У перший день нового року Христова Церква Візантійської традиції святкує Празник Найменування (Обрізання) ГНІХ та св. Отця нашого Василія Великого (за григоріанським календарем). Саме в цей день духовні сини св. Василія вшановують пам’ять свого Засновника та Основоположника спільнотного монашого життя.

1-го січня 2016 року Божого відбулися урочисті святкування у монастирському храмі Царя Христа, що при Генеральному домі Отців Василіан у Римі.

Урочисті святкування розпочалися в останній день 2015 року відправою великої Вечірні з Литією. В сам день празника о 9:00 год. святкову Утреню відслужив о. Порфирій Підручний, ЧСВВ, а об 10:00 год. розпочалась урочиста Божественна Літургія св. Василія Великого, яку очолив Преосвященний Владика Діонісій (Ляхович), Апостольський Візитатор для українців греко-католиків в Італії та Іспанії. З ним співлужили о. Ґенезій Віомар, ЧСВВ, Протоархимандрит Василіанського Чину св. Йосафата, о. Йоанікій Чверенчук, ЧСВВ, Генеральний Вікарій, о. Архимандрит Сергій Гаєк, Апостольський Візититор для греко-католиків у Білорусі, о. Марко Ярослав Семеген, Пасторальний Координатор для українців в Італії, о. Іван Кулик, Парох української парафії в Римі св. Сергія та Вакха, о. Порфирій Підручний, ЧСВВ, та інші священики. У Божественній Літургії взяли участь Сестри Служебниці, Сестри Василіянки, Сестри св. Анни та чисельно зібрані вірні. Співав хор, що діє при монастирському храмі Царя Христа.

Варто зазначити, що сьогоднішнє святкування мало чотири основні теми: Празник Обрізання (Найменування) ГНІХ, Празник св. Василія Великого, Новий рік та Ювілей 75-ліття о. Порфирія Підручного, ЧСВВ (який припадає на 3 січня), довголітнього працівника Генеральної Курії ЧСВВ та Настоятеля храму Царя Христа.

Владика Діонісій поділив свою проповідь на чотири частини, в яких він окремо роздумував про зазначені святкування. Празником Обрізання спогадуємо найменування Ісуса Христа. “Бог через воплочення і народження став людиною, бачимо Його обличчя у виді беззахисної дитини, можемо Його називати по імені. Його ім’я Ісус – це Бог, що спасає”, - саме так коротко можна підсумувати слова Владики про празник Обрізання.

«Вшановуючи св. Василія Великого, спогадуємо одного з найбільших Отців Церкви, основоположника спільнотного монашого життя. Це свято особливо дороге для монахів Василіан – духовних синів св. Василія. Тому празник святого Отця Василія Великого в особливий спосіб дорогий для наших монахів Василіан, які на зразок свого Отця змагаються до євангельської досконалості, яка потрібна для Церкви всіх часів»,– сказав Владика Діонісій.

Третім роздумуванням Владики Діонісія була тема Нового року. Розпочинаючи його ми складаємо Богові подяку за прожитий рік і просимо Його благодатей на новий.

Особливу увагу Владика Діонісій звернув на Ювілей 75-ліття о. Порфирія Підручого, ЧСВВ, довголітнього Настоятеля храму Царя Христа. Від самого початку організації церковної громади о. Порфирій ревно нею опікується, не шкодуючи часу, зусиль і всіляко допомагає всім потребуючим. Проте не лише в Римі він надавав душпастирську опіку українцям, але й в багатьох інших містах та містечках Італії. В деяких йому надано титул “Почесного громадянина”.

Отець Порфирій в Римі відомий також як довголітній працівник Генеральної Курії ЧСВВ, як історик, як перекладач, як науковець. Важко згадати те, чого він ревно не виконував у служінні Церкві та Чинові.

На кінець Божественної Літургії отець Протоархимандрит подякував Владиці Діонісію, священикам, монашеству та всім вірним за спільну молитву. Опісля зі словами вдячності до всіх присутніх звернувся о. Порфирій, який найперше подякував Богові за дар життя та всі благодаті, отримані впродовж життя. Він, як завжди, був малослівним, проте його ревна праця більше говорить про його особистість.

Урочисте святкування завершились святковою трапезою.

Подав о. Йосафат Коваль, ЧСВВ

Проповідь Владики Діонісія на Новий Рік

Монастир Отців Василіан, Рим, 1.1.2016

Кол. 2,8-12

Лк 2,20-21;40-52

Дорогі в Христі Брати і Сестри.

Сьогодні в нас потрійний Празник: Обрізання ГНІХ, або найменування Ісуса, Святого отця нашого Василія Великого та Новий рік. I ще один празник!

Ісус Христос своїм входженням у цей світ сприймає все те, що є людське. Сприймає він на тілі також ознаку приналежності до ізраїльського народу, через якого мало прийти спасіння світу. І на восьмий день теж дають йому ім’я Ісус, що дослівно означає «Бог спасає» (пор. Лк 2,21). Людина дає ім’я Богові. Але це можливо, адже коли патріарх Яків питався Бога: «Скажи, будь ласка, своє ім’я!», то Бог йому відповів: «Чого питаєш про моє ім’я» (Бут 32,30).  Мойсей просить, щоб Господь показав свою славу (Вих 33,18), а Бог відповідає:  «І лиця ж мого не можна тобі бачити , бо людина не може бачити мене і жити» (Вих 33,20). Також і Псалми благають: «Покажи своє обличчя!» (Пс 27,8), але Господь своє обличчя ховає (Пс 27,9; 44,25; 88,15). Ніхто в Старому Завіті не може дати ім’я Богові. Ніхто не може побачити Його слави, Його лиця. А коли Бог через воплочення і народження став людиною, бачимо Його обличчя у виді беззахисної дитини, можемо його називати по імені. Його ім’я Ісус – Це Бог, що спасає.

І Його по правді кличуть по імені. Кличуть Його ті, хто потребує спасіння; ті, хто почуває себе грішним і слабким; ті, хто переживає відчай. Звернімо увагу, хто в Євангелії кличе Ісуса по імені? Це прокажені: «Ісусе, наставнику, змилуйся над нами!» (Лк 17,13). Це сліпий чоловік: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною» (Лк 18,38). Це розбійник на хресті: «Ісусе, згадай про мене, як прийдеш у своє Царство» (Лк 23,42). Бог дозволяє себе кликати по імені. Він показує нам своє обличчя. Він – «З нами Бог!». А що то означає кликати по імені? Це, напевно, може сказати матір, коли дитина вперше кличе її словом «мама!».

Сьогодні також святкуємо пам’ять святого Отця нашого Василія Великого (329–379), Архієпископа Кесарії Кападокійської. Це Отець Церкви, який жив у ІV столітті. І прожив заледве 49 років, але написав багато догматичних творів, проповідей, листів на різні теми, між ними славнозвісний трактат про молодь, як вона повинна користуватися навчанням філософів. А найбільш відомі є його «Аскетичні Твори», що визначають вирішальний етап в історії монашества і християнської духовності, настільна книга кожного монаха василіанина.

Тому Празник Святого отця Василія Великого в особливий спосіб дорогий для наших монахів василіан, які на зразок свого Отця змагаються до євангельської досконалості, яка так потрібна для Церкви всіх часів: Не завжди легко втримати цю досконалість, тому Василіанський Чин переходив через реформи. Найбільш відома є реформа Митрополита Рутського і Св. Свящ. Йосафата, а при кінці 19-го століття Добромильська Реформа. Саме першим вихованцем цієї останньої реформи є Митролит Андрей Шиптицький.  Отож, сьогодні Празник тих, хто першими відкрили свій монастирський храм для українських іммігрантів, чи як їх часто називають «заробітчан», і запросили їх на першу Святу вечерю, а то було на Різдво 1999 року.

3. І сьогодні Новий Рік. Залишаємо Старий Рік з його споминами і починаємо Новий з його надіями і сподіваннями.

В нашому житті і в наших дієсловах користуємося трьома часами: минулим, теперішнім і майбутнім. Так воно є в людській життєвій історії. Рахуємо роки, що проминули! І сперечаємось з рахунками, навіть з календарем! Проте не так воно є у світлі нашої християнської віри, яке ми переживаємо під час Божественної Літургії. Тут час є «тепер» - це вічне «тепер». Минуле ми переживаємо тепер у спомині, і за все, що сталось в людській історії і в нашому життєвому досвіді, складаємо подяку Господу Богу. Майбутнє вже переживаємо тепер, бо на Божественній Літургії вже є учасниками майбутніх благ, бо з  нами вже тут і тепер  молиться ціле небо у присутності Пресвятої Тройці, Богородиці, Ангелів, пророків, усіх святих, і тих усіх, що випередили нас у житті; ті які «у вірі спочили». Це «тепер» є на  «нині, і повсякчас, і на віки віків».

4. І сьогодні святкуємо ще один празник! Євреї визначалися і визначаються тим, що вміли добре рахувати. Є в Старому завіті навіть книга «Числа». Рахунки це щось людське. І Євангелія, яке ми слухали сьогодні зазначає, «як сповнились вісім день». Люди вміють рахувати! А чи рахує Господь Бог? Здається, його математика інша! «Тисяча літ перед очима Твоїми – як день учорашній, що пройшов, як сторожа нічна» (Пс. 90, 4). А чи Ісус рахує над нашим модулем? Здається ні! Він навіть картає того чоловіка, який його просить: «Вчителю, скажи моєму братові, щоб поділився зі мною батьковою спадщиною!». А Ісус мовив до нього: «Чоловіче, хто ставив мене за суддю або посередника між вами?», - і звершує, що «не від надміру того, що хто має, залежить його життя». (Лк 12, 13-15)». Він гостро картає за зажерливість. Ісус не вміє навіть рахувати години праці, а це бачимо з розрахунками з працівниками у винограднику (Мт 20,16). Не зважав скільки годин, хто працював, а всім дав по динарію. А тогочасні люди добре рахували! Нарахували йому 33 роки життя, і продали його за 33 срібняки.

Чому говорю саме тепер про рахунки? Бо ми нині вирахували вже майже 75 років життя о. Порфірія, і знаємо, що вони йому виповняться у наступну неділю, 3-го січня. Для мене 75 років має свій чар і сподівання. Це, як дасть Бог, мій час емеритури. А чогось не дозволяють на емеритуру о. Порфірієві. І ви, дорогі, певно не будете згідні давати йому зараз емеритуру. А о. Порфірій може з царем Давидом таке заспівати: «Дні віку нашого – сімдесят літ, а як при силі – вісімдесят літ, і найкраща пора їх – труд і хвороби: час швидко минає, і ми зникаємо» (Пс. 90, 10).

І також Отець Порфирій визначався на рахунках! Він багато років був головним економом Чину, і мусів латати те, що інші може не дорахували. Але і отець Порфірій також не дораховував. Чи він рахував скільки він допоміг нашим людям у потребі? Чи він залишив когось з порожніми руками, а якщо мусів залишати, то з болем серця… Його математика інколи була Божою математикою.

Але його життя та священиче служіння не були тільки рахунки. Його руки відредагували більше як сотку наукових книжок, документів. Свідком цього є Колекція Видавництво «Аналекта ЧСВВ». Я сам був свідком цієї його неоціненної праці. Але це не все! Коли він побачив потреби наших заробітчан, то він цю наукову працю залишає на боці, щоб піти на зустріч потребам наших людей, допомагати виробляти документи, захищати перед несправедливими роботодавцями, шукати лікарів і шпиталів, і багато іншого в ділах милосердя. Чому я собі дозволяю так багато говорити доброго про о. Порфирія у його присутності, немовби його хвалити, бо знаю, що йому це не нашкодить!

Отче Порфирію, дякую Вам, і благодарю  Господа за дар Вашого життя, за Ваше прикладне священиче і монаше служіння!

Отже, сьогодні аж чотири празники:

З Празника найменування візьмімо собі до дому те, що ми бодай можемо кликати: «Ісусе, змилуйся наді мною!». Кликати по імені до того, хто є виявом Божого милосердя.

З Празника св. Василія можливо навчитися дуже багато. Його найвище правило є св. Письмо, що стало базою «Уставу Чину Святого Василія Великого». Тому нехай Святий Василій нам допоможе інколи відкривати Святе Письмо, його читати, над ним роздумувати та над ним молитися.

З Нового року, чого будемо сподіватися? Дальшої кризи? Продовження війни в Україні? Корупції політиків? Постійних сварок? Незважаючи на ці негативи, час це Божий дар. За мірками людськими, раз втратили його, не вернеться більше! Але коли ми його винесемо у Божий вимір, він не втрачає сенсу, а набирає виміру вічності.

А 75-річчя о. Порфірія? Це ювілей отця і водночас наш прекрасний досвід з знайомства і співжиття з ним. Але і кожний з нас по-своєму може дякувати Богові за дар його життя!

Бажаю усім Вам щасливого 2016 року Божого! Амінь!