Вітаю усіх матерів, присутніх на цій Божественній Літургії. Вітаю співслужащих священиків. Мушу зізнатися, що маю трудність приготовляти проповідь до «Дня Матері», яке відзначаємо на чужій землі. Тут, у Римі, я вже декілька раз проповідував на «День Матері» і не хотілось би мені сьогодні повторювати те саме, але з іншого боку дуже важко сказати щось нове для матерів, які і надалі вимушені залишатися далеко від своїх дітей. Зазвичай під час таких свят маму супроводжують діти, але на нашому «Святі матері» їх дуже мало. Зазвичай діти приїжджають здалека, навіть з інших країн, щоб провідати та привітати маму в рідній домівці, а тут все навпаки, матері виїхали в далеку країну, залишивши дітей самих вдома.
Виїхала, можливо, мама героїня, щоб дітям здобути на хліб, щоб їх вивчити, щоб поставити їм хату. І те, що мами виїжджають на заробітки, щось дуже рідкісне, а, може, навіть унікальне явище в історії нашого народу, бо звичайно в емігрантських хвилях виїжджають цілі родини або тільки мужчини. Однак, сьогодні так склалося, що мами скоріше можуть знайти працю, ніж чоловіки. Це ж знаки нашого часу, де є рівні суспільні права. Мами виїхали на заробітки, проте залишили дітей і чоловіків удома. І так розбилось сімейне вогнище, діти ростуть без наглядного ока матері, не втішаються материнською любов’ю, її пестощами. У цих умовах діти можуть вшанувати свою матір хіба що тільки віртуально. Найчастіше доводиться спілкуватися з мамою через телефон, багато з вас також долають бар’єри розлуки за допомогою сучасних технологій – Інтернет, «skype», завдяки яким можна не тільки чутися, але і бачитися, але торкатися мами не вдається, неможливо відчути ніжність обійму і теплоту поцілунку. Ні новітні технології комунікації, ні Євро, яке ми передаємо нашим дітям не заступить поцілунку мами! Навпаки Євро іноді може нашу дитину зіпсувати, зробити її лінивою, безвідповідальною, не готовою до життя і жертви. А що гірше - може пустити дитину на шлях п'янства і наркоманії.
Що я можу говорити для цих мамів, яких я відвідую протягом цілого року як Апостольський Візитатор по різних громадах, розкинутих по Італії та Іспанії? Здебільшого мені доводиться бачити сльози на очах жінок, слухаю скільки важких оповідань, повних переживань і тривог. Приступають і просять благословення, помолитися, щоб їм знайти роботу. Прикро чути, що хтось із жінок захворіла, або навіть померла, а інколи і дуже трагічно, як це сталось недавно в Римі та Равенні.
На сьогоднішню неділю, коли ми зібралися разом з вами, щоб відзначити «День Матері» припадає, як ви чули, читання Святого Євангелія про Розслабленого. Я навіть мав намір підібрати інше Євангеліє, щоб тематикою підходило до «Дня матері». Але собі думаю, чому міняти?! Треба послухати те Слово, що Бог нам промовляє сьогодні через те Євангеліє, що припадає на цю неділю. Як у Святому Євангелію, так і в читанні з Діянь Апостолів іде мова про оздоровлення. З діянь Апостолів довідуємося про оздоровлення чоловіка паралітика на ім’я Еней, який лежав у ліжку вже вісім років. Апостол Петро сказав до нього: «Енею, Ісус Христос тебе оздоровляє. Устань і сам постели собі ліжко! І в мить той підвівся» (пор. Ді 9, 33-35). Далі читаємо, що жила в Яффі, над морем жінка Тавита - Дорка, повна добрих діл. Але вона захворіла і померла. Апостол Петро прийшовши до її хати, помолився і сказав: «Тавито, встань!». І ця встала (пор. Ді 9, 36-41).
А Євангеліє від Івана говорить про чоловіка, який лежав біля купелі Витезда вже тридцять і вісім років і не міг сам кинутись у купіль, коли Ангел зрушував воду, щоб оздоровитись. Приходить Ісус і його питається: «Бажаєш одужати?», а коли цей каже, що немає нікого, щоб йому допоміг, Ісус каже до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!». Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити» (пор. Йо 5, 1-9).
Отож, у цих двох літургійних читаннях сьогоднішньої неділі чуємо аж три оповідання про чудесні оздоровлення. І тут виникає питання, а чи нам не потрібно оздоровлення? Чи ми здорові? Чи наше суспільство звідки походимо і те, в якому живемо, достатньо здорове? Чи наша ненька Україна здорова? Думаю, що ні. Лише слід згадати, як важко нашій Україні підвестися після Чорнобильської катастрофи. Саме тепер багато мамів передчасно помирають через ракові захворювання, які є наслідком цієї катастрофи. Чи не треба нам встати? Але як стати і почути голос Божий, який кличе: «Встань, Україно!». Чи може нам легше лежати, поки не зворушаться води?! Зворушується води історії, але інші країни раніше поринають у ті води, і ми знову тратимо нагоду. І далі доводиться лежати, а ми вже пролежали сумних 25 років Чорнобильської катастрофи.
А до того, кожний з нас має і свої особисті недуги. Часто надмірна та важка праця доводить до нервового стресу, чи то з прикрими особами похилого віку, чи з збиточними дітьми, або в тій буденщині прибирання квартир, щоб заробити цю копійчину. Тому чимало з нас тут потрапляє до лікарень, а не раз трапляється і таке, що наші мами помирають далеко від своїх дітей.
А чому ми в Італії? Звичайно, що не тікали ми з України через страх від наслідків Чорнобильської катастрофи. Україну спіткала ще одна катастрофа, яка, мабуть, і є причиною наших поневірянь. Якби Неньку Україна була морально і суспільно здорова, якби нашу Маму Україну не пороздирали та не пограбували її багатства, нам не потрібно було б шукати хліба за межами своєї держави. Я не кажу, що то нам вчинили чужинці, ні це власне наші земляки, які не мають совісті, будучи засліпленими безмірною жадобою багатства.
Але і в країні, в якій ми опинилися, також не все так здорово, як би гадалося. Вистачить тільки ввімкнути телевізор чи прочитати газету. Скільки, може, і нас використовують?
День Матері!… Кожна мати мабуть запитає у самої себе, а чи здорова моя сім’я? Не може бути здоровою і нормальною тоді, коли мама далеко від своїх діточок, від свого мужа, від своїх батьків похилих віком.
Але побіч недуг фізичних, психологічних і суспільних є ще недуги моральні. І між нами вони часто зустрічаються. Особливо, коли мама залишає живого батька і бере собі іншого чоловіка, або вдома чоловік шукає собі іншої жінки? Страждають діти, і з тим збільшується суспільна недуга.
Отож, потрібно добре прислухатися до цих євангельських читань, почути Слово Боже, яке до нас промовляє сьогодні, в цю неділю, яку ми присвячуємо мамі! Ми чуємо сильний поклик. «Встань!» І у цьому «встань» наша надія! Ті, що встають стають здоровими і живими: оздоровляється паралітик Еней і воскресає умерла Тавита. Ісус повсякчас закликає людину, щоб вона встала. Це він чинить під час своєї місії на землі, коли оздоровляє недужих, прокажених очищає, бісів виганяє, і мертвих воскрешає. А нинішнє Євангелії говорить про оздоровлення паралітика, який лежав спаралізований вже 38 років. Євангелія Ісуса Христа – це блага вість, добра новина для світу. Проповідь Ісуса Христа – це слово про життя, вже тут на землі, і потім життя вічне. Ісус постійно бореться проти смерті, проти недуг, проти духа злоби, проти диявола, що є причиною всього зла на землі. Бог - це Бог живих, а не мертвих.
Христова благовість приносить життя і здоров’я! Але з однією і єдиною умовою. Треба почути і сприйняти поклик. У всіх трьох нинішніх подіях оздоровлення здійснюється через заклик: «Устань!». «Eнею, Устань, і сам постели своє ліжко» (Ді 9,34); «Тавито, встань!» (Ді 9,40). «Устань, і візьми ложе твоє і ходи» (Йо 5,8). Всі три відповіли, і встали! Господь кличе і нас встати. І стільки разів це «встань та іди» повторяється у Святому Писанню: «Іди, віра твоя спасла тебе» (Пор. Мр 10,52, Лк 17,19). Господь нам дає здоров’я, але з боку людини потрібна співпраця. Якщо ми не хочемо встати, то надалі залишимося хворими.
По правді, недуги фізичні і смерть є неминучими. Ніхто від них не може втекти. Вони належать до сутності людського життя. Але недуг треба стерегтися, зокрема духовної, яка не раз є причиною недуги фізичної, але ще гірше того, вона може завдати духовну і остаточну смерть. Тому Ісус говорить до оздоровленого у храмі: «Оце ти видужав, - то ж не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось» (Йо 5,14).
Отож, з сьогоднішніх літургійних читань чуємо поклик встати! З гріха духовного треба встати, щоб нам щось гірше не стало! Тому не інший має приймати рішення за нас, але ми самі, якщо знаходимося у неправильній життєвій дорозі.
Треба встати! Але як нам підвестися? Цей голос відноситься до нашої совісті. І за нас ніхто не може відповісти, ніхто не може заступити нашої відповідальності. Ані Папа, ані єпископ, ані священик, ані будь-хто. Справді, Папа, єпископ, священик мають обов’язок голосити Слово Боже, але кожний з нас особисто має на те слово відповісти, і також ми що проповідуємо маємо відповісти на цей поклик. З іншого боку, обов’язок проповіді є сильний: «Горе мені, коли б я не проповідував Євангелії» - каже св. Апостол Павло, (1Кр 9, 16).
Дорогі мами! Це Ваш день. Перш за все ми прийшли сюди помолитися, слухати Слово Боже, брати участь в Євхаристійній трапезі. І перший ваш крок є дуже важливий. Ви прийшли! Ви є тут на Літургії! Бо дехто не хоче навіть приходити, щоб послухати слово Боже. Легше є заглушити або навіть вбити голос Божий у собі.
Ми прийшли! Ми почули голос Божий, який закликає нас. щоб встати. А може ми вже стоїмо. Можливо ми вже раніше відповіли на голос Божий, і даємо себе провадити Богом, сповняти щоденно волю Божу. Можливо, щоденно слухаємо Бога на молитві, беремо участь у Літургіях, а навіть належимо до «Руху матерів у молитві», який останніми роками так активно поширюється поміж українськими матерями в Італії. Якщо так, то продовжуймо це робити і надалі.
А що може бути краще за матір у молитві. Мама, що слухає Бога; Мама, що слухає Бога і одночасно відповідає на потреби своєї дитини. Мама, що дає і береже життя!
Ставимо всіх мамів на цей Святий жертовник у їхній жертві хліба і вина. Молимося за всіх Вас! Кріпіться! На падайте духом! Старайтеся послухати Божий голос, який сьогодні до нас кличе «Встань! Встань, і більше не гріши!
Маєте тут на чужині Маму Церкву. На залишайте її. Вона скільки має сил, Вас обійме і пригорне до свого серця.
А Богородиця – це наша небесна Мама. Вона також була на чужині в Єгипті, разом з Йосифом та Ісусом, аж поки ангел Господній не з’явився вві сні Йосифові в Єгипті. Ангел промовив до Йосифа тим самим словом «встань!»: «Встань, візьми дитятко та його матір і повернись в Ізраїльську землю…», бо вже прийшов сприятливий час (пор. Мт 2,20).
На завершення бажаю усім нашим матерям, щоб ангел надії промовив до нас: «Встань і повертайся в Українську землю, бо вже прийшов сприятливий час!». І прийме нас з відкритими руками - Мама Україна і дасть Вам поцілунок вдячності!
+ Діонісій