Христос Раждається!

Дорогі в Христі Брати і Сестри,

сьогодні ми перейшли через Святі двері цієї базиліки, щоб у самому серці християнства особисто пережити Ювілейний Рік Божого милосердя, і під акордом колядок, переживати саме таїнство приходу Сина Божого у цей світ.

«Бог предвічний народився», «З нами Бог», а отже і Милосердя Боже з нами на віки!

Ми співаємо: «Прийшов днесь із небес, щоб спасти люд свій весь, і утішився». І ми тішимось та чуємо заклик різдвяного тропаря: «Співайте Господу, вся земле і радісно оспівуйте люди, бо Він прославився!». Так, Бог прославився у своєму милосерді до людини.

Ми зробили неабияку жертву, щоб приїхати сюди на цю прощу з різних куточків Італії, Іспанії, України, а найчисленнішими, звичайно, сьогодні є «українські римляни». 

Вітаю сердечно усіх священиків, які співслужать, монахів і монахинь, братній привіт для усіх паломників.

Ви, щоб змогти зайти сьогодні до цієї базиліки були вимушені перейти через суворий контроль безпеки, проте, щоб прийти до цього Божого немовляти, не потрібно жодного контролю. Сьогодні всі бояться терористів! Але і за часів Христа існували також терористи. А найбільший з них таки Ірод, який наказав «повбивати у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше, ніж два роки» (Мт 2, 16). Папа Франциск радить не боятися терористів, жартуючи нещодавно у Африці про те, що більше страху навівають йому комарі, аніж терористи!

I Божої дитини не треба боятися, бо саме вона є виявом таїнства Божої любові, милосердя, гостинності. Ця дитина не народжується у недоступних багатозіркових готелях, ані не у найдорожчих пологових закладах. Навпаки, Ісус народжується у стаєнці, щоб усі могли до нього прийти, і бідні, і багаті, пастушки і три царі. Його огрівають тварини, бо Він мерзне, як і ми. Він оповитий у бідних пеленах. Його колиска – ясла. І за життя свого не мав Він де голови приклонити, і нарешті поховали Його у чужому гробі. Він пив воду, яку ми п’ємо, Він їв хліб, який ми їмо, Він плакав тими самими сльозами, якими ми плачемо, Він і радів духом, як і ми інколи радіємо. В ньому текла ця сама кров, що тече в наших жилах. Цього Бога милосердя зустрічаймо! Його шукаймо в нашому житті, бо інколи здається нам, що Він ховається. А може все навпаки, ми ховаємося, а Він нас шукає, відшукує нас - як загублених овець. Ми забуваємо про Нього, а Він про нас завжди пам’ятає. Він іде разом з нами, а ми інколи цього не розуміємо!

У буллі «Misericordiae Vultus» Папа Франциск так написав: «Нам треба невпинно споглядати цю таємницю милосердя. Вона для нас становить джерело радості, потіхи і миру. Вона - умова нашого спасіння. Милосердя - слово, яке об’являє Пресвяту Трійцю. Милосердя - це найвищий і остаточний акт, у якому Бог виходить нам назустріч… Милосердя - шлях, що єднає Бога з людиною, оскільки відкриває серце на надію бути любленим навіки, незважаючи на обмеження нашого гріха.

А під час відкриття Ювілею Божого Милосердя Папа Франциск на проповіді закликає саме відкинути страхи, повіривши в любов та Боже Милосердя: «Господь нас шукає. Господь виходить нам на зустріч. Це буде святий рік, якого Церква потребує, щоб зростати в переконаності у милосерді... Отже, перехід через Святі Двері повинен допомогти нам почуватися учасниками цього таїнства любові та лагідності. Відкиньмо будь-які форми страху, бо вони не личать тому, хто є любленим; живімо, радше, радістю зустрічі з благодаттю, яка все перемінює».

Коли може бути найкращий час, щоб розуміти Боже милосердя як не Празник Різдва Христового. Це «З нами Бог! - Еммануїл». Це Бог любові і милосердя! Ця любов благородна, доброчинна, некористолюбна, яка іде на зустріч, яка всіх пригортає і жертвує себе, щоб інші мали життя.

Біблійне слово «милосердя» виявляє саме материнську ніжність, як свідчить пророк Ісая: «Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б мама й забула, я тебе не забуду» (Іс 49,15).

Проте, треба таке пам’ятати! Господь все зробив заради нас, проте нічого не може зробити без нашої участі, без нашої відповіді на дар Божого милосердя. Ми звичайно не віримо і себе закриваємо для Божої любові, її не сприймаємо, а натомість плекаємо у серці гнів, ненависть, заздрість, негативні почуття про себе і про інших людей. Негатив гріха вбиває нас та спричиняється також до загибелі інших. Тому ми покликані від злого відвернутися, а навернутися до любові і милосердя. Тому Папа Франциск каже, що шлях до милосердя іде через навернення. Треба навернення, щоб повірити в Божу любов та милосердя і дати простір для цієї любові у нашому серці, яка нам дається Духом Святим – Духом Божої любові.

І Свята Церква дає нам засіб переживати це Боже милосердя у Святому Таїнстві Сповіді, яке є справжньою духовною лікарнею нашої душі. У цьому Таїнстві Примирення ми очищаємо наше серце від всякої скверні, щоб прийняти натомість духа любові.

І ще одна істина! Справжнього духа любові і милосердя неможливо держати тільки у собі. Божий дух любові і милосердя по собі є вихідним, сопричасним, давальним. Хто цього духа любові прийняв, той і духом любові і милосердям буде ділитися з іншими людьми. Бог милосердний, і ви будьте милосердними. Христос каже: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк. 6, 36).

І любов не має меж! Вона виходить назустріч усім убогим людям, не зважаючи на їх національність, соціальний статус, релігійну приналежність, чи політичні вподобання. І хочу тут прочитати уривок з послання Митрополита Андрея Шептицького від 19 травня 1942 року, у розгарі ІІ Світової війни: «Милосердя Боже до нас, але милосердя Боже не може зупинитися тільки у нас! …Я, Ваш душпастир, тим своїм посланням і звертаю Вашу увагу на безмірні нещастя і терпіння людей, що їх і самі бачите».

Отож, виходьмо на зустріч Ісусові, розпізнаваймо Його в нашій життєвій історії, у наших журбах і радостях, в успіхах і невдачах; розпізнаваймо Його в обличчях опущених і потребуючих братів і сестер, а в наших важких часах, дуже їх багато!

Різдвяний канон голосить: «Христос на землі – підносьтеся! Бадьоріться! Співайте Господу, вся земле і радісно оспівуйте люди, бо Він прославився!». І ми з Ним прославимося, бо для цього Він нас кличе!

Терористи не змінять світу, хіба що його зроблять нестерпним і неможливим. Милосердя збудує кращий світ. Тероризм долається милосердям. Йосиф і Марія разом з дитятком воліють утікати до Єгипту, аніж скликати легіони Ангелів, щоб убити Ірода і його військо. У той самий час Ангели небесні прилітають, але щоб співати: «Слава на висотах Богу і на землі мир людям Його благовоління!».

На завершення хочу привітати вас, усіх тут присутніх, словами різдвяного послання Глави нашої Церкви Блаженнішого Святослава: «Дорогі в Христі! У цей радісний день світлого свята Різдва Христового бажаю скласти всім вам сердечні вітання. Цю радість прагну занести до кожної оселі, до бліндажів на фронті, до госпіталів, де лікуються поранені, до помешкань сотень тисяч вимушено переселених братів і сестер, до тих, хто в Україні, і до тих, хто на поселеннях, - до всіх прагну сьогодні скерувати слово втіхи і надії, джерелом якої є  народження Спасителя.

З благовістю про Різдво Ісуса Христа хочу відвідати тих із вас, хто відчинив двері своєї душі для Бога і ближнього, та переступити через Двері Божого милосердя разом із вами в цей Святий рік…

Нехай новонароджений Спаситель вислухає всі наші молитви, збереже наш народ і нашу державу в мирі й гаразді та обдарує своїм небесним благословенням».

Так, дорогі в Христі! Христос народився раз на завжди у Віфлеємі Юдейському, але він повсякчас стукає до нашого серця, він бажає у ньому народитися, щоб вселити, щоб вселити тут свою любов. Якщо ми хочемо, він буде з нами. Буде з нами Бог нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь!

- Хор:

Честь Сину Божому

Господеви нашому

Поклін віддаймо

+ Діонісій

26.12.2015