«Вони не проявили жодного відчуття гідності в ім’я Євангелія та проігнорували Соціальну доктрину Церкви» - католицький тижневик «Християнська родина» про апробацію сенатом «Законопроекту про безпеку».

Право законодавчої ініціативи в Італії належить як уряду, так і кожному члену обох палат парламенту. Як відомо, новообраний в минулому році уряд Берлусконі загострив найбільше свою увагу на законодавчих ініціативах щодо іноземців, котрі нелегально перебувають в країні. Так ще на початку літа минулого року урядом був опрацьований «Законопроект про безпеку в країні», який передбачає  кримінальну відповідальність за нелегальний в’їзд та перебування на території Італії. Таке «кримінальне правопорушення» мало б каратися звичайно не позбавленням волі, а штрафом від 5 до 10 тисяч євро та депортацією,

 а в окремих випадках –  максимальним 18-місячним перебуванням у центрах ідентифікації та депортацією. Також проект нового закону пропонує збільшити термін очікування для набуття громадянства осіб, що одружуються із громадянами Італії – цей термін мав би становити не 3 місяці, як це було досі, а 2 роки (3 роки для проживаючих поза територією Італії). Крім того передбачається припинення на 2 роки впровадження нових квот для в’їзду працівників з-поза меж Італії.В Італійській законодавчій системі законопроект вивчається спочатку парламентською комісією, а потім самою палатою, яка схвалює його постатейно, після чого проводить заключне голосування в цілому. На всіх етапах законодавчої процедури парламентарії можуть вносити до законопроекту поправки. Згідно цієї процедури запропоновані урядом норми з боку опозиції неодноразово піддавалися критиці та наполяганням на їхнє відкликання як таких, що несуть в собі расистський характер. Та, на жаль, остаточно парламентом був схвалений ще більш крайній, в порівнянні з попереднім, варіант законопроекту направлений на «врегулювання політики щодо іммігрантів», запропонований депутатами партії «Лега». До  передніх пропозицій уряду додано ще декілька вкрай критичних норм, які мали б змусити нелегалів добровільно покинути країну. Так згідно нової законодавчої ініціативи нелегальним іноземцям мали б заборонити одружуватися на території Італії. При подачі заявки про довгостроковий дозвіл на проживання в Італії іноземець мав би складати іспит на знання італійської мови. Крім того пропонується запровадити податок на дозвіл на проживання у розмірі від 80 до 200 євро. Анулюється попередня заборона в сфері медичних послуг про недопустимість медичним працівником заявляти про пацієнтів-нелегалів. Згідно нововведення лікар не зобов’язаний, але має право повідомити відповідні органи про нелегалів, котрі звертатимуться до лікарень. При переводі грошових валют банки повинні вимагати копію дозволу на проживання, а при її відсутності зобов’язані повідомляти поліцію про клієнтів-нелегалів. Пропонується також впровадження «дозволу на проживання» на пунктах – щось схоже на права на водіння машини, у випадку порушення пункти забираються.

5 лютого законопроект був апробований верхньою палатою парламенту (сенатом) з 154 голосами «за» і 135 «проти». Для повної легітимності в Італії законопроект має бути схвалений обома палатами парламенту, тому 9 лютого апробований декрет був перенаправлений в нижню палату депутатів, де заново буде вивчатися Конституційною комісією палати депутатів, і тільки після затвердження його в тому чи іншому варіанті буде винесений на голосування. Італійським законодавством не передбачені узгоджувальні процедури, тому зближення позицій палат щодо тих чи інших питань в більшій мірі залежить саме від палати депутатів. У випадку модифікації законопроекту в нижній палаті він знову буде перенаправлений в сенат для його остаточного модифікованого прийняття чи безповоротного відхилення. Ось така законодавча система в Італії, тому пройде ще можливо не один тиждень, а може й місяць, щоб закон був апробованим або ж сподіватимемось – відхиленим!

Поки законопроект проходить усі необхідні процедури клімат в Італії у відношенні до іммігрантів, як мабуть кожен з нас спостеріг, є дещо напружений…  Католицький тижневик «Християнська родина», аналізуючи ситуацію, що склалася,  охарактеризував  Італію, як єдину європейську країну, що прямує в провалля расистських законів з лікарями, котрих закликають бути донощиками в полюванні на нелегалів, та з громадянами, що організовують мало що не озброєні угрупування, «караючи» іноземних злочинців…  Вимоги «Леги», під впливом яких є політична більшість та президент Ради міністрів, компрометують усю державу. Італія вже достатньо «жорстока» з найбільш слабкими у суспільстві ще більше утвердиться в цій позиції: порушені усі кордони між суворістю закону і жорстоким переслідуванням» - пише «Християнська родина». На думку тижневика, такі мірки уряду є нічим іншим як політичною близькорукістю та ксенофобією. Засуджує часопис і тих депутатів, що належать до політичної більшості і вважають себе католиками: «вони не проявили жодного відчуття гідності в ім’я Євангелія та проігнорували Соціальну доктрину Церкви»…

Пригадаю, що міністр внутрішніх справ Роберто Мароні, коментуючи апробацію сенатом законопроекту, дозволив собі висловитися на кшталт: «Не потрібно бути «добрячками»», але «злими», щоб побороти нелегальну імміграцію»...

Зокрема Мароні, реплікуючи на критику Конференції єпископів Італії щодо податку на дозвіл на проживання для іммігрантів, наголосив наступне: «Я здивований такій реакції, але ці слова мене не зачіпають ні в найменший спосіб. Ми не зробили ні більше ні менше від того, що роблять інші європейські країни. В Голландії, наприклад, існує податок 800 євро, те саме і в Англії, і в Німеччині. Не розумію, чому те що робиться в тих країнах є нормальним, а те що робимо в Італії набирає не толерантних мірок»… 

Мабуть міністру варто б було згадати і про те, що в Німеччині, на відміну від Італії (де на дозвіл на проживання доводиться нерідко чекати і 2 роки), іноземець в один день здає відбитки пальців і в цей же день отримує дозвіл на проживання  «Aufenthaltserlaubnis», а оплата за такі послуги рівна половині суми, що платиться в Італії на сьогоднішній день. А в Іспанії взагалі такі послуги коштують лише 5 євро. І насправді, як твердить міністр Мароні, в Голландії в залежності від типу дозволу на проживання ціна становить від 430 до 800 євро, щось схоже і в Англії, хоча не варто забувати і про вищий рівень життя та заробітних плат в цих країнах. Не виключено, що в такий спосіб уряди деяких країн запобігають економічній кризі: забираючи в бідних і віддаючи багатим… Така політика лише ускладнює уже нелегке життя іммігранта і, звичайно, аж ніяк не заохочує його інтегруватися та віддано виконувати свою працю, а найчастіше це догляд за особами похилого віку і дітьми (принаймні у випадку українських заробітчан в Італії). Невже «нелегалів», котрим довіряють догляд за найріднішими людьми, в той самий час на законодавчому рівні можуть характеризувати як «кримінальних правопорушників»? Чи зуміє Італія оцінити чималі жертви, відданість та старанність іммігрантів в тих ділянках праці, де самі італійці не завжди погоджуються працювати? А чи і надалі зараховуватиме їх до «кримінальних правопорушників» тільки через те, що їм бракує клаптика паперу, чи вибачте, сьогодні це уже клаптик пластику, на котрий доводиться чекати у кращому випадку щонайменше рік, а кому не пощастить і більше?

                                                                                                                                                Іван Стефурак