Великоднє послання Блаженнішого Святослава
Високопреосвященним і Преосвященним Владикам,
всесвітлішим, всечеснішим та преподобним отцям,
преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі мирянам
Української Греко-Католицької Церкви
Христос воскрес!
«Воскресіння день − просвітімося люди!
Пасха Господня, Пасха, від смерті бо до життя
І від землі до небес Христос Бог нас перевів, −
Перемоги пісню співаємо!»
Воскресна Утреня, Канон Пасхи
Сьогодні, у день світлого празника Христового Воскресіння, цими словами Канону Пасхи Свята Церква прославляє свого Спасителя, який воскрес із мертвих.
Подібно як і колись, у перший день створення світу, нині із темряви гробу, що звичайно є темрявою небуття, розпачу і безвиході, засяяло божественне і несотворене світло життя. «Воскресіння день − просвітімося люди!» Це світло божества, яке випромінює із пошматованого і зраненого, але воскреслого тіла Ісуса, пронизує сьогодні всіх нас, проникає у нашу особисту темряву гріха, немочі, безнадії та зневіри і просвічує, оживляє та воскрешає − відкриває двері до нового життя.
Пасха Господня, яку ми сьогодні святкуємо, є запрошенням воскреслого Христа йти за Ним від смерті до життя. Сьогодні Він, як новий Мойсей, кличе нас покинути єгипетське рабство і служіння всьому тому, що забирає у нас гідність дітей Божих. Слуга Божий Папа Іван Павло ІІ, врочистий акт зарахування якого до лику блаженних – беатифікація – відбудеться 1 травня цього року, назвав це сучасне невільництво культурою смерті, тобто сукупністю правил сучасного життя, які пропагують насилля над ненародженими і хворими, поширюють зневагу християнської сім’ї та моралі, відбирають нашу свободу Божих дітей, примушують плазувати перед різноманітними земними ідолами та кумирами сучасності.
Цього року, святкуючи десятилітній ювілей приїзду цього святця до України, пригадаймо собі його девіз: «Христос – дорога, правда і життя!» – та його батьківські слова, якими він наставляв нас на дорогу життя, записану в десяти Божих Заповідях. Пасха Господня – це рух цим шляхом, це початок мандрівки від землі до небес. А здійснюється цей рух силою Божою, яка сьогодні здолала найсильніше у цьому світі – саму смерть. «Від смерті бо до життя, і від землі до небес Христос Бог нас перевів». Не стіймо осторонь цього божественного прогресу, не даймо викинути себе на узбіччя життя фальшивими приманами, і тоді у цій пасхальній процесії, як об’єднаний Божий люд, вийдемо разом із нашим Спасителем від землі до небес.
Дорогі у Христі сини і доньки Української Греко-Католицької Церкви! У цей світлий день, прямуючи назустріч воскреслому Христові, ми не йдемо мовчки − ми «перемоги пісню співаємо»! Як важливо для нашого народу, що живе на різних континентах і сьогодні часом є розгубленим, пригніченим та зневіреним у власній гідності та силі, заспівати цю урочисту пасхальну пісню перемоги! Нехай сьогодні її величні слова вирвуться з кожного українського серця, пройнявши душу й тіло, і полинуть до небес. Бо ж у воскреслому Спасителеві є сила, незламність і перемога українського духу. «Господь − просвічення моє і спаситель мій. Кого маю боятися?» − співає пророк Давид (Пс. 26, 1).
Нехай ця пасхальна пісня перемоги залунає сьогодні у кожному нашому домі, у кожній родині! Разом із пасхальною крашанкою та благословенним хлібом несімо її сьогодні убогим і стражденним, в’язням і тим, хто поневіряється на рабських роботах, хворим і тим, хто сумує та плаче під тягарем щоденних життєвих хрестів. Нехай сила воскреслого Спасителя, який сьогодні переможно виходить із запечатаного гробу, буде вашим світлом, вашою силою та вашою піснею!
Христос воскрес!
+ СВЯТОСЛАВ
Дано у Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
7 квітня 2011 року Божого,
на празник Благовіщення Пречистої Діви Марії
ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ ІЄРАРХІЇ
УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
У ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ
«А ми сподівались...» (Лк 24,21)
Дорогі в Христі!
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Першого великоднього вечора два засмучені учні залишали Єрусалим, щоб повернутися додому, до Емаусу. Вони не були веселі, бо не було чим тішитися. Події останніх днів у Єрусалимі не то що засмутили їх, більше – розчарували їх, приголомшили. Вони вірно йшли слідом за дивним новим Учителем, який не тільки захоплював їх своєю добротою, чудодійною силою і мудрістю, але ще вселював у них надію, що все буде інакше, буде краще, – саме Він той, «хто має визволити Ізраїля» (Лк 24,21).
Але ж Його засудили! Його розп’яли! Усе пішло на ніщо!
Вони, може, і чули про воскресіння, але не повірили в нього. Бо вони не вірили у потребу розп’яття. Їм здавалося, що Ісусова смерть на хресті – це знівечення не лише їхніх ідей і планів, але взагалі – Божої сили, Божої присутности в Ісусі Христі.
І навіть коли Ісус, ідучи поруч із ними, пояснив їм, що Його дорога до слави веде через розп’яття, вони нічого не збагнули. Щойно коли Ісус розламав хліб при трапезі і зник з очей, відкрились їхні очі і вони зрозуміли, що Христос пожертвував собою не щоб принести людині політичну свободу, але щоб визволити її від неволі гріха.
Дорогі Браття і Сестри! Чи й ми іноді не чуємося, як учні з Емаусу – пригнічені життєвими труднощами, зажурені щоденни клопотами, знеохочені особистими і суспільними проблемами? Ці проблеми непотрібно вичислювати, бо вони в нас постійно перед очима.
Перед нами виклик – як подолати в собі зневіру, знеохоту, навіть іноді збайдужіння внаслідок цих труднощів?
Повірмо наново у Христове воскресіння – Його перемогу над смертю і всяким лихом. Побачмо свої труднощі як участь у хресній смерті Ісуса Христа, яку Він переміг. Пригадаймо, як учні повірили у Христа при ламанні хліба і повірмо в Його присутність у євхаристійному Хлібі. Дозвольмо відчути на собі Його присутність і опіку над нами, над кожною справою нашого життя.
Христос подорожує зі своєю Церквою, так як ішов з учнями по дорозі до Емаусу. Але чи й ми, так як вони, не пізнаємо Його? Бо Він є.
Ми Вам зичимо віри й переконання про присутність Бога між нами, Дорогі в Христі: щоб після посного труду ми радісно зустріли воскреслого Спасителя; щоб посеред життєвих негараздів ми шукали невидимого Сина Божого; щоб у всіх потребах ми зверталися до того, хто «смертю смерть подолав», бо нам, що «в гробах» – у болях, труднощах і стражданнях – «життя дарував».
«Христос справді воскрес і з᾿явився Симонові» (Лк 24,34). Normal 0 14 false false false MicrosoftInternetExplorer4
Дано при катедральних соборах
у Парижі, Мюнхені, Лондоні й Римі,
дня 3 квітня 2011 року,
у IV неділю Великого Посту
Ієрархи Української Греко-Католицької Церкви у Західній Європі:
+ МИХАЇЛ (Гринчишин)
Апостольський Екзарх у Франції, Швейцарії та країнах Бенілюксу
+ ПЕТРО (Крик)
Апостольський Екзарх у Німеччині і Скандинавії
+ ГЛІБ (Лончина)
Апостольський Адміністратор у Великій Британії
Апостольський Візитатор в Ірландії
+ ДІОНІСІЙ (Ляхович)
Апостольський Візитатор в Італії та Іспанії