Image

В Галичині в тридцятих роках перед Другою світовою війною дуже торжественно зустрічали наші міста і села день Святого Апостола Андрія 13 грудня, як іменини Митрополита Андрея, у Львові зокрема. То був традиційно в українському, галицькому побуті день так званих «свято-андріївських вечорниць» для молоді і студентів в окремий спосіб це весело, різними звичаями зустрічали і забавлялися. Тому, що цей день є в самій середині передріздвяного сорокаденного посту, званого «Пилипівкою» і не можна бавитися танцями, ні музикою чи й м’ясними стравами, такі вечорниці називали навіть «чайний вечір на Св.Андрея».

Проводили такий веселий вечір зі співами гумористичних наших народних пісень молодечими різними жартівливими іграми та різними побутовими теж жартівли­вими обрядами. Вміли тоді молоді люди весело забавлятися.Але старше громадянство і наші церковні миряни додали до цього дня до­даткову радісну подію для відповідного відзначення – іменини Митрополита Андрея, як день його іменника апостола Андрея і вислів пошани і вдячності для свого великого архипастиря: окремими молитвами по церквах, висловлюючи йому різного роду побажання в пресі, письмово, в проповідях у церквах, конференці­ями, спогадами чи й концертами, як це в нас водиться. А у Львові представники різних національностей, організацій, товариств, інституцій висилали до митрополита своїх делегатів на немов торжественні побажання з цієї нагоди – гуртом чи осо­бисто. Потім у пресі про те писали, хто був, про що промовляв, що митрополит на те відповідав, Приходили православні, протестанти і поляки, вірмени, білоруси, росіяни й інші національності, відлатинської Церкви і від поважних польських Інституцій, але все з подивом і з чималим признанням говорилося, що приходив дуже духовно й торжественно, щоб висловити свої побажання у високо біблійному стилі головний равін міста Львова! Всі дивувалися, що равін свої побажання складав в єврейській біблій­ній мові, а як же ж інакше! І Митрополит відповідав йому теж по-єврейськи! День св. Андрея був у митрополичій палаті на святоюрській горі днем врочистої зустрічі братів в Христі. Такою була особа Митрополита – Слуги Бо­жого, - що своєю особою збирав біля себе усіх у щирій братній зустрічі. Чи не зустрічати й нам дальше в такий спосіб цей день Слуги Божого Андрея, як його духовні діти, щоб його ім’я було вписане у наш християнський календар і на престолах вселенської Церкви, щоб всі ми тепер і в майбутності вітали його в такий спосіб, як вітаємо в грудні великого Добродія потребуючих – св. Миколая! Великою і святою особою був митрополит Андрей Шептицький!

о. Іван Музичка