«Зійшов Ти, Христе, у глибини підземні і розбив кайдани вічні, що держали ув’язнених, і на третій день, як із кита Йона, воскрес Ти із гробу!»
(Воскр. Утреня, пісня 6).

Всечесному духовенству, преподобному чернецтву і боголюбивим вірним – мир у Господі і наше архиєрейське благословення!

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Дорогі в Христі!
Як апостол Петро у своєму Першому посланні звертався до «вибраних переселенців, розсіяних в Понті, Галатії, Кападокії, Азії та Вітинії», так і ми, ієрархи УГКЦ у Західній Європі, сьогодні вкотре радо звертаємося до «вибраних українських переселенців» та діаспори, розсіяної у Франції, Швейцарії, країнах Бенілюксу, Німеччині, Скандинавії, у Великій Британії, Ірландії, Італії та Іспанії, оцими ж словами апостола Петра, проповідуючи вам про радісне Христове воскресіння: «Благодать і мир вам хай помножиться! Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що у своїм великім милосерді відродив нас до живої надії через воскресіння Ісуса Христа з мертвих, до спадщини, яка не може ні зотліти, ні заплямитися, ані зів'янути, збереженої для нас на небі, для нас, яких Божа потуга вірою зберігає на спасіння, що готове з'явитись останнього часу. Ви тим радійте, навіть якщо тепер треба трохи посумувати в різних досвідах, щоб ваша випробувана віра, куди цінніша від тлінного золота, яке вогнем очищають, була на похвалу, на славу й на честь під час об'явлення Ісуса Христа» (І Петр., 1 – 7).
Дорогі вірні, Христове Воскресіння – світло нашої віри, радість нашої надії, кріпость нашої любові. Немає свята більш радісного, ніж світле Христове Воскресіння. Свята Церква іменує його «святом свят і торжеством торжеств», бо Пасха є не тільки спомином минулої найвизначнішої в історії світу події – вона звернена насамперед у час майбутній. Ось чому після свого воскресіння Ісус зустрічає жінок-мироносиць і каже їм саме: «Радуйтеся!» (Мт. 28, 9). І як нам не радіти перемогою Ісуса Христа? Христове воскресіння відчиняє нам двері до вічності, вселяє надію у наше життя, бо ми також є учасниками Його перемоги, як співаємо на великодній Утрені: «Вчора нас поховано з Тобою, Христе, встаємо сьогодні з Тобою воскреслим, бо вчора нас з Тобою розп’ято. Тож і нас прослав, Спасе, у Царстві своїм» (Пісня 3). А святий апостол Павло пише: «Христос воскрес із мертвих, первенець серед померлих... Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть» (1 Кор. 15, 20, 22).
Ще зовсім нещодавно під час празника Різдва Христового ми роздумували про те, що Ісус Христос зійшов з неба, став немічною дитиною, увійшовши глибоко в людську історію, відчуваючи на собі те все, що є людським, – бідність і нестачу, – емігруючи у єгипетську землю і залишаючись мігрантом протягом усього життя, бо не мав інколи де голови приклонити (пор. Лк. 9, 58). Ставши людиною, Христос, так само як і ми, відчував голод, спрагу і втому; переживав на собі людську обмеженість і глухість, підступність і злобу, постійне дорікання фарисеїв і садукеїв, а навіть брак розуміння від своїх учнів, а наостанку і зраду Юди. Терпів Він болі душевні в Оливному городі аж до кривавого поту і, будучи невинним, мусів відбути засуд смерті на хресті. Над ним знущалися, плювали, били, терням увінчували, накладали на плечі тяжкий хрест. Він під тягарем хреста умлівав і падав, а довкола звучали насмішки та терпка іронія. Прибили руки та ноги тупими цвяхами. А який невимовний біль розп’яття на хресті, яка задуха і спрага невимовна! Справді немає жодного людського болю, якого б Ісус не відчув на собі і не пережив до останньої краплини гіркої чаші терпінь.
А який душевний біль Він переживав, коли кликав: «Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув?» (Мт 27, 46). Або нашими словами: «Отче, я Тебе завжди слухав, а Ти мене опустив, залишився я сам!» Це відчуття самоти кромішньої, глибини підземної, справжнього пекла. Та, незважаючи на свій біль, Ісус довіряв Отцеві і з хреста закликав сильним голосом:  «Отче, у Твої руки віддаю духа мого!» (Лк. 23,46).
І ось воскресіння! Початок духовного воскресіння вже здійснюється на хресті, а завершується воскресінням тіла на третій день. Бог – це Любов, а Любов не може померти. Насправді її можливо побити, потоптати, розіп’яти, поховати, та, однак, вона встане, воскресне! У зародку Любові є світло, життя, воскресіння. Ісуса убивають, але Любов воскресає.
Радіймо! Бо ми також є учасниками Христового воскресіння! «Всі ви, що у Христа хрестилися, у Христа одягнулися» (Гал. 3, 27). «Ми поховані з ним через хрещення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям» (Рм. 6, 4). Канон воскресної Утрені багаторазово оспівує цю перемогу Христа, в якій ми беремо участь: «Святкуймо перемогу над смертю, знищення аду, іншого життя вічного початок і, радіючи, оспівуймо того, що це вчинив, – єдиного благословенного отців Бога і препрославленого» (Пісня 7).
Христове Воскресіння – це світло, радість, надія для нашого життя, хоча би яка була важка наша життєва історія. Можемо бути певними, що переможемо разом з Христом, хоч не раз здавалося, що нас подолали, очорнили, потоптали і закопали. Глибоко переживаючи таїнство Христового Воскресіння, ми будемо певні, що добро переможе над злом, любов над самолюбством, надія над розчаруванням. Однак необхідно одягнутися у Христа і, як Він, іти дорогою доброти замість ненависті, прощення – замість помсти, пошуку правди – замість брехні, несення з Христом нашого щоденного хреста – замість нарікань. Саме Христос розірвав кайдани ненависті, самолюбства, зла і смерті, ідучи дорогою любові, співчуття до тих, хто терпить, прощення, віддання себе у руки Отця. Коли здавалося, що всі пекельні сили постали проти Божого Сина, Любов перемогла.
Ми живемо у важкі часи. Світ втрачає духовні орієнтири, сповнюється байдужістю до вищих цінностей, жадібністю щодо влади, слави, несправедливістю, матеріалізмом. Триває економічна криза, яка гірко відбивається у нашому суспільстві та в особистому житті, бо постійно чигає небезпека втратити працю, що найбільш гірко відчувають саме іммігранти. Додається ще самота, туга за рідним домом, важкі побутові умови, психічний тиск, недуги…
Проте Христове Воскресіння нас закликає бути витривалими в надії, скріплювати себе у нутрі своєму, щоб піти назустріч усім труднощам, з якими стикаємося у щоденному житті, і тим ярмом, яке на нас накладає суспільство. Христос переміг – ми переможемо! Отож, «плекайте ті самі думки в собі, які були у Христі Ісусі» (Фл. 2,5).
Радість Воскресіння постійно проявляється в Божественній Літургії, адже з нами молиться все небо ангелами разом з Богородицею, пророками, усіма святими і тими, які випередили нас у житті, тими, які «у вір спочили». Тому радіймо, дорогі вірні, що і в далекій чужині ми маємо можливість молитися в рідному обряді, запрошуючи до цієї молитви і наших братів та сестер, які ще не до кінця пізнали воскреслого Христа. Адже до пасхальної радості закликають усіх: як тих, хто вірить, так і тих, хто тільки на межі переоцінки життєвих орієнтирів. Оцих останніх, розсіяних по чужих світах, які ще не віднайшли дороги до храму в чужині, не завжди нашим душпастирям легко відшукати. Тому ви, дорогі вірні, маючи тісніший контакт із нашими земляками в країнах поселення, можете стати посередниками і запросити всіх ваших знайомих прийти до храмів, щоб і вони також увійшли у радість воскреслого Христа та творили «живу парафію» – місце зустрічі з живим Христом, – до чого закликає нас Блаженніший Патріарх Святослав та Синод УГКЦ.
Дорогі брати і сестри! Кріпімося і сміливо співаймо:
 «О, божественне, й любе, і пресолодке Твоє слово! З нами бо справді Ти обіцяв бути до кінця віку, Христе. Маючи його основою надії, вірні, радіємо!»
Радіймо!


Дано при катедральних соборах у Парижі, Мюнхені, Лондоні й Римі дня 1 квітня 2012 року, у IV неділю Великого посту

Ієрархи Української Греко-Католицької Церкви у Західній Європі:
+ МИХАЇЛ (Гринчишин)
Апостольський Екзарх у Франції, Швейцарії та країнах Бенілюксу

+ ПЕТРО (Крик)
Апостольський Екзарх у Німеччині і Скандинавії

+ ГЛІБ (Лончина)
Апостольський Екзарх у Великій Британії
Апостольський Візитатор в Ірландії

+ ДІОНІСІЙ (Ляхович)
Апостольський Візитатор в Італії та Іспанії
«Зійшов Ти, Христе, у глибини підземні і розбив кайдани вічні, що держали ув’язнених, і на третій день, як із кита Йона, воскрес Ти із гробу!»
(Воскр. Утреня, пісня 6).

Всечесному духовенству, преподобному чернецтву і боголюбивим вірним – мир у Господі і наше архиєрейське благословення!

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Дорогі в Христі!
Як апостол Петро у своєму Першому посланні звертався до «вибраних переселенців, розсіяних в Понті, Галатії, Кападокії, Азії та Вітинії», так і ми, ієрархи УГКЦ у Західній Європі, сьогодні вкотре радо звертаємося до «вибраних українських переселенців» та діаспори, розсіяної у Франції, Швейцарії, країнах Бенілюксу, Німеччині, Скандинавії, у Великій Британії, Ірландії, Італії та Іспанії, оцими ж словами апостола Петра, проповідуючи вам про радісне Христове воскресіння: «Благодать і мир вам хай помножиться! Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що у своїм великім милосерді відродив нас до живої надії через воскресіння Ісуса Христа з мертвих, до спадщини, яка не може ні зотліти, ні заплямитися, ані зів'янути, збереженої для нас на небі, для нас, яких Божа потуга вірою зберігає на спасіння, що готове з'явитись останнього часу. Ви тим радійте, навіть якщо тепер треба трохи посумувати в різних досвідах, щоб ваша випробувана віра, куди цінніша від тлінного золота, яке вогнем очищають, була на похвалу, на славу й на честь під час об'явлення Ісуса Христа» (І Петр., 1 – 7).
Дорогі вірні, Христове Воскресіння – світло нашої віри, радість нашої надії, кріпость нашої любові. Немає свята більш радісного, ніж світле Христове Воскресіння. Свята Церква іменує його «святом свят і торжеством торжеств», бо Пасха є не тільки спомином минулої найвизначнішої в історії світу події – вона звернена насамперед у час майбутній. Ось чому після свого воскресіння Ісус зустрічає жінок-мироносиць і каже їм саме: «Радуйтеся!» (Мт. 28, 9). І як нам не радіти перемогою Ісуса Христа? Христове воскресіння відчиняє нам двері до вічності, вселяє надію у наше життя, бо ми також є учасниками Його перемоги, як співаємо на великодній Утрені: «Вчора нас поховано з Тобою, Христе, встаємо сьогодні з Тобою воскреслим, бо вчора нас з Тобою розп’ято. Тож і нас прослав, Спасе, у Царстві своїм» (Пісня 3). А святий апостол Павло пише: «Христос воскрес із мертвих, первенець серед померлих... Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть» (1 Кор. 15, 20, 22).
Ще зовсім нещодавно під час празника Різдва Христового ми роздумували про те, що Ісус Христос зійшов з неба, став немічною дитиною, увійшовши глибоко в людську історію, відчуваючи на собі те все, що є людським, – бідність і нестачу, – емігруючи у єгипетську землю і залишаючись мігрантом протягом усього життя, бо не мав інколи де голови приклонити (пор. Лк. 9, 58). Ставши людиною, Христос, так само як і ми, відчував голод, спрагу і втому; переживав на собі людську обмеженість і глухість, підступність і злобу, постійне дорікання фарисеїв і садукеїв, а навіть брак розуміння від своїх учнів, а наостанку і зраду Юди. Терпів Він болі душевні в Оливному городі аж до кривавого поту і, будучи невинним, мусів відбути засуд смерті на хресті. Над ним знущалися, плювали, били, терням увінчували, накладали на плечі тяжкий хрест. Він під тягарем хреста умлівав і падав, а довкола звучали насмішки та терпка іронія. Прибили руки та ноги тупими цвяхами. А який невимовний біль розп’яття на хресті, яка задуха і спрага невимовна! Справді немає жодного людського болю, якого б Ісус не відчув на собі і не пережив до останньої краплини гіркої чаші терпінь.
А який душевний біль Він переживав, коли кликав: «Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув?» (Мт 27, 46). Або нашими словами: «Отче, я Тебе завжди слухав, а Ти мене опустив, залишився я сам!» Це відчуття самоти кромішньої, глибини підземної, справжнього пекла. Та, незважаючи на свій біль, Ісус довіряв Отцеві і з хреста закликав сильним голосом:  «Отче, у Твої руки віддаю духа мого!» (Лк. 23,46).
І ось воскресіння! Початок духовного воскресіння вже здійснюється на хресті, а завершується воскресінням тіла на третій день. Бог – це Любов, а Любов не може померти. Насправді її можливо побити, потоптати, розіп’яти, поховати, та, однак, вона встане, воскресне! У зародку Любові є світло, життя, воскресіння. Ісуса убивають, але Любов воскресає.
Радіймо! Бо ми також є учасниками Христового воскресіння! «Всі ви, що у Христа хрестилися, у Христа одягнулися» (Гал. 3, 27). «Ми поховані з ним через хрещення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям» (Рм. 6, 4). Канон воскресної Утрені багаторазово оспівує цю перемогу Христа, в якій ми беремо участь: «Святкуймо перемогу над смертю, знищення аду, іншого життя вічного початок і, радіючи, оспівуймо того, що це вчинив, – єдиного благословенного отців Бога і препрославленого» (Пісня 7).
Христове Воскресіння – це світло, радість, надія для нашого життя, хоча би яка була важка наша життєва історія. Можемо бути певними, що переможемо разом з Христом, хоч не раз здавалося, що нас подолали, очорнили, потоптали і закопали. Глибоко переживаючи таїнство Христового Воскресіння, ми будемо певні, що добро переможе над злом, любов над самолюбством, надія над розчаруванням. Однак необхідно одягнутися у Христа і, як Він, іти дорогою доброти замість ненависті, прощення – замість помсти, пошуку правди – замість брехні, несення з Христом нашого щоденного хреста – замість нарікань. Саме Христос розірвав кайдани ненависті, самолюбства, зла і смерті, ідучи дорогою любові, співчуття до тих, хто терпить, прощення, віддання себе у руки Отця. Коли здавалося, що всі пекельні сили постали проти Божого Сина, Любов перемогла.
Ми живемо у важкі часи. Світ втрачає духовні орієнтири, сповнюється байдужістю до вищих цінностей, жадібністю щодо влади, слави, несправедливістю, матеріалізмом. Триває економічна криза, яка гірко відбивається у нашому суспільстві та в особистому житті, бо постійно чигає небезпека втратити працю, що найбільш гірко відчувають саме іммігранти. Додається ще самота, туга за рідним домом, важкі побутові умови, психічний тиск, недуги…
Проте Христове Воскресіння нас закликає бути витривалими в надії, скріплювати себе у нутрі своєму, щоб піти назустріч усім труднощам, з якими стикаємося у щоденному житті, і тим ярмом, яке на нас накладає суспільство. Христос переміг – ми переможемо! Отож, «плекайте ті самі думки в собі, які були у Христі Ісусі» (Фл. 2,5).
Радість Воскресіння постійно проявляється в Божественній Літургії, адже з нами молиться все небо ангелами разом з Богородицею, пророками, усіма святими і тими, які випередили нас у житті, тими, які «у вір спочили». Тому радіймо, дорогі вірні, що і в далекій чужині ми маємо можливість молитися в рідному обряді, запрошуючи до цієї молитви і наших братів та сестер, які ще не до кінця пізнали воскреслого Христа. Адже до пасхальної радості закликають усіх: як тих, хто вірить, так і тих, хто тільки на межі переоцінки життєвих орієнтирів. Оцих останніх, розсіяних по чужих світах, які ще не віднайшли дороги до храму в чужині, не завжди нашим душпастирям легко відшукати. Тому ви, дорогі вірні, маючи тісніший контакт із нашими земляками в країнах поселення, можете стати посередниками і запросити всіх ваших знайомих прийти до храмів, щоб і вони також увійшли у радість воскреслого Христа та творили «живу парафію» – місце зустрічі з живим Христом, – до чого закликає нас Блаженніший Патріарх Святослав та Синод УГКЦ.
Дорогі брати і сестри! Кріпімося і сміливо співаймо:
 «О, божественне, й любе, і пресолодке Твоє слово! З нами бо справді Ти обіцяв бути до кінця віку, Христе. Маючи його основою надії, вірні, радіємо!»
Радіймо!


Дано при катедральних соборах у Парижі, Мюнхені, Лондоні й Римі дня 1 квітня 2012 року, у IV неділю Великого посту

Ієрархи Української Греко-Католицької Церкви у Західній Європі:
+ МИХАЇЛ (Гринчишин)
Апостольський Екзарх у Франції, Швейцарії та країнах Бенілюксу

+ ПЕТРО (Крик)
Апостольський Екзарх у Німеччині і Скандинавії

+ ГЛІБ (Лончина)
Апостольський Екзарх у Великій Британії
Апостольський Візитатор в Ірландії

+ ДІОНІСІЙ (Ляхович)
Апостольський Візитатор в Італії та Іспанії