РІЗДВЯНІ ВІТАННЯ
Високопреосвященним і Преосвященним Владикам, Всесвітлішим і Високопреподобним отцям, Преподобним ченцям і черницям, Дорогим у Христі сестрам і братам мирянам Мир і Боже благословення!
Дорогі у Христі, через кілька днів ми будемо святкувати Різдво Господа нашого Ісуса Христа, надзвичайно важливу подію для кожного і кожної з нас, для наших родин, для громад, для народу, для Церкви і для всього людства. Ця подія настільки важлива, що ми навіть ділимо історію людства на роки до народження Ісуса Христа та після Його народження. І робимо це не принагідно чи випадково, а на підставі глибокого усвідомлення, що світ до Його приходу на землю сильно відрізнявся від світу, який настав після Його приходу. Так само і з життям кожного і кожної з нас. Коли ми втілюємося в Ісуса Христа через святе таїнство Хрещення, пізнаємо Його і зустрінемося з Ним, наше життя набуває іншого, нового, кращого вигляду. Пізнати, зрозуміти, відчути ту близькість Бога до нас та можливість нашої близькості до Господа – це річ, яка цілковито змінює наше уявлення про людське життя, наше відчуття самих себе, власного життя і життя людства загалом.
Вітаючи вас із святим празником, який от-от настане, сердечно бажаю кожному із вас, як і собі самому, щоб у ці святі дні ми могли наблизитися до Господа Бога, відкрити своє серце до Його любові, прийняти Його, зрозуміти, що Він перший полюбив нас і що зміст нашого життя – відповісти на Його любов своєю любов‘ю, любов’ю до Нього та до всіх своїх ближніх.
Цю любов Бога і любов ближніх ми можемо дуже гарно здійснювати в ситуації, яка склалася останніми роками. Уже вчетверте багато громадян України покидають рідну землю і їдуть закордон шукати кращого життя. Згадую про це, дорогі у Христі, бо ця Неділя святих отців, остання перед Різдвом, у нашій Церкві є Днем емігранта. За задумом священного Синоду Єпископів нашої Церкви, цього дня ми маємо звернути свою увагу на тих, хто поїхав з рідної землі, але ще не вирішив, чи повертатися додому, чи осісти у країні свого теперішнього перебування.
Питання еміграції є актуальним не тільки для самих емігрантів, а й для всього нашого народу і передусім для нашої Церкви. Воно стосується кожного з нас, бо навіть сьогодні третина вірних нашої Церкви – це або емігранти, або діти чи внуки емігрантів, давніх вихідців з України. Та крім того, з нагоди празника Різдва, слід згадати, що й сам Ісус Христос був у такій ситуації, що ще малою дитиною мусів прокидати країну свого народження і емігрувати разом з Марією і Йосипом.
У зв’язку з цим хочу наголосити ось на чому. Всі ми – ті, що в Україні, ті, що недавно виїхали, і ті, що вже довго живуть на поселеннях, розвинувши наші церковні і суспільні структури, – є одним народом і однією Церквою. І я прошу сьогодні усіх вас, дорогі у Христі, щоб ви молилися одне за одного, або радше, щоб кожен молився за всіх. І стараймося любити одне одного, тобто бажати одне одному добра, намагатися розуміти інших, поручати Господеві наші потреби, і в міру своїх можливостей одне одному допомагати.
Дорогі у Христі, зі святим празником Різдва Христового сердечно вітаю усіх вас і щиро бажаю многих Божих благодатей.
Христос рождається!
+ ЛЮБОМИР
Інтерв'ю та Різдвяні привітання Блаженнішого Любомира Гузара на 5 Каналі
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ АПОСТОЛЬСЬКОГО ВІЗИТАТОРА ДЛЯ УКРАЇНЦІВ В ІТАЛІЇ, ІСПАНІЇ ТА ІРЛАНДІЇ
«Якже сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки,
народився під законом, щоб викупити тих, які під законом,
щоб ми прийняли усиновлення» (до Галатів 4,4-5)
Дорогі в Христі Сестри і Брати!
Яка причина, чому Ісус народився? Яке значення Христового Різдва? Яка причина великої нашої радости, вдячности і святкування?
Святий апостол Павло не описує життя Ісуса Христа, так як євангелисти, але базує свою проповідь на пасхальному таїнстві смерти і воскресіння Божого Сина. Коли він у посланні до галатів згадує Христове народження, робить це не з бажання описати цю подію, але пояснити її значення. Христос прийшов на світ, щоб викупити нас із неволі гріха. Відколи наші прабатьки Адам і Єва замінили свій послух Богові на послуг ворогові-змієві, вони потягнули й нас під володіння диявола. А Христос через свій послух, любов і жертовну смерть на хресті визволив нас із цього підданства силам зла. Тому ми вже не є служителями зла, а слугами Христовими. Бог – учить апостол Павло – нас усиновив/удочерив, ми в Ісусі Христі стали Божими дітьми. Ось чому така радість!
Під час різдвяних свят, Дорогі в Христі, Ви думкою й серцем полинете до своїх домівок, духовно з’єднаєтесь із своїми найдорожчими через молитву. У телефонних розмовах, може, поколядуєте, повіншуєте одні одним. Важливо тоді пам’ятати про своє покликання: бути благовісниками Христового Євангелія. Не дозволяймо, щоб труднощі сьогодення затемнювали нашу надію на Божу любов, опіку й допомогу; ділімося радісною новиною нашого Божого дитинства; підтримуймо одні одних на дусі!
Світ переживає велику фінансову кризу, а ще більше – моральну, яка лежить у її основі. Немає чітких дороговказів, що робити, щоб її подолати. Виглядає, що далі діється те, що завжди ставалося в людській історії, що багаті стають багатшими, а бідні – біднішими. Дехто з Вас утратив працю, може, і не маєте чим сплачувати кредитів. Декого, з певністю, гнітить його стан нелегальности. Великим болем залишається далекість від дому, а то й розбиття своєї сім’ї. Дехто приходить до висновку, що треба повертатися в Україну. Нелегко вирішувати свою долю, бо це матиме далекосяжні наслідки. Та, коли приходиться робити рішення, важливо поставити собі запитання, що найважливіше для моєї родини? Щоб я був/була біля неї? Як моя дитина сприймає мою відсутність? Може, мої зароблені гроші не розв’язують проблем моєї родини, а радше провокують духовну кризу в ній? З іншої сторони, може, дехто ставить собі запитання: а які реальні можливості віднайти працю в Україні? Хоч важко, але не є неможливо. Неможливе в людей – можливе в Бога. Слід у молитві поставити наші труднощі й дилеми перед Господом Богом, зважити, якою є Божа воля у нашому житті, пам’ятаючи, що ми – Божі діти, задля нас Ісус «народився від жінки ... щоб ми прийняли усиновлення».
Нехай же новонароджений Спаситель світу завітає до всіх наших сердець, наповнить нас своєю любов’ю і благодаттю, утвердить нас у нашому Божому дитинстві і дарує нам надію й наснагу в Новому Році.
Христос Рождається! - Славімо Його!
Дано в Римі, при соборі Святої Софії,
у день святого апостола Андрія, 13 грудня 2008 р.Б.
см. Гліб, єпископ
апостольський візитатор
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ВІТАЛЬНЕ СЛОВО ПАСТОРАЛЬНОГО КООРДИНАТОРА ДЛЯ УКРАЇНЦІВ В ІТАЛІЇШановні читачі нашого спільного християнського часопису “До Світла”, дорогі браття і сестри, особливо Ви, що перебуваєте тут в Італії, далеко від своїх рідних!
Хоча ми українці розпорошені по цілому світу, проте, у цей різдвяний час у молитві, подумки, а кому пощастить і фізично, поспішаємо зібратись біля родинного столу на спільну родинну молитву та різдвяну вечерю. Різдвяна свічка, запах куті, колядки дітвори, українська сніжна зима – все те і набагато більше, чого нам бракуватиме далеко від рідного краю. Проте, ми сьогодні разом з християнами всього світу приносимо наш щирий поклін віри Новонародженому Предвічному Спасителю світу – Богу Еммануїлу, Богу, який є близьким і рідним для кожного з нас. Таємниця Вертепу своїм вифлеємським світлом продовжує і по сьогодні просвічувати і зігрівати своїм теплом кожного з нас.
Осмислюючи пережитий 2008-й рік, перегортаємо події з нашого спільного життєвого календаря українців в Італії: масштабне відзначення Дня Матері у Римі, на яке прибула і копія чудотворної Зарваницької ікони Пресвятої Богородиці, яка на протязі усього року мандрувала по наших душпастирських осередках, сповняючи місію Матері, яка вказує на шлях до свого Сина.
П’ятилітні ювілеї наших церковних громад у містах Болонії, Губіо, Ріміні та десятилітній ювілей у Неаполі. Вшанування у Римі 75-ої річниці Голодомору в Україні 1932-33 років, а зокрема, промова Святішого Отця Венедикта XVI до українців, які зібрались на площі св. Петра у Римі, засвідчуючи цілому світу, що Голодомор був нічим іншим як геноцидом проти українського народу. На сьогоднішній день в Італії діє понад 120 душпастирських осередків, служіння в яких здійснюють 30 постійних та 22 допоміжних священиків.
2008 рік у житті нашої Держави, у її різних царинах, був роком, у якому ми пережили як свої спільні здобутки, так і поразки. Проте відзначення 1020-ї річниці Хрещення України, 75-ліття Голодомору – геноциду, і визнання та засуд цього факту іншими державами світу утверджує нас як унікальний і неповторний християнський народ, який хоче у молитві віддати Богові як свою історію з її ранами, так і своє майбутнє.
На наш час випало пережити і сучасну світову економічну кризу, котрій передувала криза духовна, секуляризація духа, брак Бога та християнської свідомості. І все це, у світлі Народження Богочоловіка в убогих яслах Вифлеєму, проливає промінь світла і надії на кращий завтрашній день.
Католицька Церква у 2009 році продовжуватиме відзначати Ювілейний рік святого апостола Павла, а у нашій УГКЦ цей рік буде продовженням року покликання, а особливо до священичого cтану. Це добра нагода для кожного з нас завжди дивитись на своє життя: чого в нас є більше – від Савла, чи від нового ап. Павла? Це час для молитви у наших громадах та приватно про покликання до священства з посеред нашого народу.
З Божої волі у 2009 році будемо відзначати важливі події: 65 років з дня смерті світлої пам’яті Митрополита Андрея Шептицького та 25 років з дня смерті його наступника – Патріарха Йосифа Сліпого, та 40-ліття від дня посвячення спорудженої ним святині – базиліки Святої Софії у Римі. Ці великі мужі нашої Церкви, як Митрополит Андрей, так і Патріарх Йосиф, чи не найбільше дбали про українців-емігрантів, дбаючи про їхню духовність та національну ідентичність.
Дорогі в Христі, як увійшло в традицію, напередодні Нового Року та Різдва ми складаємо одне одному побажання. Бажаю сердечно Вам наповнитися духом самозречення, відваги та великої любові наших попередників Митрополита Андрея та Патріарха Йосипа, працювати віддано і ревно для нашої України, молячись за Неї, один за одного, підтримуючи та підбадьорюючи один одного на дусі у тяжкі хвилини емігрантського життя.
Поручімо наших рідних, близьких, дітей, онуків, всю нашу Державу Новонародженому Предвічному Богові, який є нашою Надією.
Сповнімося радістю що лунає: “Слава на висотах Богу і мир на землі людям доброї волі!”
З Новим 2009 Роком усіх Вас та Різдвом Христовим!
Христос Рождається! - Славімо Його!
о. Олександр Сапунко
пасторальний координатор для українців в Італії,
головний редактор християнського часопису “До Світла”
