Йо, 5,1-15; Ді 9,20-31
Христос Воскрес!
Дорогі Брати і Сестри!
Ми слухали про два чуда з Книги Діяння Апостолів: перше оповідання, коли Апостол Петро оздоровляє паралітика Енея, кажучи: «Енею! Встань, і сам постели своє ліжко!». І вмить той підвівся» (Ді 9,34), а далі до мертвої Тавити Петро каже: «Тавито, встань!» І та відкрила свої очі й, побачивши Петра, сіла» (Ді 9,40).
А ми слухали на читанні Євангелія, коли Ісус каже Розслабленому: «Устань, візьми твоє ложе і ходи». Цей хворий чоловік лежав тридцять і вісім років, щоб коли зрушиться вода, стрибнути у купіль та оздоровитись, але завжди хтось інший поринав перший у воду. Ісус його питає, чи бажає одужати? Той відповідає, що так, але «не має нікого, хто б мене спустив у купіль, коли зрушиться вода». Тоді Ісус каже: «Устань, візьми твоє ложе і ходи!». Він встав і почав ходити… Ісус його не кидає у воду, але сам його оздоровляє.
У всіх трьох випадках є слово «встань!». Встань і рухайся! Не лежи!
Готуючи цю проповідь, я намагався поглибити зміст цієї події з розслабленим, читаючи деякі серйозні біблійні коментарі, де йде мова, що ця купіль символізує Ізраїльський народ, а тих п’ять критих переходів означає П'ятикнижжя Мойсея (Pentateucо), що є “Книжкою Закону” Ізраїльського народу. І про цю символіку в 4-ому столітті вже проповідував св. Августин.
Тому можемо наважитись сьогодні сказати, що ця купіль є пандемія коронавірусу, де її води зараз сильно заворушились, і зворушили цілий світ, тільки з тою різницею, що ми ще не бачимо чітко тих п’ятьох переходів. Науковці ще не знайшли вакцину на протидію цьому вірусу, багато з наших людей втратили працю, і хочуть повернутися в Україну, і відразу рішають йти цим переходом. Але питання чи цей перехід з Італії в Україну буде корисний для нас і для нашої родини, і для самої України? У минулий четвер (7 травня) наших шістьох деканів, разом зі мною, мали зустріч через зум-конференцію з Главою нашої Церкви і саме ми говорили про цей перехід. Блаженніший Святослав сказав, що він, спілкуючись з патріотичними силами України та з волонтерськими організаціями і також заслухавши ради експертів з України та з-закордону, радить вистояти де ми знаходимося, бо саме «наші заробітчани у західній Європі можуть бути “рятівним колом” для України». Україні і світові грозить «голод біблійних масштабів», і то вже з початку цієї осені. Глава нашої Церкви радить залишитися там де є, допомагаючи один одному, навіть тим, що втратили працю, бо «коли ці люди повернуться в Україну, там їх будуть трактувати, як соціальну небезпеку, адже в Україні за останні місяці безробіття вже виросло на 43%». Треба якимось чином встоятися, взаємно собі допомагати, підтримувати один одного, ділитись тим, що маємо. Проте остаточне рішення залежить від кожного! Зараз ми всі у тому самому човні, і я разом з Вами, і наші священники також, щоб взаємно собі допомагати.
Коли Ісус оздоровляє розслабленого - не кидає його в купіль, а каже: «Устань, візьми твоє ложе і ходи!». А далі, коли його зустрічає у храмі, додає: «Оце ти видужав - тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталося» (Йо 5, 14). Один з наших народніх гріхів – це зависть, як то кажуть у нашому народі, «як моя корова згинула, нехай згине і мого сусіда». А по-християнськи, щоб не грішити, треба вилікувати свою і допомогти вилікувати сусідську. Ми грішимо і тим, що завжди кидаємо вину на інших, іншого якось затопити, а по-християнськи треба визнати свою вину, і подати руку допомогу іншому, бути солідарними, адже, по-християнськи, все що доброго зробили для іншого, зробили також і для Бога. У солідарності відкриється правильний вихід зі важкої ситуації.
Треба встати, взяти своє ложе, свою історію на плечі і більше не нарікати, і тим самим не грішити. Апостол Петро, цей перший Папа, каже хворому Енею і мертвій Тавиті: «Встань». Папа Іван ХХІІІ не оплакував долі України, але доклав усіх зусиль, щоб звільнити главу її Церкви, який у свою чергу закликав, щоб народ встав на ноги! Іван Павло ІІ сказав слово - і впали берлінські мури, та залізна заслона прорвалася. Наші мученики видержали, не зрадили. Не кинулися у воду.
Всі ми маємо наші біди і слабкості. Слухаючи нинішні читання Слова Божого, не потрібно жалітися чи крутитися навколо своїх проблем, чи нарікати, але встати та іти далі, аж поки наш Господь не скаже останнє слово: «Прийди, сину; Прийди дочко!».
Молимося сьогодні, щоб Святий Дух, Дух утішитель і просвітитель показав нам правильний вихід.
Сьогодні також вшановуємо наших матерів, які у великій мірі рятували і рятують свою родину, і Україну, і віримо та надіємось, що будуть далі її рятувати. Молимося за всіх Вас, дорогі матері.
Відаймося також під опіку нашої Небесної Матері, і вона нас порятує.
Нехай благодать Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога і Отця буде зі всіма вами!
Христос Воскрес!
+Діонісій,
Рим, катедральний храм свв. мчч Сергія і Вакха, 10.05.2020