Жива парафія у Казерті

Місцем, де найчастіше зароджується, зростає і дозріває святість християнина, є парафія. Тому у 2011 році Синод єпископів УГКЦ звернув особливу увагу на парафію, затвердивши програму «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом». Що ж таке жива парафія, як зустрітися з живим Христом у сучасному світі? Запрошуємо у паломництво до українських спільнот в Італії. У цьому номері завітаємо на парафію у місто Казерта.

Перші заробітчани

Казерта – місто у регіоні Кампанія, столиця провінції Казерта. Розташована на відстані близько 180 км на південний схід від Рима, 27 км на північ від Неаполя.

Перші заробітчани з України почали приїжджати сюди ще в 1995 році. Спочатку їхньою метою було знайти роботу та заробити грошей, щоб покращити становище своєї сім’ї, яка залишилася на батьківщині. Оскільки в той час за кордон виїжджала переважно інтелігенція, то дуже швидко з’явилися активісти, які почали організовувати українські центри. Спочатку це були «пункти передач» на Україну. З часом громада розросталася, і вихідці з України забажали мати свою церкву, священика та Літургії українською мовою. 


Перші Літургії, священики, церкви

Першу Літургію українською мовою відслужили на Різдво, 7 січня 2001 року. Організована вона була завдяки старанням пані Ірини Васильченко – президента українсько-італійської асоціації «Senza frontiere», та за участю державної заслуженої хорової капели «Трембіта» у складі 50-ти осіб.

Першими священиками були отець-доктор Іван Музичка, ректор УКУ в Римі (2000 р.), владика Діонісій Ляхович, апостольський візитатор для українців-греко-католиків в Італії (2000 р.), протоігумен о. Бернард Панчук, ЧСВВ (2001 р.), о. Василь Поточняк (2001 р.), перший координатор для українців в Італії, монсеньйор Ярослав Карпʼяк, працівник Конгрегації для Східних Церков (2001–2002 рр.), о. Макарій Іванишин, ректор Собору «Святої Софії» в Римі (2002–2003 рр.), о. Василь Марчук (2003–2012 рр.) та о. Ігор Данильчук (2012 р. і донині).

Церковця «Св. Івана Хрестителя», що знаходиться поряд з Катедральним собором, була першим місцем богослужінь для українців.

22 квітня 2012 року українська громада перейшла до собору «Св. Антонія Падевського». Із заснуванням парафії, 8 липня 2013 року, церква «Непорочного Зачаття» стала офіційною резиденцією парафії «Пресвятої Тройці». Таким чином, українці отримали привілей мати 3 церкви.

Утворення парафії

8 липня 2013 року єпископ Казерти П’єтро Фаріна, згідно приписів ІІ Ватиканського Собору, Кодексу канонів та «Ergo Migrantes Christi», підписав декрет, згідно якого церковна громада Казерти отримала статус «Української персональної парафії». Це була перша персональна парафія за останні 40 років, за якою потягнулися інші українські громади Павія, Авеліно, Болонья.

4 січня 2016 року парафію було офіційно визнано на державному рівні. Міністр внутрішніх справ Італійської Республіки Анджеліно Альфано підписав Декрет, на основі якого надав Українській парафії Казерти статус юридичної особи.

Духовне життя

Українську громаду Казерти складають переважно вихідці із Західної України: Тернопільської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. За останні роки значно збільшилася чисельність вихідців із Центральної та Східної України: Донецької, Луганської, Київської, Полтавської, Вінницької, Хмельницької областей та з Криму.


У звичайну неділю богослужіння відвідують близько 100–200 осіб, у святкові дні, які переносяться на неділю, – 300–450. Найчисельніші Пасхальні богослужіння, на яких присутні більше 1500 осіб. 



Богослужіння відправляються щодня. На парафії діють спільноти «Матері в молитві», «Читання псалмів», «Жива вервиця», «Вівтарна дружина». Під час Великого та Різдвяного посту було зібрано 7 груп для читання псалмів. Це означає, що 140 парафіян щодня читали псалми, перечитуючи таким чином «Книгу псалмів» 7 разів за день.

Впродовж року парафіяни їздять на прощі до Люрда, Меджугор’є, Амальфі, Барі, Рима, Сан Джованні Ротондо, Турина, Помпеїв і т. ін.

Щонеділі та упродовж тижня проводяться курси приготування до Першої Сповіді та Урочистого Причастя, катехизація та передподружні науки.

Щороку Першу Сповідь та Урочисте Причастя приймають від 9 до 12 дітей. На Свято Миколая збирається від 200 до 270 дітей та немовлят. На Свято молоді та футбольні турніри з’їжджається до тисячі осіб не тільки з Казерти, а й із навколишніх містечок. Кожного року в літніх таборах «Веселі канікули з Богом» відпочивають від 30 до 45 дітей.

Щонеділі в церкву приходять від 20 до 50 дітей та молоді. 


Дияконія парафії

14 жовтня 2013 року відкрито український парафіяльний карітас «Святої Анни». Таким чином, українці Казерти почали самі розпоряджатися усією матеріальною та фінансовою допомогою, яка надходить на кожну парафію дієцезії для опіки за потребуючими та бідними. Кожного місяця понад 300 осіб отримують продовольчо-харчову допомогу. Сироти та важкохворі отримують також і фінансову допомогу. Директором українського карітасу є Оксана Кузьмінська.

Окрім того, для ефективного розповсюдження інформації на WhatsApp створено групу «Парафія Пресвятої Тройці», яка вже налічує майже 500 осіб.

Ці дві гілки – «Карітас» та група парафії – ефективно забезпечують допомогу ближнім з будь-яких питань: лікування, документи, пошук квартири, пошук роботи, придбання та обмін меблів і т. ін.

Освіта, культура, спорт

27 січня 2013 року для українських дітей була відкрита парафіяльна українська суботньо-недільна школа «Золотоуст». Школа відповідає українським освітнім стандартам. З Божою допомогою підібрано професійний педагогічний колектив, який забезпечує навчання українських дітей з 1 до 11 класу та виховання малечі в дитсадочку «Писанка».

Завдяки плідній співпраці з МУШ (Міжнародною українською школою) українська школа Казерти має потужну методичну підтримку та консультації з найрізноманітніших питань організації навчального процесу. Випускники отримують свідоцтва та атестати, що надають право вступати до професійно-технічних та вищих навчальних закладів України. Школа «Золотоуст» за короткий час стала найчисельнішою українською школою в Італії. Її директором було обрано К. О. Саловську, а завучем – І. О. Галіч.

21 листопада 2013 року засновано єдиний в Італії український «Ораторій св. Володимира Великого», а 11 грудня 2013 року він отримав юридичне визнання Італійською Державою як філіал Італійської Національної Асоціації св. Павла – ANSPI, заснованої ще папою Павлом VI у 1963 році для християнського та всебічного виховання дітей та молоді. Це дало можливість організувати при парафії велику кількість гуртків і секцій для дітей та молоді, серед яких танцювальний гурток «Uniti», театрально-драматичний гурток, спортивна секція з футболу, художній гурток і т. ін.

У Казерті вже стало традиційним організовувати «Свято вертепів», «Свято Миколая», «Свято матері», «Парад вишиванок», «Храмовий празник», «Хресні дороги», «Свято молоді», «Гаївки», футбольні турніри.

Цьогоріч на «Свято вертепів» до Казерти приїхали 14 творчих колективів з різних куточків регіону, щоб подарувати співвітчизникам та корінним жителям свято колядок та українських традицій. Проводити це свято почали декілька років тому, аби люди, які вже багато років тому виїхали з Батьківщини, а особливо діти, які виросли чи народилися в Італії, відчули неповторну атмосферу Різдва, доторкнулися до рідних звичаїв та традицій і не втрачали своєї духовності.

Щороку весною проводиться футбольний турнір між 12 українськими командами. Спочатку в ньому брали участь команди з Південної Італії, потім також з Центральної, а минулого року також і з Мілана. Переможцями І-го об’єднаного турніру–2017 стала команда «Тризуб» (капітан Тарас Михайлишин).

У Казерті організовувалися концерти Народних та Заслужених артистів України: Павла Дворського, Івана Поповича, Богдана Сташківа, Катерини Бужинської, Гриця Драпака, Миколи Савчука, вокальної формації «Піккардійська Терція», хорової капели «Трембіта», вокального колективу «Орфей».

16 грудня 2017 та 13 січня 2018 років італійський канал «Телепаче» показав дві частини документального фільму про українську парафію в Казерті «(Не)звичайна історія на Різдво».

Українська парафія «Пресвятої Тройці» в Казерті гармонійно влилася в італійське суспільство, зберігши власну ідентичність та автономність. Вона об’єднала українців з різних регіонів України, стала місцем духовного відпочинку та підтримки, міцним фундаментом не тільки духовного, але і культурного, просвітницького та спортивного життя для українців закордоном.

Автор: Ірина Семенюк, Фото: Мар’яна Білецька