Проповідь Преосвященного Владики Діонісія (Ляховича) у базиліці cв. Петра з нагоди паломництва громад УГКЦ в Італії до гробу апостола Петра у Ватикані (26/12/2011)

Христос народжується – славте!

Христос із небес – зустрічайте!

Христос на землі – підносьтеся!

Співайте Господу, вся земле

і радісно оспівуйте люди,

бо Він прославився!

(Канон Утрені Різдва Христового)

Христос Раждається!

Дорогі в Христі Брати і Сестри,

cьогодні ми звершуємо різдвяну Божественну Літургію у найбільшій святині світу, у самому серці християнства, щоб Христа, що народжується, славити нашими колядами, тут, у базиліці св. Верховного Апостола Петра, та по богослужінні колядуватимемо на його площі, де цього року, як вам уже відомо, встановлено різдвяну ялинку з українських Карпат – дарунок Української держави та церкви Святішому Отцеві Папі Бенедикту XVI.

У цьому богослужінні чуємо заклик тропаря: «Співайте Господу, вся земле і радісно оспівуйте люди, бо Він прославився!». Ми зробили неабияку жертву, щоб прибути сюди з усіх куточків Італії. Прибули сюди сьогодні і численні українські «римляни». Мабуть до сьогоднішньої нашої молитви радісно б приєдналося і чимало наших земляків з України, однак не є легко знайти нагоду, щоб зробити паломництво до цієї базиліки. Звісно для цього потрібен і вільний час і відповідна фінансова сума для подорожі… Однак, знаю, що молитовно нас є сьогодні тут ще більше присутніх. У нашій молитві з нами єднаються сьогодні усі наші рідні з України. Єднається сьогодні у молитві увесь християнський світ щоб, як голосить різдвяний тропар, радісно співати Господу, бо Він прославився!

Пройшла довга історія людства від часу, коли Христос народився. Він народився у бідній стаєнці, не у теплоті домівки, чи пишної палати. Тут де ми сьогодні знаходимося - похований св. Апостол Петро, звичайний рибалка, якого Ісус Христос покликав і поставив його провідником Церкви. Спершу поховали його тут у звичайному гробівці, а сьогодні на ньому майорить найбільша святиня світу. Як цікаво міняється історія світу. Коли Христос народився, керував могутньою римською імперією кесар Август. Сьогодні цієї імперії більше не існує. Залишилися тільки руїни. Згодом постали інші могутні царства і вони попадали. Створилися союзи країн і вони розпадаються, надходить час кризи. Споруджувалися великі святині, їх будували і оздоблювали найкращі майстри світу, і багато з цих святинь сьогодні пустопорожні. Проте Ісус Христос залишається той самий. Той самий у Римі, той самий в Україні, той самий в Азії чи Африці. Той самий учора, сьогодні, і назавжди!

Як колись у Віфлеємі, так і тепер, у нашій сучасності, Христос прийшов із небес. Христос раз народився і продовжує народжуватися в усіх епохах історії та в усіх просторах світу, Він продовжує народжуватися у наших серцях. Він прийшов із небес – Його зустрічайте!

Під час Божественної Літургії, на що зробив особливий наголос сам Папа Бенедикт ХVI минулої середи на загальній аудієнції, «втілення Божого Сина долає межі простору й часу та стає актуальним, присутнім, його дія триває, проходячи крізь дні, роки й віки». Під час Божественної Літургії, народження Ісуса Христа, яке відбулось більше як дві тисячі років тому, є «нині, є повсякчас і буде на віки віків». Його потрібно зустрічати нині, але Він є з нами повсякчас, і буде на віки вічні! На віки вічні - з нами Бог!

Щоб зустрінути Ісуса не потрібно переходити контроль безпеки, не потрібно шукати наперед квитків. Адже Він навіть не має місця де б народитися, не знайшлося йому місця у жодних готелях світу. Народжується Він у стаєнці, щоб усі могли до нього прийти, і бідні, і багаті, пастушки і три царі. Його огрівають тварини, бо Він мерзне, як і ми. Він оповитий у бідних пеленах. Його колиска – ясла. І за життя свого не мав Він де голови приклонити, і нарешті поховали Його у чужому гробі. Він пив воду, яку ми п’ємо, Він їв хліб, який ми їмо, Він плакав тими самими сльозами, якими ми плачемо, Він і радів духом, як і ми інколи радіємо. В ньому текла ця сама кров, що тече в наших жилах. Цього Ісуса зустрічаймо! Його шукаймо в нашому житті, бо інколи здається нам, що Він ховається. А може все навпаки, ми ховаємося, а Він нас шукає, відшукує нас як загублених овець. Ми забуваємо про Нього, а Він про нас завжди пам’ятає. Він іде разом з нами, а ми інколи цього не розуміємо! Отож, зустрічаймо Його, розпізнаваймо Його в нашій життєвій історії, у наших журбах і радостях, в успіхах і невдачах; розпізнаваймо Його в обличчях опущених і потребуючих братів і сестер!

Сучасна людина, як каже далі Святіший Отець, «є людиною відчуттів і їй дедалі важче розширити горизонти та увійти у Божий світ. Але саме для того Відвічний увійшов у границі часу та простору, щоб уможливити сьогодні зустріч із Собою».

Ісус увійшов у границі простору і часу. Він є один з нас. Він «З нами Бог». І ця свідомість, що Бог з нами, міняє сенс нашого життя. Він з нами, щоб загоїти наші рани і поєднати нас між собою, вчити солідарності одні з одними. Він не забирає від нас проблем і страждань, бо сам терпів, але дає нам свою благодать, щоб їх долати, щоб разом з Ним терпеливо життєві турботи зносити. З Ним все можливе! Бо в темряві ночі Різдва світло засіяло!

«З нами Бог!», а це Бог любові. «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Йо 3,16). Це любов благородна, доброчинна, некористолюбна, яка всіх пригортає, яка жертвує себе, щоб інші мали життя. Ця Любов, яка виходить від Троїчної спільноти любові, щоб створити спільноту любові на землі: спільноту сім’ї, щоб згодом створити ще більшу спільноту - Церкву. Бог не самота, а спільнота. Він не появився на землі сходячи просто з неба в силі та потузі, а народжується з Діви Марії, стає немічною дитиною, повністю залежним від опіки Йосифа та Марії. Це любов, яка не боїться бідноти, залежності і побутових обмежень.

То ж не біймося сьогодні приступити до Ісуса як пастушки: його прославляти, розкриваючи водночас наше серце перед Ним, не боячись викласти Йому наші тривоги і турботи. Він лежить у яслах, не в родинній домівці, а в стаєнці, і незабаром Йому потрібно буде втікати ще в чужу країну, в Єгипет, бо Ірод царює, і хоче його вбити. Там серед чужих людей мусить Пресвята Родина заробляти на хліб насущний. Отже, ми можемо сміливо розкрити наше серце перед вертепом і представити Йому нашу долю, бо ми заради нашої сім’ї виїхали у чужий край, щоб заробити на хліб насущний, а залишили малих дітей, і старих батьків удома. А тут ще тривога, що з причини кризи можемо ще втратити працю, і повертатись до домівок з порожніми руками, і не буде вже сил до праці, там недуга, а тут і смерть наближається…

Проте Ісус прийшов у світ, щоб нас піднести. Тому це й же різдвяний канон голосить: «Христос на землі – підносьтеся! Бадьоріться! Співайте Господу, вся земле і радісно оспівуйте люди, бо Він прославився!». І ми з Ним прославимося!

На завершення хочу привітати вас усіх тут присутніх словами різдвяного послання Глави нашої Церкви Блаженнішого Святослава: «Дорогі в Христі! У цей світлий і радісний день славмо новонародженого Ісуса нашою прабатьківською колядою. Нехай вона сьогодні усуне з наших сердець усякий страх і смуток. Зустрічаймо сьогодні Предвічного Бога відкритим серцем і сповняймося Його небесною благодаттю, радістю та миром. Нехай ця різдвяна радість підбадьорить і скріпить нас у нашій щоденній праці та молитві, дарує єдність і злагоду в наших громадах. Нехай різдвяна зірка, що колись привела мудреців до вертепу, де спочивав Цар віків, освітить нам дорогу до нашого майбутнього в Христі-Ісусі».

Так, дорогі в Христі! Господь Ісус продовжує народжуватися у нашому часі і в цьому просторі, де ми знаходимося, і в тому просторі звідки ми приїхали; тут на чужині і в наших домівках в Україні. Він з нами!. Він – з нами Бог нині, повсякчас і на віки віків, Амінь.

+ ДІОНІСІЙ (Ляхович)

Апостольський Візитатор