Христос Рождається – Славімо Його!
Дорогі в Христі !
В першу неділю після Різдва ГНІХ, Свята Церква вшановує у нашому літургічному церковному році - Праведного Обручника Йосифа. І це є дуже слушним, коли побачимо ким є ця, на перший погляд прихована, малознана, але свята постать. Є святі відомі, або ті, що здобули собі велич, проте, заглиблюючись у церковний календар, побачимо, що велика частина святих нам є або невідома, або маловідома, а вони – святі !
З посеред всіх святих є великий Божий вибранець, який у глибокім послусі віри співпрацював з Господом, беручи участь у плані Божого спасіння людства, але він – «маловідомий святий»,ним є -святий Йосиф Обручник. Вже у першій главі Нового Завіту Євангеліє від Матея знаходимо його ім'я : «Народження Ісуса Христа сталося так : Марія , його мати, була заручена з Йосифом;
…Йосиф, її чоловік, бувши праведний… Йосиф зробив, як велів йому ангел Господній, прийняв свою жінку.., і він дав йому ім’я - Ісус» (Мт. 18; 19; 24, 25). Отож вже з цього євангельського фрагменту бачимо, ким був св. Йосиф : законний муж Марії, матері нашого Спасителя, перший свідок Ісусового народження, прибраний батько і опікун Ісуса, той, який працював, заробляючи на хліб життя для Ісуса і Марії, той хто вчив Ісуса ремесла, якому Ісус був «слухняним». Він був тим, хто дав Ісусові ім'я.
У наших стихирах празника, на Вечірні, молимося : «Ти, сяючи ангельським життям, подружжям з’єднався і блистиш зіркою дівицтва, ремесло твоє смиренне, але достоінством, ти перевищуєш всіх святих. Хто досягне славу твоєї гідності, Вельмидостойний? Ти – батько воплоченого Сина Бога живого! Ти – обручник Обручниці Святого Духа ! Ти - голова Святої Родини, дорученій тобі Отцем Небесним» (Стихири на "Господи взиваю").
Часто у наших переданнях і іконописах, особа Cв. Йосифа, є зображена, як та, що викликає співчуття, особа «немічного старця» і т. п., але, насправді, то була особа енергійна, повна духовної і фізичної сили, муж віри і довіри до Бога, особа здатна приймати рішення у послусі віри, як Авраам – "батько всіх віруючих" ; то є муж великої святості і сили духа, якому Господь довірив опіку і охорону над найсвятішою особою – своїм Сином. На наш погляд, св. Йосиф мав би бути з царського роду, з роду Давида, проте, Провидіння дало йому вищий титул, - Господь Ісус кликав його «тато». На литійних стихирах празника молимося : «Йосифе, сину Давидів. Однак ти не вдостоївся такої слави від Давида, як Давид від тебе.» Литійні стихири у іншому місці, так звеличують Обручника Йосифа : «…прокормлюючи у Назареті Суддю живих і померлих, ти єдиний, разом з вибранцями, не будеш Його питати : Господи, коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували, або спраглим, і напоїли, або нагим, і зодягнули ? – бо все це вчинив ти Йому, живучи з ним на землі» (Стихира Литії празника).
Отож, дорогі в Христі, роздумуючи над величною постаттю Св. Йосифа, в дусі цього недільного Євангелія від Матея (Мт. 2, 13-23), можемо побачити великий, гідний наслідування послух, опікуна Йосифа до голосу Господнього посланця : «Устань, візми дитятко і Його Матір, і втікай у Єгипет, і пробуть там, поки тобі не скажу…» (МТ. 2, 13).
Рівно ж, - його рішучість, у виконанні почутого від Господнього посланця - є потягаючою, ми не побачимо тіні вагання, він діє негайно : «Вставши Йосиф, взяв у ночі дитятко і його Матір і пішов у Єгипет…» (Мт. 2, 14).
«Так», сказане Марією у Благовіщенні, таке нам знайоме, проливає світло на «так», сказане Св. Обручником Йосифом Господньому післанцеві.
Стараймося ревним християнським життям наслідувати Пресвяту Родину у наших родинах, щоб вони щораз більше ставали подібними на домашню Церкву, черпаючи силу в молитві, Святому Письмі та участі в Св. Тайнах, поручаючись в молитві св. Йосифові, духовному опікуну і заступнику кожної християнської родини.
о.Олександр Сапунко