Тема міграції в новій енцикліці Папи Венедикта XVI «Caritas in Veritate»
«Caritas in Veritate» (з лат. «Любов у істині») є третьою за чергою енциклікою Папи Венедикта XVI. Цього разу Святіший Отець присвячує свої роздуми соціальним проблемам та темі цілісного розвитку людини. Як відомо, нова енцикліка була підписана до друку Папою Венедиктом XVI 29 червня 2009 року, а 7 липня, напередодні самміту «Великої вісімки», що проходив у Аквілі (Італія), «Caritas in Veritate» була представлена та опублікована французькою, англійською, італійською, польською, португальською, іспанською та німецькою мовами. В п’ятому розділі під заголовком «Співробітництво людської родини» енцикліка «Caritas in Veritate» звертає увагу світової громадськості зокрема на проблеми міграції.
Як відомо, феномен міграції як з огляду української численної еміграції в країни Західної Європи та Америки, так і з огляду іноземної імміграції в Україну є неабияк актуальний і українському суспільству, який нажаль поки що не знаходить широкого відголосу ні серед політиків, ні в українських ЗМІ.
Пропонуємо вашій увазі роздуми Папи Венедикта XVI щодо феномену міграції в енцикліці «Caritas in Veritate»:
«Говорячи про цілісний розвиток людини, інший аспект, що заслуговує уваги є феномен міграції. Цей феномен вражає через кількість мігруючих осіб, через суспільні, економічні, політичні, культурологічні та релігійні проблематики, які порушує, через драматичні виклики як національним спільнотам, так і спільноті інтернаціональній. Можемо сказати, що ми знаходимося перед соціальним феноменом епохального характеру, який потребує сильної далекоглядної політики в міжнародному співробітництві, щоб йому відповідно протистояти. Така політика повинна розвиватися, починаючи із тісної співпраці між країнами, з яких від'їжджають мігранти, та країнами, в які вони прибувають, вона повинна бути підкріплена відповідними інтернаціональними нормативами, які б гармонізували різні законодавчі порядки в перспективі захисту основних прав та вимог як поодиноких осіб мігрантів, так і їхніх родин, але в той самий час і тих осіб, що належать до суспільств, в котрі прибувають мігранти. Жодна країна самотужки не є в силі побороти проблеми міграції нашого часу. Ми усі є свідками страждань та труднощів, що супроводжують потоки міграції. Міграційний феномен, як зазначалося, є таким, що вимагає комплексного керування, та все-таки залишається незаперечним факт про те, що іноземні працівники, незважаючи на трудності пов’язані з їхньою інтеграцією, своєю працею спричиняють значний вклад в економічний розвиток як країни в якій гостюють, так і країни їхнього походження, дякуючи фінансовим перерахункам. Звичайно, такі працівники не можуть розглядатися як товар чи лише як робоча сила. Тому і не повинні трактуватися як і будь який інший фактор продукції. Кожен мігрант є людською особистістю, і тому, як такий, володіє фундаментальними правами, які повинні бути дотримані всіма і у кожній ситуації» (ч. 62).
Цей глибоко змістовний параграф розгортається щонайменше в дванадцяти твердженнях, які могли б започаткувати заголовки багатьох інших розділів Соціальної Доктрини Церкви. Ось схематичні тези:
1. Міграційні процеси повинні розглядатися в контексті «цілісного розвитку людини».
2. «Феномен вражає через кількість мігруючих осіб, через суспільні, економічні, політичні, культурологічні та релігійні проблематики, які порушує».
3. Крім того дає «драматичні виклики як національним спільнотам, так і спільноті інтернаціональній».
4. “Ми знаходимося перед соціальним феноменом епохального характеру, який потребує сильної далекоглядної політики в міжнародному співробітництві”.
5. Вимагає «тісної співпраці між країнами, з яких від'їжджають мігранти та країнами, в які вони прибувають».
6. Є необхідні відповідні інтернаціональні нормативи, «які б гармонізували різні законодавчі порядки в перспективі захисту основних прав та вимог як поодиноких осіб мігрантів, так і їхніх родин, але в той самий час і тих осіб, що належать до суспільств, в котрі прибувають мігранти».
7. “Жодна країна самотужки не є в силі побороти проблеми міграції нашого часу”.
8. Звернення уваги усіх на проблеми «страждань та труднощів, що супроводжують потоки міграції».
9. “Міграційний феномен є таким, що вимагає комплексного керування”
10. “Та все-таки залишається незаперечним факт про те, що іноземні працівники, не зважаючи на труднощі, пов’язані з їхньою інтеграцією, своєю працею спричиняють значний вклад в економічний розвиток як країни, в якій гостюють, так і країни їхнього походження, дякуючи фінансовим перерахункам”.
11. “Такі працівники не можуть розглядатися як товар чи лише як робоча сила”.
12. «Кожен мігрант є людською особистістю і тому, як такий, володіє фундаментальними правами, які повинні бути дотримані всіма і у кожній ситуації».
Прес-служба УГКЦ в Італії
