Свято Першої Сповіді і Урочистого Святого Причастя у місті Мілані
8 травня, при громаді УГКЦ Св. Свящ. Йосафата, у церкві Св. Івана Христителя, що у місті Мілані, відбулася велика і надзвичайно важлива подія для всієї української громади, а особливо для 14-ти малих парафіян, які після довгого і клопітливого приготування, свідомо та урочисто приступили до Першої Сповіді і Урочистого Святого Причастя.
Своїм білосніжним вбранням діти відображали чистоту та благодать Того, кого прийняли вперше в цей день з любов’ю, адже Господь дарує благодать кожному, хто її шукає. До свята готувалася ціла громада, усі хотіли щоб усе відбулося якнайкраще.
І ось цей незабутній момент.
Багатьом з нас відомо, що діти на Службі Божій – це завжди гамір, маленький вулик, та не цього разу. Перехід від несвідомого до свідомого прийняття Пресвятої Євхаристії, посилив у дитячих серцях покору та смирення,всі були надзвичайно уважними. Вони перестали бути лише глядачами, а стали безпосередніми учасниками Святої Літургії.
Напередодні, о 19 год. вечора діти приступили до ще однієї Св. Тайни – Першої Сповіді. Вони чемно вишикувались у чергу, чекали на те, що досі для них було невідоме. На проповіді о. Ігор назвав це дійство “казкою, яка довподоби Господу”.
На Святій Літургії ”Символ Віри”, молитву ”Отче Наш”, ”Вірую Господи і визнаю ...”, промовляли найголовніші її учасники, і вони вже за крок до прийняття Тіла і Крові Христової. Висловлюючись словами нашого священика, за крок до того, щоб «стати кивотом Божої Любові»...
Після Св. Літургії діти підготували невеликий концерт-подяку для батьків, вчителів і всіх присутніх. Дитячі вірші і спів розчулили не одне серце. Це свято об’єднало всю громаду, не було байдужих, всі долучились до приготувань, як могли. Свято закінчилось фуршетом, який організували батьки і родичі. Наприкінці свята діти і гості пригощались величезним тортом, що був спеціально замовлений для такої події. Свято пройшло у спокійній, дружній і теплій атмосфері.
А від себе можу додати, що у мене такого свята не було, і дуже хотілося чогось особливого хоча б для доньки. Та дякуючи Ісусові, який живе у серці кожного з нас, людській чуйності, свято відбулося.
Оверко Оксана (Мілан)