Проповідь преосвященного владики Діонісія Ляховича під час Божественної Архієрейської Літургії св. Йоана Золотоустого в Лазареву суботу, 11 квітня 2020 року в катедральному храмі свв. Сергія і Вакха в Римі.

Йо 11, 1-45; Євр 12,28 – 13,8

Дорогі в Христі брати і сестри!

Вчора на Літургії Напередосвячених Дарів, коли ми співали стихири, то чули такі слова: «Ось закінчилася Чотиридисятниця». Фактично закінчився Великий піст і сьогодні ми починаємо Квітну тріодь, новий період в літургійному році, який безпосередньо прив’язаний до Пасхального Таїнства. Всі наступні дні, які будемо переживати, безпосередньо впроваджують нас до Таїнства страждання, смерті і Воскресіння Ісуса Христа.

Розповідь про воскресіння Лазаря справді вражаюча. Коли до Ісуса приходить звістка, шо «Лазар, друг Твій, хворий», Ісус відразу не вирушає в дорогу. Затримується ще два дні. Веде діалог з присутніми людьми та з учнями. Спершу сповіщає, що Лазар заснув і він піде та розбудить його. Далі в розмові з учнями говорить чітко, шо Лазар упокоївся. Вкінці, іде до Витанії, де жив Лазар зі своїми двома сестрами Мартою та Марією. Коли Марта дізналась, що Ісус наближається, вийшла йому назустріч, і починається діалог. Марта сказала: «Господи, якби ти був тут, - мій брат не вмер би!», а Ісус їй: «Твій брат воскресне!». Згодом Марта визнає свою віру у воскресіння в останнього день, а Iсус уточнює: «Я - Воскресіння і Життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме. Кожен, хто живе і в мене вірує, - не вмре повіки» (Йо 11,25). Марта пішла і покликала Марію, а ця, пробігши, впала на коліна, і так само як Марта промовила: «Господи, якби ти був тут, то мій брат не вмер би!». Вона виявляє свою драму сльозами, але її віра ще не долає біль, проте її сльози вражають усіх присутніх, навіть Ісуса. Він також відчув жалощі в дусі, заплакав... Тоді заговорили юдеї: «Бач, як він його любив!». Ісус любив Лазаря, а як може любов помирати, це якась несправедливість! Щось на подобу того, коли вмирає мама малої дитини… Коли мама помирає – це страшна драма, справжня несправедливість для дитини. Котяться сльози з її очей, а також присутніх людей. Смерть не повинна існувати, адже «Любов, як смерть сильна» (П. п. 8,6).

Для Лазаря, що вже чотири дні у гробі, смерть долається… Ісус звертається до свого Небесного Отця, «звідки приходить всяке добре давання», і каже: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав нене. Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки заради люду, … щоб вони повірили, що ти мене послав» і промовивши те, кликнув на весь голос: «Лазарю, вийди звідси!». Вийди живий!

Цей клич Ісуса повинен почути кожний з нас: «Вийди!», вийди з твоєї духовної смерті, з байдужості, лінивства, самолюбства, життєвого безпорядку; Вийди з твого розсіяння, з твого розпачу, бо, як пророкував Єзекиїл: «Відчиню ваші гроби та й виведу вас, мій народе, з гробів ваших, і дам вам дух мій, і ви знову оживете» (Єз 37,13-14).

Мертвий Лазар є символом всього людства, духовно мертвого через гріх. Те, що стається перед гробом Лазаря є знаком, чудом, яке продовжується здійснюватися у Церкві та в світі.

Справжня смерть не є так справою тіла, як передусім ­– справою духа. У світі тіл все перетворюється: народжується, росте, і коли приходить час, все завмирає, і повертається в землю, звідки воно вийшло.

В Оливному городі Ісус, передбачаючи якою смертю мусить умерти, сильно тривожиться; так сильно, що з його обличчя витікає піт крові… Для нього смерть не повинна існувати, проте вона перед Ним. Ісус не може від неї втекти, позаяк прийняв він на себе людську природу. Проте перемога зроджується вже в Оливному городі. Коли відчув, що така воля Отця, що так полюбив світ… переображується. Лице його стає погідне, світле, як на горі Таворі. І каже учням, що спали: «Уставайте, ходімо! Він воскресає духом! Зрадник мій ось наблизився!». Та іде на зустріч стражданням, аж поки не віддасть свого духа в обійми Небесного Отця. А це вже справжнє воскресіння, остаточна перемога над смертю.

Апостол Павло сьогодні в листі до Євреїв нам говорить, щоб Божа любов у нас перебувала. Господь – мій помічник: я не боюся! Що може мені людина зробити? Не боюся навіть смерті, бо Ісус – це життя і воскресіння, хоча треба перейти ще через хрещення духа і вогню!

«Лазарю, вийди звідси!». Вийди живий! Виходьмо і ми!

+ Діонісій

Рим, 11 квітня 2020