В Галичині в тридцятих роках перед Другою світовою війною дуже торжественно зустрічали наші міста і села день Святого Апостола Андрія 13 грудня, як іменини Митрополита Андрея, у Львові зокрема. То був традиційно в українському, галицькому побуті день так званих «свято-андріївських вечорниць» для молоді і студентів в окремий спосіб це весело, різними звичаями зустрічали і забавлялися. Тому, що цей день є в самій середині передріздвяного сорокаденного посту, званого «Пилипівкою» і не можна бавитися танцями, ні музикою чи й м’ясними стравами, такі вечорниці називали навіть «чайний вечір на Св.Андрея».
Проводили такий веселий вечір зі співами гумористичних наших народних пісень молодечими різними жартівливими іграми та різними побутовими теж жартівливими обрядами. Вміли тоді молоді люди весело забавлятися.Але старше громадянство і наші церковні миряни додали до цього дня додаткову радісну подію для відповідного відзначення – іменини Митрополита Андрея, як день його іменника апостола Андрея і вислів пошани і вдячності для свого великого архипастиря: окремими молитвами по церквах, висловлюючи йому різного роду побажання в пресі, письмово, в проповідях у церквах, конференціями, спогадами чи й концертами, як це в нас водиться. А у Львові представники різних національностей, організацій, товариств, інституцій висилали до митрополита своїх делегатів на немов торжественні побажання з цієї нагоди – гуртом чи особисто. Потім у пресі про те писали, хто був, про що промовляв, що митрополит на те відповідав, Приходили православні, протестанти і поляки, вірмени, білоруси, росіяни й інші національності, відлатинської Церкви і від поважних польських Інституцій, але все з подивом і з чималим признанням говорилося, що приходив дуже духовно й торжественно, щоб висловити свої побажання у високо біблійному стилі головний равін міста Львова! Всі дивувалися, що равін свої побажання складав в єврейській біблійній мові, а як же ж інакше! І Митрополит відповідав йому теж по-єврейськи! День св. Андрея був у митрополичій палаті на святоюрській горі днем врочистої зустрічі братів в Христі. Такою була особа Митрополита – Слуги Божого, - що своєю особою збирав біля себе усіх у щирій братній зустрічі. Чи не зустрічати й нам дальше в такий спосіб цей день Слуги Божого Андрея, як його духовні діти, щоб його ім’я було вписане у наш християнський календар і на престолах вселенської Церкви, щоб всі ми тепер і в майбутності вітали його в такий спосіб, як вітаємо в грудні великого Добродія потребуючих – св. Миколая! Великою і святою особою був митрополит Андрей Шептицький!