю нам не дозволяють піти на Літургію, a це наша праця на «хліб насушний», проте можливо знайти інший час, а навіть інший день, щоб прийняти Господнє запрошення, щоб не залишитися поза Господнім бенкетом.

Третя причина – це женячка, життєві розкоші: Я одружився і тому не можу прийти. В цій самій главі, два уривки далі, Ісус говорить: «Коли хтось приходить до мене, і не любить мене більше від свого батька й матір, жінку, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем» (Лк 14,26). Жінка і чоловік не можуть бути перепоною для прийняття запрошення. Якщо перші два чоловіки цієї притчі ще просять вибачення, третій навіть не робить цього. Навіщо? Звичайно, життєві насолоди заглушують Боже запрошення, і людина не чує потреби думати про якість вищі пріоритети.

Отже, три причини відмови на запрошення – посілість, бізнес-заробіток і життєві розкоші. Іншими словами, ця притча перегукується з трьома спокусами диявола: спокусами хліба-багатства, влади і слави, які засліплюють людину, яка не здатна сприйняти запрошення до Божого Царства, до Царства любові, яке відображається діленням хліба, служінням одні одним, слуханням і відчуттям потреб одні одних.

Запрошені не прийняли запрошення на вечерю. Вони мають дуже серйозні справи. Приймають запрошення інші: «вбогі, каліки, сліпі, кульгаві». Приймають богобоязні, смиренні, голодні (пор. Лк 1,50-53), бідні, полонені, пригноблені (пор. Лк 4,16-19), плачучі, зненавиджені, зганьблені, викинуті та збезчещені людьми Сина Чоловічого ради (пор. Лк 6,20-23). Саме про таких багато говорить Папа Франциск. І ми маємо запрошення вийти таким назустріч!

Перед Господом всі люди однакові. Проте не всі здатні приймати, слухати голос Божий, не всі здатні приймати запрошення. Господь пропонує вічне життя усім, проте Господь не може нас спасти без нашої участі. Якщо не приймаємо дару спасіння, як тоді можемо спастися?

Ми запрошені до небесного бенкету. Якщо ми не приймемо запрошення, то приймуть інші. Всі люди мають той же шанс. Господь нікого не відкидає. Навпаки, всіх запрошує. Перед Господом не має різниці, хто ми, як це ми чули сьогодні в листі апостола Павла до Колосян: «Немає грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні варвара, ні скита, ні невільника, ні вільного», і далі можна продовжувати: «ні українця, ні бразильця, ні німця, ні росіянина», «а все і у всьому – Христос» (Кол 3,11).

Запрошені всі! Від нас залежить, чи дамо відповідь. Ми сьогодні прийшли на цей небесний бенкет, ми прийшли на Божественну Літургію.

Рим, 30.12.2018