«Світло віри паломничої України у модерному процесі еміграції. Подорожуючи по світі у Рік Родини» - такою була тема релігійно-духовного та культурно-національного заходу, яку Капеланія  УГКЦ північно-італійських міст Комо, Варезе, Меда-Сереньйо та Лекко втілила у життя дня 21 Грудня 2014 р., відкликаючись до духовної спадщини різдвяного дійства у цей особливий період розважань, яким є для усіх нас «Рік Родини», над значимістю якої у житті модерного суспільства розважували Отці Надзвичайного Синоду, що проходив у Римі у місяці жовтні ц. р.

Захід був підготовлений з нагоди душпастирського візиту Преосвященного владики Йосафата Мощича, єпископа-помічника Івано-Франківської Архиєпархії, який очолив Архієрейську Божественну Літургію. Богослужіння супроводжував хор «АКСІОС» Архикатедрального Собору м. Івано-Франківська (Диригент: Пані Божена КУЦІЙ).

 Радісна зустріч Пастиря із вірними, а з цим і величаві святкування, справді пройшли надзвичайно і захоплююче для усіх присутніх (близько 80-100 осіб) як з української, так і з італійської сторін. Значимість цих одночасно потрійних для нашої Капеланії святкувань (передусім 5-ліття від часу її заснування) підкреслювала присутність о. Клавдіо Гізольфі, Настоятеля оо. Салезіан у м. Варезе (Архидієцезія Мілан), о. Віталія ДЕМ’ЯНЦЯ, Голови Молодіжної Комісії Івано-Франківської Архиєпархії та о. Івана САСА, Віце-Голови цього ж відомства.

Святкування були насичені рядом ініціатив з різдвяно-національною тематикою, які накреслив і реалізував о. д-р Руслан Методій ЛЮБЕЗНИЙ, Капелан і засновник місцевих громад УГКЦ, у співпраці Даниїли ГРИНЧИШИН, Ігора ОЛЕЩУКА, Анастасії та Василія ГУНЧАК, Михайлини КЛЮЧКИ, Галини СТЕЦЬКОВИЧ, Мирослави ЯНКЕВИЧ, Оксани КОРЖУК, Віри ГУТНІКЕВИЧ, Оксани ХІНАЛЬСЬКОЇ, Наталії ВІНТОНЯК, Михайла, Мар’яни та Адріани РОМАНИШИН, Євгенії НАРИЧ, Зеновії АЗАРКЕВИЧ, Романа ХАРО, Наталії БИБИК, Ірини ГУК, Ольги ЩУДЛО, Ганни ГУМЕНЮК, Орисі ДАНИЛЯК, Ольги ГЛАДЧУК.

У своєму пастирському навчанні Преосвященний Владика Кир Йосафат, розкриваючи тематику Недільного Євангелія (Лк 14, 16-24) «Про запрошених на Гостину», де центральною думкою було ствердження Св. Луки: «Блаженний, хто споживатиме хліб (життя) у Царстві Божім!» (14, 15б), акцентував увагу на ролі Св. Таїнства Покаяння та Пресвятої Євхаристії у духовному житті християнина. Іншою темою проповіді Владики були розважання над словами Господньої молитви «Отче Наш» та способу її примінення у реаліях еміграційного життя як Віри у Бога-Отця, Котрий є Добрим Батьком, чуває над нашим життям, клопочеться і дбає про усіх нас повсякчасно. «Деколи – проповідував Владика – ми потребуємо певного очищення, проходячи через ті чи інші випробування та труднощі, проблеми, а навіть більші чи менші клопоти, як і усі ті обставини, які у перспективі стають лікувальними. Наступає час – і Господь їх розв’язує у свій спосіб. Приходить і зціляє, як «Лікар душ і тіл», звільняючи від недуг і самих проблемних моментів. А кожна, навіть найважча ситуація, у свою чергу переміняє, переображує нас, і усе це у світлі Пасхи Христа, Його Воскресіння. Стараймось, отож – підсумовував Кир Йосафат –, бути витривалими повсякчасно, бо сьогодні усім є важко, і справді живімо так, якби це був наш дійсно останній день».

Не можна не згадати також і про блискавичний час післяобідньої рекреації, яким була виражена друга частина дня святкувань у м. Варезе: репертуар колядок та щедрівок і гарні різдвяні побажання хору «АКСІОС» з Архикатедрального Собору м. Івано-Франківськ. Це саме вони, запрошуючи дзвінкими мелодіями до контемпляції містерійності різдвяного дійства подарували українським емігрантам та нашим гостям масу емоцій, які у багатьох випадках для доленосних історій закордонного українства, набрали призабутого духу родинних святкувань Різдва Христового, з усіма його релігійними та національно-побутовими традиціями.

З великою симпатією, радістю і дружньо-родинними почуттями, які панували у часі цих торжеств багато наших краян недаремно стверджували, що це дійсно було свято, яке здатне розбудити дух і національну свідомість; яке не тільки повернуло, але і є спроможне утвердити світло розуму, особливо у цей важкий для усіх наших співвітчизників час. Одне із небагатьох, яке є у змозі зігріти душі та серця українських громадян із новітньої трудової еміграції: часто так, терплячих і страждучих, якщо мова йтиме про вірних дружин та жертвенно-люблячих матерів наших українських сімей. Але, властиво, не у цей день, бо саме високим духом гостинності та родинними колоритами був наповнений увесь час його проведення. А він справді був насичений великою дозою незабутніх позитивних емоцій для усіх учасників цього п’ятилітнього ювілейного торжества. Ці святкування дійсно виявились ще одним паростком надії на тій Дорозі Життя, яку здебільшого українські матері-емігрантки – навіть вдалині від їхніх родин – мають намір формувати тут, у багатьох випадках привітній Ломбардійській землі. З повсякчасною думкою про своїх найдорожчих і найрідніших...

Завершимо словами святочного піднесення, якими вітаючи хлібом-сіллю Преосвщеннішого Владику, говорили вірні нашої Капеланії: «Євангельська історія Різдва Божого Сина оповідає нам не тільки про радість цієї величавої події, яку звіщали Ангели, але також нагадує про переслідування Пресвятої Родини та її втечу у Єгипет, як і вбивство царем Іродом невинних дітей. Але ми віримо, що Сонце Божої Правди зійде над нашою землею і ми усі спільно, разом з Ангелами, заспіваємо: «Слава на висотах Богу, а на землі мир людям доброї волі!»”.

Нехай благословить усім нам Бог Господь!

Пані Ольга Щудло – о. д-р. Руслан Методій Любезний, Капелан