Кардинал Діоніджі Теттаманці, Архиєпископ Мілану і цього року опублікував своє Різдвяне послання до мігрантів в  Італії в різних мовах. Пастирське звернення закликає іммігрантів до інтеграції, а італійську спільноту до солідарності, екуменізму, братерства та підтримки сімей мігрантів:

Дорогі брати і сестри мігранти, я помітив, що ця добра звичка посилати листівочку на Різдво стала цінною нагодою в моїм єпископськім житті. Часу завжди бракує, а я хотів би, й мусів би проводити більш часу з вами! Це стосується багатьох інших осіб, що потребують доброго слова: хворих, тих, що втратили надію і багато багато інших… Але… що хочемо, часу бракує завжди, і тому цей різдвяний лист набув важливості.

Нові покоління

Цього року хотів би висловити вам мою радість, але, разом з тим, також і трохи смутку! – бо ангелики з Вертепу приносять мені ваші новини, які мені здаються дуже важливими. Прийшовши до Мілану цього року, Дитятко Ісус знайде, що діти і молодь мігрантів стали чисельними. Ми, дорослі, майже не помітили: «діти мігрантів» (який негарний вислів, чому не звати їх просто «нові громадяни»?) стали дуже чисельними! Живуть у дружбі і змагаються між собою і з іншими, як це буває завжди; ходять до школи усі разом, кожен в різному одязі і різних кольорів! В цей важкий період, який переходять школа (і усе суспільство), нам підказують, що таємниця успіху є власне в дружбі, в солідарності, у вмінні навчитись жити разом одні поруч з другими, поважаючи особливості одні одних і допомагаючи навзаєм. Ангели з Вертепу те нам повторюють гучними голосами! Я також почув їх і хочу зробити все можливе, щоб ця добра звістка поширювалася у світі: діти і молодь Мілану хочуть жити разом без воєн і будь якого роду насильства. Хочуть допомагати споруджувати «нове місто» більш світлим і гарним ніж дотепер (пор. Одкровення 3,12; 22, 4).

 

 Виховувати для християнського життя: передавати віру

 

Але… наближаючись трохи до Вертепу, що відкриваю для тебе, власне там, в кутику? Ангела, вже більшенького, що сидить на  сіні біля святого Йосифа. Питаю його: «Про що думаєш? Ти мені здаєшся стурбованим». «О так, то правда», - відповідає мені, - «Легко тобі казати, Діонізіє, «багато дітей». То правда, їх багато. Але їх батьки, тати і мами, є так поглинуті роботою; і потім в цім суспільстві, що думає тільки за гроші, одяг, мотори і телебачення… не відають більше як передати християнську віру дітям! Такі наражаються на небезпеку не визнавати більше Дитятка Ісуса. Навіть на Різдво, коли він народжується в Вифлеємі».

Ці слова мене направду схвилювали. Таким чином мені прийшли на думку розповіді багатьох молодих мам цього міста, які опинившись в стані вагітности, почали думати про аборт; потім історії багатьох інших батьків стурбованих тим, що не можуть більше спілкуватися з їх дітьми. Деякі сказали мені: «Певне, міграція дала нам якийсь додатковий гріш, але який жаль за нашу сім’ю, де немає можливості більше поговорити, захистити наших дітей від зла».

Ось про що думаю я в це Святе Різдво. Діти, брати і сестри мої мігранти: що це є за Різдво, якщо за якусь жменю тих евро, я мушу відмовитись від моєї дитини, мушу втратити мою сімю?

 

Мої поради

Перш за все хотів би звернутися до всіх можновладців причетних до роботи в цьому напрямку: допоможім сім’ям мігрантів! Змінім закони, якщо потрібно, але допоможім сім’ям жити в єдности. Візьмім на себе більшу турботу за сім’ї мігрантів! Наше суспільство з цього буде мати велику перевагу під кожним оглядом.

Далі хочу звернутись до вас, мігранти, до ваших сімей, з якими ви збираєтесь святкувати Святе Різдво. Знаю, що в такі тяжкі часи, в які навіть міланська християнська громада не є об’єднана щоб допомогти вам, ви часами виставлені на небезпеку втрати присутності духу. Але прошу вас молитися багато до Ісуса і його матері Марії в цей час Святого Різдва: отримаєте велику силу. Хотів би отже запропонувати вам включитися в рух, який мені видається дуже гарним: навчитися проявляти солідарність між вашими сім’ями. Не чиніть зла одні одним, але проявляйте усім солідарність через поміч і гостинність, через яку ви є знані. Якщо якась дитина є в скруті, то інша сім’я її мусить прийняти. Якщо якась молода жінка потребує помочі, то спішіть, випереджуючи одні одних, допомогти розрішити труднощі. Світ це зве «солідарність між сім’ями». Ми це називаємо Милосердям Христовим, яке одушевляє серце християнського народу (пор. 1Кор. 13).

Також думаю про тебе, сестро мігрантко, про те що ти є з твоїм  дитям, яке є носиш в лоні або на твоїх руках, самісінька з твоїм скарбом. Дивися на Діву Марію! Вона також, як мігрантка, спершу в Вифлеємі, а потім в Єгипті, породила Сина Божого і поклала його в ясла. Моли її сильно твоїм тужливим серденьком, особливо в ту хвилину, коли ти є спокушувана і майже примушена відмовитись від плоду твого лона. Вона поможе тобі і вкаже тобі дорогу життя. Церква Мілану має багато дверей куди можна стукати і знайти розуміння й поміч.

Також, в це Святе Різдво думаю про вас, батьки мігранти, які чого доброго є далеко від ваших рідних, від ваших діточок, або є подолувані нерозумінням і смутком: не втрачайте присутності духу! Христос родиться в Вифлеємі і переходить з нами дорогами світу. Ісус, Марія і Йосиф, є зразком сім’ї мігрантів, вони допоможуть вам віднайти присутність духу і потрібні слова; і, перш за все, силу свідчити добрим прикладом, щоб передавати вашим дітям в повсякденному житті ту віру, яка зберігає ваші серця в любови до Бога.

 

Відчувайте, що я є близько кожного з вас в це Святе Різдво. Прошу з цілого мого серця благословення Божого для всіх і для кожного з вас.

Мої найсердечніші побажання доброго Різдва хай будуть з вами в ці святкові дні.

 Кардинал Діоніджі Теттаманці

                                                                         Архиєпископ Мілану