Однак останні події, які відбуваються в Італії, ставлять під сумнів ефективність цих заходів та й взагалі змушують  сумніватись в  гуманному ставленні до емігранта. Останнім часом увійшло до щоденного вжитку ненависне слово «расизм», бо як пояснити деяку брутальну поведінку італійської поліції по відношенню до емігрантів. А останні реформи, що впроваджує в дію Міністр освіти Марія Стелла, Джерміні, католицький часопис «Famiglia cristiana» (Християнська родина)  зарахувала до перших проявів расизму по відношенню до іммігрантів нового уряду Берлусконі. Йдеться про в провадження в школах відокремлених класів, в котрих би навчалися діти іноземців, відділивши таким чином від них італійський дітей. Та досить просто згадати ті всі випробування, що проходить нелегальний емігрант, перш ніж отримати безцінне право на проживання (вважаю, що для багатьох буде незабутньою безсонна ніч на асфальті під відділенням пошти напередодні входження в дію декрету «Флюссі 2006»). З дня, коли ви нарешті стаєте повноправним членом італійського суспільства, отримавши дозвіл на проживання,І безкінечні рахунки до оплати більше не залишать вас. Що говорити про тих працівників, які змушені сплачувати самі за себе й податки (це здебільшого жінки, що працюють погодинно і не мають одного роботодавця).  Нічого й говорити, життя емігранта – це начебто безкінечна боротьба, в якій не можна опускати руки, бо інакше просто «затопчуть».            З якою метою уряд вирішив запровадити новий податок та для чого йому потрібна така величезна кількість грошей? У розвинутих європейських країнах зазвичай оподаткування відповідає певному соціальному забезпеченню тих верств населення, з яких цей податок знімають. Так є відомо, що жителі скандинавських країн досить вагому частку з прибутку витрачають на сплачення податків. Проте такі витрати відповідають високому рівню соціального забезпечення громадян країни.  Повернемося до Італії, де, на жаль, ситуація є дещо іншою. В Римі почали закривати центри, де надавалась інформаційна та іншого роду допомога емігрантам. Та невеличка кількість офісів, що обслуговує  іноземців, переповнена людьми. Для того, щоб отримати будь-яку інформацію, багатьом потрібно знову ж таки займати чергу ще з ночі. Проаналізувавши ситуацію, що склалася, хотілося б зрозуміти, для кого чи для чого буде застосована така величезна сума грошей (досить тільки помножити приблизно 5 мільйонів легальних мігрантів Італії на 200Є). Пояснення надав Лоренцо Бодега, віцепрезидент сенаторів Lega. «Дані кошти будуть наповнювати бюджет  фонду, що застосовуватиметься для врегулювання потоку емігрантів в Італії.  Ми просто хочемо, щоб іноземці , що прибувають до нашої держави, поважали наші закони, і в даному керунку будуть застосовані ці фонди».

Сенатор Кароччьо переконаний, що цей новий податок, який змушений буде сплачувати кожен емігрант, в своєрідний спосіб допоможе країні походження цього ж емігранта, адже призупинить потік емігрантів, змусить їх призадуматись, що чарівної країни Ельдорадо не існує, особливо в Італії. ( Шановний сенаторе, те, що Італія – не Ельдорадо, ми ,заробітчани, зрозуміли вже давно!)

Що ж, любі мої «страніери» (з іт., чужинець), як на мене, уряд знов ж таки показав, яким безцінним прошарком суспільства є для нього іммігранти.  Уряду бракує грошей - новий податок для іммігрантів, які вже без того ледве дихають від важкої та низькооплачуваної роботи, від нелюдських умов проживання та високих цін за оренду житла. Чомусь цей новий законопроект поки що  широко не обговорюється в ЗМІ та інформацію на цю тему чомусь замовчують. Але, нам, шановні заробітчани, не вигідно мовчати і вішати собі ще один тягар на шию. Тому зараз хотілося б закликати зокрема і численні українські громадські організації в Італії до того, щоб поряд із висвітленням своєї активної громадської діяльності в Італії на сторінках Української преси,   вони також  зосередили свою увагу на проблеми, перд якими опинились наші заробітчани сьогодні, адже перед такими діями  італійського уряду вони є просто безсилими.  

 

Віра Біла