Дорогі у Христі!

І ось знову стоїмо на порозі цього благодатного сорокаденного періоду в році, який Церква не раз називає весною для душі. Ним є Великий піст. Цей час непомітно і тихо знову приходить до нашого життя. А з його приходом наші богослужіння невдовзі в особливий спосіб закликатимуть нас до покаяння і до покути за власні гріхи та до діл милосердя.  Також, у цьому періоді, християни покликані бути винятково поміркованими у власному харчуванні. Отож, яка потреба і значення такої практики? 

 

ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ ВЛАДИКИ ДІОНІСІЯ (ЛЯХОВИЧА) ДО ВІРНИХ УГКЦ В ІТАЛІЇ ТА ІСПАНІЇ  НА ВЕЛИКИЙ ПІСТ 2013 РОКУ

«… Чоловік житиме не самим хлібом,

а кожним словом, що виходить з уст Божих» (Мт 4,4).

 

“ Ось піст, що я люблю: кайдани несправедливості розбити…

З голодним хлібом поділитися, увести до хати бідних,  безпритульних,

побачивши голого,  вдягнути його, від брата твого не ховатись ” (Iсая 58:6).

 

Дорогі у Христі!

І ось знову стоїмо на порозі цього благодатного сорокаденного періоду в році, який Церква не раз називає весною для душі. Ним є Великий піст. Цей час непомітно і тихо знову приходить до нашого життя. А з його приходом наші богослужіння невдовзі в особливий спосіб закликатимуть нас до покаяння і до покути за власні гріхи та до діл милосердя.  Також, у цьому періоді, християни покликані бути винятково поміркованими у власному харчуванні. Отож, яка потреба і значення такої практики? 

Під цим оглядом вже на самому початку оцих духовних роздумів я хотів би поставити собі і Вам деякі і інші питання щодо посту. Так, запитуємо себе: «Хто приписує нам піст у значенні утримання від деяких страв і напитків?».

Знаємо, що дуже часто це роблять лікарі, які, щоб зберегти наше здоров’я, приписують нам дієти: не їсти цієї страви чи іншої; зменшити кількість вживання сильних алкогольних напитків, менше випалювати цигарок чи зовсім кинути курити. Більше того, лікарі дуже часто навіть авторитарно сварять своїх пацієнтів за те, що останні не  дотримуються їхніх приписів. І тим вони бажають добра для своїх підопічних. Водночас, годі і подумати, скільки людей тратять власне здоров’я через надмірне чи невпорядковане вживання їжі, скільки молодих людей помирають через зловживання алкогольними напоями чи, ще гірше, від вживання наркотиків? 

А скільки «постів» накладають собі люди, які хочуть мати гарну фігуру? Скільки «постів» і фізичних управ накладають на себе атлети, щоб перемогти у спортивних змаганнях?

З другого боку можна накладати на інших «піст» - несправедливий, а до того ще і примусовий: не виплачувати їм заробітної платні, відіймати з їхніх уст хліб і тим самим їх убивати. Скільки людей сьогодні через нестачу засобів не може собі купити доброї їжі, і тому їх здоров’я скорочується. Скільки людей сьогодні живуть у нелюдських умовах, просто нидіють і вмирають з голоду. А який страшний «піст» наклали ідеологи комунізму на наших предків, які спричинили голодомором смерть для кілька мільйонів осіб.

Отже, по своїй природі піст може бути добрий і не добрий, корисний і шкідливий, незважаючи на те, чи людина є віруючою  чи невіруючою. Лікарі приписують пости своїм пацієнтам і  не питаються, чи людина вірить у Бога чи ні.

Але коли перенесемося лише на духовний вимір посту, то і тут можемо спостерегти, що попри добрі і корисні пости можуть бути пости шкідливі для душі, а навіть більше того, деякі з них можуть  погубити душу людини.

Старозавітні пророки зазвичай багато постили, але водночас зауважуємо, що за деякі види посту вони також гостро картали. Вистачить прочитати, що говорить з цього приводу Пророк Ісая: «Навіщо вам постити, якщо не бачиш; себе умертвляти, як ти не знаєш?... Ви постите на те, щоб правуватися та сваритися i немилосердно бити кулаком. Не так ви нині постите, щоб голос ваш було чути на небі.  Хіба такий піст мені до вподоби, день, коли хтось умертвляє себе? Схиляти голову, немов тростина, вереття і попіл під себе підстелювати – чи це назвеш ти постом та днем Господеві вгодним?  Ось піст, що я люблю: кайдани несправедливості розбити… З голодним хлібом поділитися, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись» (пор. Іс 58, 3-9). Іншими словами, нічого не поможе твоїй душі, якщо ти постиш, але не допомагаєш ближньому у потребі. Може хтось здержуватися від м’ясних страв, але ходити до ще дорожчих рибних ресторанів і не бачити у дверях цього ресторану бідного жебрака. Таке утримання від м’ясних страв не може подобатися Богові. Чи не було б краще утриматися від надто дорогої страви чи відвідин ресторану з метою заощадження, щоб віддати зекономлені гроші на потреби голодуючих?  Ба навіть більше того — не може бути до вподоби Богові піст навіть на «хлібі і воді» такої особи, яка «їстиме печінки» інших людей, яка гніватиметься, яка очорнюватиме людей або, як кажуть у народі, «обкидатиме їх болотом», вестиме плітки або засуджуватиме ближніх навіть за те, що останні не дотримуються посту. Такий піст навіть на «хлібі і воді» не може подобатися Богові! 

Також, як пригадуємо, сам Ісус Христос постив сорок днів та сорок ночей (Мт 4,1), але водночас і наш Спаситель також гостро критикував деякі види посту, кажучи: «Коли ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою винагороду. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт 6.16-18).

Отже, піст не є для того, щоб показатися іншим. Або навіщо постити, якщо забуватимемо про те, що найголовніше у законі є «справедливість, милосердя і віра» (Мт 23, 23).

Ісус постив сорок днів та сорок ночей у пустині,  де вів боротьбу з дияволом, щоб створити новий спосіб мислення, новий спосіб поведінки, нову життєву програму (Пор. Мт  4, 1-11. Лк 4, 1-13). Диявол пропонує йому панування над світом і над іншими, а Ісус через піст вправляється до служіння іншим. І цього навчає своїх учнів: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох» (Мт 20, 25-28). І дає учням життєве свідчення, бо вмиває їм ноги і каже: «Коли вмив ноги Я – Господь і Учитель, - то й ви повинні обмивати ноги один одному» (Йо 13,14). Отож, згідно Євангелії  Ісуса Христа, піст чи удержання від усяких страв має нас навчити служити іншим. Якщо піст до цього нас не управляє, цей піст не є милим Богові.

Далі диявол пропонує Ісусові, щоб перетворив камінь у хліб. Піст Ісуса Христа веде до того, що він не робить чуда, щоб перетворити камінь на хліб для себе самого. Цей піст однак наставляє його, щоб робити чудо помноження хліба для інших, розмножувати і ділити хліб з голодними людьми. Отож, якщо ми постячи, не їмо молочних і м’ясних страв, але в той самий час не хочемо поділитися дарами, які ми отримали від Господа, з потребуючими, наш піст не може подобатися Богові.

Диявол пропонує Ісусові славу, якщо кинеться він з вежі. Однак, піст загартовує Христа до того, щоб не шукати своєї слави, а «волю чинити того, хто його послав, і діло його вивершити» ( Йо, 4,34). Піст перед початком служіння загартовує Христа до того, щоб бути дуже чутливим на потреби інших, відчути навіть нещасну кровоточиву жінку, яка у натовпі його торкається. Гартує його піст до милосердя і прощення. Піст Ісуса дає здатність перебувати у тиші, тамувати крики свого серця, щоб могти послухати Отця, почути Його волю. Його піст дає приклад до мовчання, щоб роздумувати над Словом Божим; мовчання, щоб послухати і зрозуміти до кінця турботи інших людей.  Отож, коли ми не здатні замовчати, щоб послухати іншого без осудження, то наш піст не може подобатися Богові!

Тому слід нам повсякчасно пам’ятати, що сам піст не є остаточною метою самою у собі, а є лише засобом, щоб побороти себе і відкритися до Бога та до ближніх, як повчають нас Старозавітні Пророки і сам Ісус Христос.

Починаємо піст, і це є сприятливий час для того, щоб змінити серце і розум, щоб іти дорогою, яку нам показав Ісус Христос: це дорога покаяння і боротьби зі злом; дорога, яка починається у Йордані, переходить через пустелю, де треба боротися з дияволом, тобто зі злом, та ,мандруючи стежинами нашого життя разом з Христом, чинити діла любові, милосердя і доброти, бути готовими перетерпіти або і навіть умерти за нашу християнську віру, і таким чином бути учасником Воскресіння нашого Господа.

На сам кінець, повертаючись до поставленого на початку запитання: «Хто приписує нам піст ?», підтверджу, що саме Церква якнайбільше закликає нас до практикування посту. Однак, як ми бачили, мова йде про інший піст.  Церковний піст — це аж ніяк не дієта. Приписуючи нам тілесний піст, Церква бажає, щоб ми через цей засіб, усмиряли нашу плоть та досягали духовного посту, завдяки якому, згідно зі Святим Євангелієм, змінювали наше серце і наш розум: з одного боку не осуджувати наших ближніх і, навпаки, з іншого боку прощати їхні провини до «сімдесят разів по сім», щоб і  Бог простив нам гріхи наші. Вправляти себе у мовчанці, щоб могти зустрітися з Богом живим і його послухати, а почувши голос Божий, бути воднораз чуйними на потреби наших ближніх. Усе це разом повинно нас пристосувати до того, що каже Христос: «Все те, що ви зробили одному з моїх братів найменших, ви мені зробили» (Пор. Мт 25, 31-45).

Наші Великопісні богослужіння закликають нас до покаяння і до покути за власні гріхи, до посту і до діл милосердя, а коліноприклонна Молитва св. Єфрема щоразу нагадує нам про те, що нам слід безнастанно боротися проти духа лінивства, недбайливості, властолюб’я, пустомовства та управлятися у дусі чистоти, покори, терпеливості й любові.

Нехай Господь допоможе мені і Вам увійти в дорогу Святого Євангелія через покаяння і боротьбу зі злом, щоб набути чистоти серця і бути готовими до добрих діл у цей Рік віри і до заклику Церкви до нової Євангелізації через свідчення власним життям.

У Христі брат, приятель і батько

+ Діонісій,

Апостольський Візитатор

Додаток

Правила Великого посту в УГКЦ

Тілесний піст у жодному випадку не повинен шкодити нашому фізичному здоров’ю. Тому, якщо людина хворіє, й лікарі приписали їй певну дієту, нехай стримує себе в чомусь іншому, а необхідні страви вживає зі смиренністю. Це саме правило стосується вагітних жінок, дітей і осіб похилого віку. Також і для людини, що важко працює, піст може бути послабленим. Слід звернути увагу і на ситуацію українських домашніх працівників закордоном, особливо тих, які працюють у сфері догляду і відповідно проживають в чужих сім’ях. З одного боку скромне практикування такими працівниками посту може стати добрим прикладом для сім’ї, в якій вони працюють. Але часто трапляється і таке, що роботодавці не толерують таких практик з боку працівників. Тому у таких випадках слід уважати, щоб наше часте нагадування про піст не набрало в очах роботодавців так званого фарисейського забарвлення. Тому, в окремих ситуаціях, краще смиренне та кількісно помірковане вживання тих страв, які нам подають, а ніж надмірне виставляння власної практики посту, пам’ятаючи, що основна ціль посту - духовне зростання, а не просто звичайна дієта.

В нормальних умовах загальні правила під час Великого Посту в УГКЦ є наступними:

В перший день Великого посту і у Страсну П’ятницю – суворий піст, тобто слід стримуватись від вживання продуктів і страв, які містять м’ясо, мають молочну основу, а також яєць.

У інші тижні посту в понеділки, середи та п’ятниці слід стриматись від продуктів і страв, що містять м’ясо; подібно, як і у страсну суботу. В інші дні (вівторок, четвер, суботу, неділю) дозволено усі види продуктів та страв. Заохочується (не має чіткого зобов’язання), щоб у перший і останній тижні посту взагалі (у всі дні, окрім неділі) утримуватись від продуктів та страв, які містять м’ясо, а у середу та п’ятницю – також страв з молокопродуктів.

Крім того слід пам’ятати про поміркованість не лише щодо якості вживаних продуктів (якісний піст – утримання від м’яса чи молочних продуктів ), але і про кількість вживання їжі (кількісний піст).