ВЕЛИКИЙ ЧЕТВЕР
УТРЕНЯ СТРАСТЕЙ
Господа нашого Ісуса Христа
скорочено
для приватного вжитку мирян
Молитвами святих отців наших, Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас. Амінь.
ПСАЛОМ 102
Благослови, душе моя, Господа,* і все нутро моє − його святе ім'я.
Благослови, душе моя, Господа,* і не забувай усіх добродійств його ніколи.
Він прощає всі твої провини,* зціляє всі твої недуги.
Він визволяє життя твоє від ями,* вінчає тебе ласкою і милосердям.
Він насичує твій похилий вік добром,* і оновляється, як орел, твоя юність.
Господь творить правосуддя,* і суд усім прибитим. Він показав Мойсеєві свої дороги,* синам Ізраїля діла свої.
Милосердний Господь і добрий,* повільний до гніву й вельми милостивий.
Не буде вічно він обурюватися,* і не буде гніватись повіки.
Не за гріхами нашими учинив він із нами,* і не за провинами нашими відплатив він нам.
Бо як високо небо над землею,* така велика його милість над тими, що його бояться.
Він знає з чого ми зліплені,* він пам'ятає, що ми порох.
Чоловік бо – дні його, немов билина,* квітне, і мов квітка в полі.
Потягне над ним вітер, і його немає,* і місце, де він був, його не впізнає вже більше.
Милість же Господня від віку й до віку* над тими, що його бояться.
І справедливість його над дітьми дітей тих,* що бережуть його союз і про заповіді його пам’ятають, щоб їх виконувати.
Господь на небі утвердив престол свій,* і царство його всім володіє.
Благословіте Господа, всі ангели його,* могутні силою, ви, що виконуєте його слово, – покірні голосові його слова.
Благословіте Господа, всі його небесні сили,* слуги його, що чините його волю.
Благословіте Господа, усі його твори, по всіх місцях його правління.* Благослови, душе моя, Господа!
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові:
І нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Алилуя, алилуя, алилуя: Слава тобі, Боже! (3 р.)
Тропар: Коли славні учні* обмиванням ніг на вечері просвіщалися,* тоді Юда нечестивий, на грошолюбство хворіючи, отуманився,* і беззаконним суддям тебе, праведного Суддю, продав.* Дивись, скарбів любителю,* на того, що ради них повісився.* Тікай від душевної ненаситности, що на Учителя так наважилась.* Милостивий до всіх, Господи, – слава тобі!
ПЕРШЕ ЄВАНГЕЛІЄ
Івана 13, 31 – 18,1
Слава страстям Твоїм, Господи.
Сказав Господь Своїм учням: «Нині прославився Син Чоловічий, і Бог прославився в ньому. І коли Бог прославився в ньому, то Бог і його прославить у собі, – і прославить його незабаром. Дітоньки, ще трохи я з вами. Шукатимете ви мене, та як я юдеям повідав: Куди я іду, ви піти неспроможні, – так само й вам повідаю нині. Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного! З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати.»
Каже до нього Симон Петро: «Господи, куди ж ідеш?» Відказує йому Ісус: «Куди я йду, неспроможен єси зо мною нині йти. Аж потім підеш за мною.» Петро ж до нього: «Чого бо, Господи, неспроможен я нині йти за тобою? Життя моє за тебе покладу я!» «Життя твоє покладеш за мене? – відрікає Ісус. – Істинно, істинно кажу тобі: Не запіє і півень, а ти вже тричі відречешся мене.»
Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у мене. В домі Отця мого багато жител. Коли б не так, то я сказав би вам; іду бо напоготовити вам місце. І коли відійду і вам місце споготую, то повернуся і вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я. Куди ж я йду – ви знаєте путь.»
«Господи, – каже до нього Тома, – не знаємо, куди ти йдеш. І як нам знати тую путь?» Ісус до нього: «Я – путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене. Якщо б ви мене пізнали, то й Отця мого пізнали б. Відтепер знаєте його і бачили.» А Филип йому: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить для нас.» «Скільки часу я з вами, – каже Ісус до нього, – а ти мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені? Слова, які проказую до вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в мені, – він творить діла. Тож вірте мені, що я в Отці, й Отець у мені. А коли ні, то з-за самих діл вірте. Істинно, істинно говорю вам: Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме, – бо я вже йду до Отця мого. І все, що попросите в моє ім’я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився. Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім’я.
Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете. І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він з вами, і буде в вас. Не полишу вас сиротами; я прийду до вас. Ще трохи, і світ мене вже не побачить. Ви ж мене побачите, бо я живу, і ви будете жити. Взнаєте того дня, що я в моєму Отці, і що ви в мені, а я в вас. Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто як мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об’явлю себе.»
Юда ж – не Іскаріотський – мовить йому: «Господи, що таке сталося, що не світові, а нам ти себе об’явиш?» Ісус же озвався до нього, кажучи: «Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло. А хто мене не любить, той і слова мої не береже. І слово, яке ви чуєте, не моє, лише Отця, який послав мене. Це мовив я до вас, коли з вами перебував. А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім’я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам. Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається! Ви бо чули, що сказав я вам: Відходжу і до вас повернуся. Коли б ви мене любили, то зраділи б, що я до Отця йду: Отець бо більший, ніж я. Нині сказав я вам те, – перед тим, як воно настане, – щоб, коли настане, – увірували ви. Небагато говоритиму вже з вами, надходить бо князь світу цього. Щоправда, у мені не має він нічого. Але щоб світ знав, що я Отця люблю, то так, як Отець мені заповідав, я і чиню. Уставайте ж, ідімо звідси!»
«Я – виноградина правдива, а мій Отець – виноградар. Кожну в мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує він. А кожну, яка вроджує плід, він очищує, аби ще більше плоду давала. Уже і ви чисті –, словом, яким промовляв я до вас. У мені перебувайте – а я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. Я виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, – той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете. Якщо хтось у мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, – і вони згоряють! Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, – просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас. Тим Отець мій прославляється, коли ви плід щедро приносите, – тож і учнями моїми станете. Як мене Отець полюбив, так я вас полюбив. Перебувайте у моїй любові! А в любові моїй перебуватимете, коли заповіді мої будете зберігати, як і я зберіг заповіді мого Отця і в його любові перебуваю. Я казав вам так для того, щоб була у вас моя радість і щоб ваша радість була повна.
Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив! Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає. Коли ви робите все, що я вам заповідаю, то ви – друзі мої. Тож слугами вже не називатиму вас: слуга не відає, що його пан робить. Називаю вас друзями, бо все я вам об’явив, що чув від Отця мого. Не ви мене вибрали, а я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід, а й щоб усе, про що б ви тільки попросили в Отця в моє ім’я, дав вам. Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного!
Ненавидить вас світ – то знайте: мене він ще перед вами зненавидів. Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ. Згадайте слово, що його був я вам вирік: Слуга не більший від пана свого. Переслідували мене – переслідуватимуть і вас. А слово моє зберігали – зберігатимуть і ваше. Та все те робитимуть вам за моє ім’я, не знають бо того, хто послав мене. Якби я не прийшов і не говорив до них, гріха не мали б вони. Та нині нема їм пробачення за їхній гріх! Хто ненавидить мене, той і Отця мого ненавидить. Був би я не вчинив серед них діл, що їх ніхто інший не вчинив, – гріха не мали б вони. А так – ось бачили, і зненавиділи: і мене, і Отця мого. Але щоб здійснилося слово, яке в законі їхньому записано: Зненавиділи вони мене без причини! Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене. Та й ви свідчитимете: ви бо зо мною від початку.»
«Повідав я вам те, щоб ви не зневірилися. Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові. Чинитимуть вам те, бо ані Отця, ані мене вони не спізнали. Сказав же я вам це, щоб ви нагадали те, що я вам говорив, коли прийде ота година. Спочатку не мовив я вам того, бо я був з вами.
Тепер же я іду до того, хто послав мене, – і жоден з вас мене не питає: Куди йдеш? Та що я вам це сказав, то серце ваше смутку сповнилося. Кажу вам, однак, правду: Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, – пришлю його до вас. І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: щодо гріха – бо не вірують у мене, щодо справедливости – бо йду до Отця мого, і ви мене вже не побачите; щодо засуду – бо князь цього світу засуджений. Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині. Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, – він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане. І прославить він мене, бо з мого візьме і звістить вам. Усе, що Отець має, – моє. Тим то й сказав я вам, що він з мого візьме і звістить вам. Ще трохи, і ви не побачите мене більше, і знову ще трохи, – і побачите мене: я бо йду до Отця.»
Тоді деякі з його учнів заговорили між собою: «Що воно значить те, що він говорить: Ще трохи, і ви мене не побачите, а знову ще трохи, і побачите мене? І оте: Я йду до Отця?» Казали, отже: «Що воно означає, оте «трохи», про яке він говорить? Не знаємо, що він хоче сказати!» Ісус же, відаючи, що вони бажають його спитати, мовив до них: «Розпитуєте один одного, що я хотів сказати словами: Ще трохи, і мене не побачите, і знову ще трохи, і побачите мене? Істинно, істинно говорю вам: Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться. Журба жінці, коли вона народжує, бо година її вибила. А вродить дитятко – з радощів, що людина на світ народилася, вже й пам’яті про болі нема! Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере. І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, – він дасть вам у моє ім’я. В ім’я моє досі ви не просили нічого. Просіте ж – і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть.
Оповідав я вам про те притчами. Надходить година, коли вже і притчами не промовлятиму до вас, лише – одверто про Отця звістую вам. Ось того дня проситимете ви в моє ім’я, – і я вже не кажу, що за вас Отця буду благати: Отець бо й сам любить вас, бо ви мене полюбили і повірили, що я від Бога вийшов. Я вийшов від Отця і прийшов на світ – і знову полишаю світ і до Отця повертаюсь.» Мовлять до нього учні: «Ось заговорив ти одверто, і ніякої не оповідаєш притчі. І спізнали ми тепер, що ти всевідущий, тож не потрібно тобі, щоб хтось тебе запитував. Ось тим і віруємо, що від Бога єси вийшов.» Відповів їм Ісус: «Віруєте нині? Ось надходить година – і тепер вона, – коли то ви розсієтеся кожен у свій бік, а мене самого полишите. Та я не сам, бо зо мною – Отець. Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ.»
Отак мовив Ісус, а підвівши очі свої до неба, проказав: «Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, згідно з владою, що її ти дав йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких ти передав йому. А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа. Я тебе на землі прославив, виконавши те діло, яке ти дав мені до виконання. Тепер же прослав мене, Отче, у себе – славою тією, що її я мав у тебе перед тим, як постав світ! Я об’явив твоє ім’я людям, яких ти від світу передав мені. Вони були твої, ти ж передав мені їх, і зберегли вони слово твоє. Нині збагнули вони, що все, тобою дане мені – від тебе; слова бо, тобою мені дані, я їм дав, і сприйняли вони їх, і справді збагнули, що від тебе я вийшов, і увірували, що ти мене послав. Молю ж за них: не за світ молю, лише за тих, яких ти передав мені, бо вони – твої. І все моє –твоє, твоє ж – моє, і в них я прославився. Я вже більш не у світі, а вони у світі, і я до тебе йду. Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми! Бувши з ними у світі, я беріг їх у твоє ім’я; тих, яких ти передав мені, я їх стеріг, і ніхто з них не пропав, лише син загибелі, щоб збулося Писання. Тепер же іду до тебе, і кажу те, у світі бувши, щоб вони радощів моїх мали у собі вщерть. Слово твоє я передав їм, тож зненавидів їх світ, – не від світу бо вони, так само, як і я не від світу. Не молю, щоб ти узяв їх від світу, лише – щоб зберіг їх від лихого. Вони не від світу так само, як і я не від світу. Освяти їх у твоїй істині: слово твоє – істина. Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині.
Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене, щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав. І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно. Я – в них, і ти – в мені, – щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив мене. Отче! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони були зо мною та й бачили мою славу, яку ти дав мені, бо полюбив єси мене перед заснуванням світу. Праведний Отче! Світ не спізнав тебе, але я тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав єси мене. І об’явив я їм твоє ім’я, і об’являти буду, щоб любов, якою ти полюбив мене, в них перебувала, – а я в них!»
Промовивши це, вийшов Ісус із своїми учнями на той бік Кедрон-потоку, де був сад, куди увійшли він та його учні.
Слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Антифон: Біжить Юда до беззаконних книжників і каже: Що ви дасте мені, і я вам видам його?* Коли вони змовлялися проти тебе, Господи,* ти сам невидимо стояв серед них.* Серцевідче, пощади душі наші.
ДРУГЕ ЄВАНГЕЛІЄ
Івана 18, 1-28
Слава страстям Твоїм, Господи.
В той час Ісус вийшов зі своїми учнями на той бік Кедрон-потоку, де був сад, куди увійшли він та його учні. Юда ж, який його зрадив, знав також те місце, Ісус бо та учні його часто там збиралися. Узявши, отже, Юда відділ війська і первосвященицьких та фарисейських слуг, прибув туди з ліхтарями, смолоскипами та зброєю. Ісус же, знаючи все, що мало з ним статися, вийшов і мовив до них: «Кого шукаєте?» «Ісуса Назарянина», відповіли ті. «Це я», каже їм Ісус. Стояв же і Юда з ними, який його зрадив. І коли він їм сказав: «Це я!» – подалися назад і припали до землі. Тож він спитав їх ще раз: «Кого бо шукаєте?» А вони: «Ісуса Назарянина.» «Сказав же вам, – озвавсь Ісус, – що то я. Коли, отже, шукаєте мене, то відпустіть оцих, щоб ішли собі»; – щоб слово те здійснилось, яке був вирік: «З-поміж тих, що їх ти передав мені, не погубив я ні одного.» Тоді Симон Петро, який мав меч при собі, добув його і, вдаривши первосвященикового слугу, відрубав йому праве вухо. Малхом звали того слугу. Але Ісус озвався до Петра: «Сховай меч у піхву! Чашу, яку дав мені Отець, – чи не мав би я її пити?»
Тоді військовий відділ, тисяцький та юдейські слуги схопили Ісуса і, зв’язавши його, повели спершу до Анни: цей бо був тесть Каяфи, що був первосвящеником того року. А був же то той самий Каяфа, який дав був пораду юдеям: «Ліпше, щоб за народ помер один чоловік.» За Ісусом же слідував Симон Петро з ще іншим учнем. А що учень той знаний був первосвященикові, то й увійшов він у двір первосвященика з Ісусом. Петро ж стояв надворі біля дверей. Той інший, знаний первосвященикові учень, вийшов, промовив до одвірної слугині та й увів Петра. Слугиня ж одвірна й каже до Петра: «Чи й ти не з учнів отого чоловіка?» – «Ні», відрік той. Слуги і сторожа, що вогонь розклали, стояли там і грілися, було бо холодно. Отож і Петро стояв там з ними та грівся.
І спитав первосвященик Ісуса про його учнів і про його навчання. Ісус же відказав йому: «Говорив я світові одверто. Завжди навчав я у синагозі й у храмі, де сходяться усі юдеї. Нічого не говорив я потайки. Чому мене запитуєш? Спитай он тих, що чули, що я до них промовляв. Вони бо знають, що говорив я.» На ті слова один із сторожі, який стояв там, ударив в обличчя Ісуса, кажучи: «Ось так відказуєш первосвященикові?» Озвався ж Ісус до нього: «Якщо я зле сказав, доведи, що воно погано. А якщо добре, то за віщо б’єш мене?» І відіслав його Анна зв’язаного до первосвященика Каяфи.
А стояв там Симон Петро і грівся. От і мовили до нього: «Чи і ти не з його учнів?» І відрікся той, і відказав: «Ні!» Каже тоді один із первосвященикових слуг, родич того, якому Петро відрубав вухо: «Чи ж не тебе я бачив у саду з ним?» Тоді Петро відрікся ще раз. І зараз же півень запіяв!
Повели тоді Ісуса від Каяфи у Преторію. Був же ранок. Та не ввійшли вони у Преторію, щоб не осквернитись, а й могти їсти пасху.
Слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Антифон: Сьогодні Юда пильнує, щоб видати Господа,* предвічного Спаса світу,* що п’ятьма хлібами наситив багато народу.* Сьогодні беззаконник зрікається Вчителя.* Той, що був учнем, видає за гроші Владику,* продавши того, хто людину манною наситив. Ти, Господи, прийшов на добровільні страждання,* і учням своїм докоряв:* Якщо ви ані однієї години не можете бути зі мною,* невже ж ви, як кажете, помрете за мене?* Дивіться ось на Юду!* Він не спить, а пильнує, щоб продати мене беззаконним.* Встаньте і моліться, щоб ніхто з вас мене не відрікся;* коли побачите мене на хресті!* Довготерпеливий Господи, – слава тобі!
ТРЕТЄ ЄВАНГЕЛІЄ
Матея 26, 57-75
Слава страстям Твоїм, Господи.
В той час вояки, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші. Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться. Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити, і не знайшли, дарма, що було з’явилось багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє і кажуть: «Цей сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати.» Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: «Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать?» Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: «Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий.» Тоді Ісус сказав до нього: «Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах.» Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявляє: «Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство! Як вам здається?» Ті відповіли; «Він ― винен смерти.»
Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя і промовляли: «Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?»
Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: «І ти був з Ісусом Галилеєм.» Але той перед усіма відрікся і заявив: «Не знаю, що таке говориш.» Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: «Цей був з Ісусом з Назарету.» Він знову, клявшися, відрікся: «Не знаю я цього чоловіка.» Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: «Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.» Тоді Петро почав клястися та божитися: «Не знаю я цього чоловіка.» І враз заспівав півень. І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: «Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене.» І вийшовши звідтіль, заплакав гірко. (Мт. 26,57-75)
Слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Антифон: Склали тридцять срібняків, ціну за оціненого,* що нею оцінили його сини Ізраїля.* Чувайте й моліться, щоб не ввійти у спокусу,* бо дух бадьорий, але тіло немічне!* Отож, чувайте!
ЧЕТВЕРТЕ ЄВАНГЕЛІЄ
Івана 18, 28 – 19, 16
Слава страстям Твоїм, Господи.
В той час повели Ісуса від Каяфи у Преторію. Був же ранок. Та не ввійшли вони у Преторію, щоб не осквернитись, а й могти їсти пасху. Вийшов тоді до них Пилат і промовив: «Яке оскарження принесли ви на цього чоловіка?» А ті йому кричать у відповідь: «Якби не був з нього злочинець, не передавали б ми його тобі!» Тож каже їм Пилат: «То беріть собі його ви і судіть за вашим законом.» Юдеї ж йому: «Не дозволено нам нікого вбивати!» – Щоб здійснилося слово Ісуса, що сказав, вказуючи, якою смертю має вмерти.
І ввійшов Пилат знов у преторію, закликав Ісуса і каже до нього: «Ти цар юдейський?» Ісус же у відповідь: «Кажеш те від себе, а чи інші про мене так тобі оповіли?» «Хіба ж я юдей? – озвався Пилат. – Народ твій і первосвященики передали тебе мені. Що ти таке зробив?» «Царство моє не від світу цього, – відрік Ісус. – Було б моє царство від цього світу, то сторожа моя була б воювала, щоби мене не видали юдеям. Але не звідсіля моє царство.» «То ти таки цар?» – мовив до нього Пилат. І відповів Ісус: «Ти кажеш, що я цар. Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину. Кожен, хто від істини, слухає голос мій.» «Що таке – істина?» – озвався Пилат до нього. І сказавши те, вийшов знов до юдеїв і каже до них: «Жодної провини не знаходжу я на ньому. Є у вас, однак, звичай, щоб на Пасху відпустив я вам одного. Тож хочете, щоб я вам юдейського царя відпустив?» «Ні, не його!» – знову, закричали ті, – але Варавву!» А був же Варавва розбійник.
Забрав тоді Пилат Ісуса та й звелів його бичувати. А вояки, сплівши вінок із тернини, вклали йому на голову ще й зодягли його у багряницю і, підступаючи до нього, казали: «Радуйся, царю юдейський!» І били його в обличчя.
Знову вийшов Пилат надвір і до них промовляє: «Ото виводжу вам його, щоб ви знали, що я жадної провини на ньому не знаходжу.» І вийшов Ісус у вінку терновім та в багряниці. І сказав їм Пилат: «Ось чоловік!» Та скоро побачили його первосвященики та слуги, закричали: «Розіпни! Розіпни!» Каже Пилат їм: «Беріть його ви і розіпніть, я бо жодної провини не знаходжу на ньому.» А юдеї йому: «У нас є закон, і за законом мусить він умерти, бо він із себе Сина Божого зробив.»
Як почув те слово Пилат, стривожився ще дужче. Повернувся він ще раз у Преторію та й каже Ісусові: «Звідкіля ти?» Не дав же йому Ісус одвіту. «Зо мною не розмовляєш, – каже йому Пилат, – чи не знаєш, що в мене влада відпустити тебе і влада розіп’ясти тебе?» І відрік Ісус: «Не мав би ти надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через те на отому, хто мене тобі видав, більший гріх.»
Від тієї хвилини шукав Пилат можливости, як би його відпустити. Але юдеї кричали: «Відпустиш його, то не будеш кесаревим другом! Усяк, хто з себе робить царя, кесареві спротивляється!» Тож зачувши ті слова, вивів Пилат Ісуса і сів на судівське сидіння, на місці, яке має назву Літостротон, а по-єврейському – Гаввата. А був то день, коли споготовлювали Пасху, близько шостої години. І каже до юдеїв: «Ось цар ваш.» Ті ж закричали: «Геть! Геть! Розіпни його!» А Пилат їм: «Маю я вашого царя розіп’ясти?» І відповіли первосвященики: «Нема в нас царя, тільки кесар!» І тоді видав він його їм на розп’яття.
Слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Антифон: Той, хто одягається у світло, як у ризу,* стояв на суді нагий* і прийняв удари по щоці зрук, які він створив.* Народ же беззаконний прибив до хреста Господа слави.* Тоді роздерлася церковна завіса* і сонце померкло, не змігши дивитись,* як зневажають Бога,* перед яким усе тремтить.* Йому поклонімся!
П'ЯТЕ ЄВАНГЕЛІЄ
Матея 27,3-32
Слава страстям Твоїм, Господи.
В той час Юда, що зрадив Ісуса, побачивши, що його засудили, розкаявся і повернув тридцять срібняків назад первосвященикам і старшим. «Згрішив я», ― сказав, ― «видавши кров невинну.» Ті ж відповіли: «Що нам до того? Ти побачиш!» Тоді він кинув гроші у святиню, пішов геть та й повісився. Первосвященики ж взяли ті гроші й кажуть: «Їх не годиться класти до скарбоні, бо це ціна крови.» Порадившись, вони купили за них гончарське поле, щоб ховати там чужинців. Тому це поле й досі зветься Полем Крови. Тоді здійснилося слово пророка Єремії, що каже: «І взяли вони тридцять срібняків, ціну того, що був оцінений синами Ізраїля, і дали їх за гончарське поле, як Господь мені звелів був.»
Поставлено Ісуса перед правителем, а правитель спитав його: «Ти цар юдейський?» Ісус відповів: «Ти кажеш.» Та коли первосвященики й старші його обвинувачували, він не відповідав нічого. Тоді Пилат каже до нього: «Хіба не чуєш усього, скільки то свідкують на тебе?» А він не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався.
На свято звик був правитель відпускати народові одного в’язня, якого вони хотіли. Був же тоді визначний в’язень, що звавсь Варавва. А коли вони зібралися, Пилат каже до них: «Кого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву чи Ісуса, що зветься Христос?» Знав бо він добре, що вони з зависти видали його.
І коли він сидів на судилищі, його жінка прислала йому сказати: «Нічого не роби праведникові тому, бо я цієї ночі вві сні багато витерпіла заради нього.»
Та первосвященики й старші намовили народ, ― просити за Варавву, а Ісуса ― видати на смерть. Заговорив правитель і сказав їм: «Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам?» Ті відповіли: «Варавву.» Каже до них Пилат: «А що маю робити з Ісусом, що зветься Христос?» Усі відповіли: «Нехай буде розіп’ятий!» Спитав він: «Що злого вчинив він?» Вони ж ще більше заходилися кричати: «Нехай буде розіп’ятий!» Пилат, бачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: «Я невинний крови праведника цього; ви побачите.» Увесь же народ відповів, кажучи: «Кров його на нас і на наших дітях!» Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп’яття.
Тоді вояки правителя, взявши Ісуса у Преторію, зібрали на нього всю чоту і, роздягнувши його, накинули на нього червоний плащ і, сплівши вінець з тернини, поклали йому на голову, а тростину дали в праву руку. Потім, припавши перед ним на коліна, глузували з нього, кажучи: «Радуйся, царю юдейський!» І плювали на нього, брали тростину й били його по голові. А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп’яття.
Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім’я Симон, і примусили його нести хрест його.
Слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Антифон: Ти, Господи, прийняв за співтовариша в дорозі розбійника,* що кров’ю заплямував свої руки.* Долучи до нього і нас,* як милосердний і чоловіколюбець.
ШОСТЕ ЄВАНГЕЛІЄ
Марка 15, 16-32
Слава страстям Твоїм, Господи.
В той час повели вояки Ісуса в середину двору, тобто у Преторію, та й скликали всю чоту. Вони вдягли його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на нього та й почали його вітати: «Радуйся, царю юдейський!» І били його тростиною по голові, плювали на нього й, падаючи на коліна, поклонялись йому.
Коли над ним наглумилися, зняли з нього багряницю й одягнули його в його одежу. Опісля ж повели його на розп’яття.
Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести його хрест.
І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце, та й дали йому пити вина, змішаного з міррою, та він не прийняв. Тоді розіп’яли його й поділили його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме. Була ж: третя година, коли вони розіп’яли його. А був і напис, за що його засуджено, написаний: «Цар Юдейський.»
І розіп’яли з ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч від нього. Тоді збулось Писання, що каже: «І з беззаконними полічено його.»
І прохожі хулили його й, киваючи своїми головами, промовляли: «Гей, ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш – спаси себе з хреста!» А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: «Інших спасав, а себе – не може спасти! Христос, цар Ізраїля – хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували.» Та й ті, що були з ним розп’яті, зневажали його.
Слава довготерпінню Твоєму, Господи.
У царстві твоїм, коли прийдеш,* пом’яни нас, Господи.
Блаженні вбогі духом,* бо їх є царство небесне.
Блаженні плачучі,* бо вони утішаться.
Блаженні лагідні,* бо вони наслідять землю.
Блаженні голодні і спрагнені правди,* бо вони наситяться.
Блаженні милостиві,* бо вони помилувані будуть.
Блаженні чисті серцем,* бо вони Бога побачать.
Блаженні миротворці,* бо вони синами Божими назвуться.
Блаженні вигнані за правду,* бо їх є царство небесне.
Блаженні ви, коли зневажатимуть вас,* і виженуть, і говоритимуть усяке лихе слово на вас неправдиво, мене ради.
Радуйтеся і веселіться,* бо нагорода ваша велика на небесах.
СЬОМЕ ЄВАНГЕЛІЄ
Матея 27, 33-54
Слава страстям Твоїм, Господи.
В той час вояки, прийшовши на місце, що зветься Голгота, тобто сказати «Череп-місце», дали йому випити вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити. Ті ж, що розп’яли його, поділили його одежу, кинувши жереб. А потім сіли, щоб його стерегти там.
Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: «Це Ісус ― Цар Юдейський.» Тоді розіп’яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами, кажучи: «Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!» Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши: «Інших спасав, ― себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього. Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я ― Син Божий.» Так теж і розбійники, що були з ним розіп’яті, ображали його.
Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев’ятої години. А близько дев’ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: «Елі Елі, лема савахтані», ― тобто: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?» Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: «Він Іллю кличе». І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом, настромив на тростину й дав йому пити. Інші ж казали: «Лиши, побачимо, чи прийде Ілля його рятувати.» А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа.
І роздерлася завіса храму надвоє, відверху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались; гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали, і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з’явились. А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися і мовили: «Це справді був Син Божий!»
Слава довготерпінню Твоєму, Господи.
ПСАЛОМ 50
Помилуй мене, Боже, з великої милости твоєї,* і багатством щедрот твоїх очисти мене з беззаконня мого.
Обмий мене повнотою з беззаконня мого,* і від гріха мого очисти мене.
Бо беззаконня моє я знаю,* і гріх мій є завжди передо мною.
Проти тебе єдиного я згрішив* і перед тобою зло вчинив;
То й правий ти в словах твоїх* і переможеш, коли будеш судити.
Це бо в беззаконнях я зачатий,* і в гріхах породила мене мати моя.
Це бо істину полюбив єси,* невідоме й таємне мудрости своєї явив ти мені.
Окропи мене іссопом, і очищуся,* обмий мене, і стану біліший від снігу.
Дай мені відчути радість і веселість,* зрадіють кості сокрушені.
Відверни лице твоє від гріхів моїх,* і всі беззаконня мої очисти.
Серце чисте створи в мені, Боже,* і духа правого обнови в нутрі моєму.
Не відкинь мене від лиця твого,* і Духа твого Святого не відійми від мене.
Поверни мені радість спасіння твого,* і духом владичним утверди мене.
Вкажу беззаконним дороги твої,* і нечестиві до тебе навернуться.
Визволь мене від вини крови, Боже, Боже спасіння мого,* і язик мій радісно прославить справедливість твою.
Господи, губи мої відкрий,* і уста мої сповістять хвалу твою.
Бо якби ти жертви захотів, дав би я,* та всепалення не миле тобі.
Жертва Богові – дух сокрушений,* серцем сокрушеним і смиренним Бог не погордить.
Ущаслив, Господи, благоволінням твоїм Сіон,* і нехай відбудуються стіни єрусалимські.
Тоді вподобаєш собі жертву правди, приношення і всепалення;* тоді покладуть на вівтар твій тельців.
ВОСЬМЕ ЄВАНГЕЛІЄ
Луки 23, 32-49
Слава страстям Твоїм, Господи.
В той час вели з Ісусом також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.
І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці. Ісус же сказав: «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.» Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб. Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи: «Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він – Месія Божий, Вибраний!» Вояки також глузували з нього; підходячи до нього й подаючи йому оцет, примовляли: «Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!»
А був над ним і напис грецьким письмом, латинським і єврейським: «Це – Цар Юдейський.»
Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи: «Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас!» А другий, озвавшися, скартав його й мовив: «Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару? Бо ж ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого.» І додав: «Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство. Сказав (Ісус) до нього: «Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї.»
Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев’ятої години, бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині. Ісус закликав сильним голосом: «Отче, у твої руки віддаю духа мого!» Сказавши це, він віддав духа.
Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: «Справді цей чоловік був праведний.» Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б’ючи себе у груди.
Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це.
Слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Кондак: Прийдіть, усі звеличаймо за нас Розп’ятого* його ж бо бачила Марія на хресті і промовляла:* Хоч і терпиш ти розп’яття,* але ти Син мій і Бог мій.
Ікос: Як побачила пречиста Діва Марія свого Сина, що його, як ягня вели на муки, простоволоса пішла за ним з іншими жінками і голосила: Куди йдеш, Дитино моя? Ради чого так поспішаєш ти? Чи не другий шлюб справляють у Кані Галилейській, і ти поспішаєш туди, щоб воду на вино перетворити? Чи не піти й мені з тобою, Сину мій, а чи ждати, поки ти повернешся? Скажи мені хоч слово, Слово Боже, не йди мовчки мимо мене, чистою мене зберігши. Ти бо єси Син мій і Бог мій.
ДЕВ'ЯТЕ ЄВАНГЕЛІЄ
Івана 19, 25-37
Слава страстям Твоїм, Господи.
В той час при хресті Ісуса стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив він, – мовить до матері: «Жінко, ось син твій.» А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя.» І від тієї хвилі учень узяв її до себе.
А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!» Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом. І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа.
Через те, що це була п’ятниця, отже, щоб не залишилися в суботу тіла на хресті, – бо був Великдень тієї суботи, – то юдеї попросили Пилата, щоби переламали їм голінки й познімали з хреста. Отож вояки прийшли і переламали першому голінки і другому, який був з ним розіп’ятий. Та коли підступили до Ісуса й побачили, що він уже мертвий, то голінок не перебивали йому, лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров – і вода.
І той, який бачив, свідчить те, і правдиве свідчення його; і він знає, що говорить правду – щоб ви теж увірували. Бо сталося те, щоб Писання здійснилось: «Кістка його не буде поламана.» А й інше Писання каже: «Споглядатимуть на того, кого прокололи.»
Слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Стихира: Коли було розп’ято тебе, Христе,* усе створіння, споглядаючи, затремтіло;* основи землі стряслися від страху перед твоєю могутністю.* Народ, який підніс тебе на хрест,* тим самим себе засудив.* Завіса церковна надвоє роздерлася,* мертві з гробів воскресли;* сотник, бачивши чудо, вжахнувся.* А Матір твоя, що там же стояла, ридаючи по-материнському кликала:* Як мені не плакати і в груди не битися,* коли бачу тебе нагого і, як злочинця, повішеного на хресті?* Хоч розп’ятий і будеш похований,* однак ти, Христе, воскреснеш із мертвих.* Господи, слава тобі!
ДЕСЯТЕ ЄВАНГЕЛІЄ
Марка 15, 43-47
Слава страстям Твоїм, Господи.
В той час Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що й сам очікував Божого Царства, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса. Пилат же здивувався, що вже вмер; і прикликавши сотника, спитав його, чи давно помер. Довідавшись від сотника, він видав Йосифові тіло; а Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу; Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його покладено.
Слава довготерпінню Твоєму, Господи.
МАЛЕ СЛАВОСЛОВ’Я
Слава во вишніх Богу, і на землі мир,* в людях благовоління.
Хвалимо тебе, благословимо тебе, кланяємось тобі,* славимо тебе, дякуємо тобі заради великої твоєї слави.
Господи, царю небесний, Боже, Отче вседержителю,* Господи, Сину єдинородний, Ісусе Христе, і Святий Душе.
Господи, Боже, Агнче Божий, Сину Отця,* що береш гріхи світу, помилуй нас.
Ти, що береш гріхи світу,* прийми нашу молитву.
Ти, що сидиш по правиці Отця,* помилуй нас.
Ти бо один лише святий, ти єдиний Господь, Ісус Христос,* на славу Бога Отця. Амінь.
Щодня буду тебе благословити* і хвалити ім’я твоє на віки вічні.
Господи, ти був нам пристановищем* по всі роди.
Молюсь: Господи, змилуйся надо мною,* вилікуй мою душу, бо гріх мій – перед тобою.
Господи, до тебе я прибігаю,* навчи мене творити твою волю, бо ти Бог мій.
Бо в тебе є джерело життя,* у твоїм світлі побачимо світло.
Добавляй ласку тим,* що визнають тебе.
Сподоби, Господи, сьогодні* без гріха зберегтися нам.
Благословенний ти, Господи, Боже отців наших,* і хвальне, і прославлене ім’я твоє навіки. Амінь.
Нехай буде, Господи, милість твоя на нас,* бо ми надіємось на тебе.
Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх.
Благословенний ти, Владико,* врозуми мене установами твоїми.
Благословенний ти, Святий,* просвіти мене установами твоїми.
Господи, милість твоя повіки,* не покидай діло рук твоїх.
Тобі належить хвала,* тобі належить пісня. Тобі належить слава:* Отцю, і Сину, і Святому Духові: Нині і повсякчас,* і на віки вічні. Амінь.
ОДИНАДЦЯТЕ ЄВАНГЕЛІЄ
Івана 19, 38-42
Слава страстям Твоїм, Господи.
В той час Йосиф з Ариматеї, що був учнем Ісуса, – але потайки, страхався бо юдеїв, – удався до Пилата з проханням, щоби забрати тіло Ісуса. І дозволив Пилат. Прийшов він, отже, і забрав Ісусове тіло. А надійшов і Нікодим, який раніше приходив уночі до нього, та й приніс мішанину з смирни та алое, мірок зо сто. І взяли вони тіло Ісуса та обв’язали його запашним полотном, як то ховають за юдейським звичаєм. А був на тому місці, де розіп’яли його, сад, а в саду тому – нова гробниця, в якій нікого ще не клали. Ось там, з огляду на юдейське споготування і що гробниця була поблизу, – покладено Ісуса. ()
Слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Стихири на стиховні:
Як Діва, що непорочно тебе породила,* побачила тебе, Христе, повішеного на дереві* – Творця світу і Бога,* то гірко заплакала:* Сину мій, де поділася краса обличчя твого?* Не можу дивитись, бо не по правді розпинають тебе.* Але незабаром встань, щоб і я побачила твоє з мертвих* на третій день воскресіння.
Господи, коли ти вийшов на хрест,* і страх і трепет обгорнули все створіння.* Однак ти не дозволив, щоб земля поглинула тих, що тебе розпинали,* а звелів, щоб ад визволив в’язнів на відродження людей.* Судде живих і мертвих!* Ти прийшов, щоб дати життя, а не смерть.* Чоловіколюбче, – слава тобі!
Ось уже нечестиві судді* замочили тростину в чорнило, щоб написати вирок.* Ісуса судять і засуджують на хрест,* тож створіння страждає, побачивши Господа на хресті.* Добрий Господи, що для мене тілом страждав, – слава тобі!
ДВАНАДЦЯТЕ ЄВАНГЕЛІЄ
Матея 27, 62-66
Слава страстям Твоїм, Господи.
На другий день, що після п’ятниці, зібралися первосвященики й фарисеї до Пилата й кажуть: «Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну. Звели, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день, щоб часом не прийшли його учні та не вкрали його й не сказали людям: Він воскрес із мертвих! І буде ця остання омана гірша за першу.» Пилат каже до них: «Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте.» Вони пішли й забезпечили гробницю, запечатавши камінь, і поставили сторожу.
Слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Благо є сповідуватися Господеві* і співати імені твоєму, Всевишній. Сповіщати зарання милість твою* і істину твою на всяку ніч.
Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас (3 р.).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,* і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Пресвята Тройце, помилуй нас;* Господи, очисти гріхи наші;* Владико, прости беззаконня наші;* Святий, завітай і зціли немочі наші імени твого ради.
Господи, помилуй (3 р.).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
І нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Отче наш, що єси на небесах,* нехай святиться ім’я твоє,* нехай прийде царство твоє,* нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі.* Хліб наш насущний дай нам сьогодні,* і прости нам провини наші,* як і ми прощаємо винуватцям нашим,* і не введи нас у спокусу,* але визволи нас від лукавого. Амінь.
Тропар: Викупив ти нас, Господи, від клятви закону твоєю пресвятою кров’ю,* прибитий до хреста і проколений списом,* та й безсмертя дав ти людям.* Спасе наш, – слава тобі!
ЗАКІНЧЕННЯ
Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, тебе величаємо.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Господи, помилуй. (3 р.) Благослови.
Молитвами святих отців наших, Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас. Амінь.
Во святих отця нашого Йоана Золотоустого
СЛОВО ПРО ХРЕСТ І ПРОЩЕННЯ РОЗБІЙНИКА
Сповнили ми вже подвиг посту, але завершився він Хрестом. Як же інакше належало завершитися переможному ділу, як не знаменням перемоги? Адже Хрест – знамення перемоги: один раз воздвигнутий, він повік обертає врозтіч демонів. Розп’явся Христос – і ми повік поживу від Нього приймаємо, і наситившися, знову шукаємо, і ще більше залишається, бо ж благодать – невичерпна. Нехай славиться сей світлодайний день, задля якого всі інші дні покликані до радости!
Днесь Адам був сотворений у шостий день, днесь він образ божественний отримав, днесь був поставлений посеред світу як малий світ, що всю вселенну у собі обіймає. Днесь людина, як керманич усього творіння, отримує людську природу і владу всім управляти в добрі. Днесь вона прийняла заповіді для добровільного виконання, днесь вона від Раю відпала, днесь же знову в нього була введена. О, багатий великими подіями день, день багатьох скорбот і звільнення від скорботи! День, що зранку засмутив, а ввечорі радістю обдарував! День, що таке чудесне зцілення нам приготував!
Коли поглянув я на Євангелія і роздумував над цим шостим днем, то розвіялася моя печаль і Слово Боже зодягнуло мене в білу одежу радости, і кажу я собі і вам: Втекли біль, печаль і зітхання! Старе проминуло, ось настало все нове (пор. 2 Кор 5:17)! Як лікарі лікують зміїні укуси ліками, отриманими з отрути змій і поборюють недугу її власним призвідником, так і Спаситель обернув на добро всі знаряддя зла: гіркоту перемінив на солод, жовч – на лік, жало смерти спрямував проти неї самої, шкоду, що сталася від дерева, деревом у спасіння перемінив, взявши день, що колись наповнив світ страхом, і замінивши його на день радости.
Це день хреста, і всі ми радуємося, постимо від зла і все очищуємо – внутрішнє і зовнішнє. В цьому зміст свята, в цьому його справжня радість!
Днесь Христос перетерпів незліченні знущання. Його увінчали терням – дарами Його народу, як сказав пророк Ісая: Чекав я, що принесе добрі грона, а він приніс терня (Іс 5:2). Він приймав биття по лиці, бичування, але нічого цього не соромився стерпіти. Стань разом з Ісаєю і споглядай Бога його очима: Господи, хто б повірив почутому від нас? Ми бачили Його, і не мав Він виду ні краси, але вид Його зневажений, відкинутий Він синами людськими (Іс 53:1-3). Не мав краси, ані виду всякої краси Упорядник!
Вели з Ним на смерть і двох розбійників (Лк 23:32). Приводить нас слово до одинадцятої години дня, щоб ніхто з нас не впадав у відчай через своє життя. І навіть, якби хотів я оминути цю подію мовчанням, то не можу, бо випадок з розбійником спонукає мене до слова. І не диво: бо ж і він, немов преобразивши своє розбійниче ремесло, силою здобув вхід у рай. Був на Хресті Агнець і двоє вовків, один з яких залишився своєю думкою на землі, а інший злетів до неба, промовивши: Пом’яни мене, коли прийдеш у Царстві Твоїм! (Лк 23:42)
О сила Ісусова! Розбійник умить став пророком і з Хреста проповідує! І що ж царського ти бачиш, розбійнику? Удари по лиці, оплювання, цвяхи і хрест, кпини юдеїв і вже оголеного списа вояків? Бачу я, – сказав би він, – не те, що видиме, але Ангелів, що стоять довкола, сонце, що ховається, завісу, що роздирається, землю, що тремтить, мертвих, що вже готові вийти із гробів. Ісус усіх приймає і дає той самий динарій робітникам, що приходять об одинадцятій годині. Амінь, кажу тобі, сьогодні зо мною будеш у раю (Лк 23:43)! Прийми оце «Амінь» і ти, що теж є сьогодні розбійником! Я, Той, Хто прогнав тебе з Раю, сьогодні вводжу в нього назад – Я, що закрив двері Раю і загородив їх вогняним мечем; бо якщо Я не введу тебе, то двері залишаться замкненими. Прийди ж, грабіжнику, що пограбував диявола і вінок перемоги над ним здобув. Ти бачив людину, але вшанував у ній Бога, ти стару зброю покинув і зброю віри прийняв!
І коли все це відбувалося і все освячувалося: з небесних тіл – сонце, з дерев – Хрест, із тваринного світу – жовч, із тканин – нерозривний хітон, з моря – пурпурова одежа, із металів і сталі – спис і цвяхи, і коли витекли подвійні потоки – кров і вода, тоді Спас звершує Своє діло: Отче, прости їм гріх (Лк 23:34)! Прости грекам і юдеям, чужинцям і всім народам, прости всім. Один раз Він це сказав, і це звершується постійно. Сказав це не лише про ворогів – Він щорічно і завжди промовляє «Прости!», і той, хто бажає, отримує прощення.
Молитвами святого отця нашого Йоана Золотоустого, архиєпископа Царгородського, Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас. Амінь.