16-17 липня у Монтенотте Суперіоре (Montenotte Superiore), що знаходиться недалеко від міста Савона, за ініціативою та благословенням місцевого капелана о. Віталія, відбувся дводенний молодіжний табір на тему “Дружба” для української молоді громад Генуї,  Савони та К’яварі. Два дні у спільній молитві, єднанні, роздумах над темою дружби, веселих розвагах та іграх.

Літо – час відпочинку…. Але в 21 столітті – це також хороший час, не тільки відпочити від школи чи роботи, але також і від телевізора, планшетів, телефонів,  Інтернету. Це можливість  подивитися на світ та життя із зовсім іншого ракурсу. Це можливість побачити, що крім інноваційної техніки, винаходів, онлайн спілкування, існує зовсім інший світ та життя. Світ – створений Богом, і життя, яке Він дав кожному з нас з «живими» взаємовідносинами між людьми, із реальними та цікавими ситуаціями, іграми, забавами, співом птахів, пейзажами природи тощо, які надають безліч емоційного задоволення та незабутні враження.

Саме тому, цього суботнього ранку,  коли у місті майже всі ще сплять, лише поодинокі та напівсонні перехожі сновигають вулицями, ми чимдуж втікаємо з його кам’яних оков, від його гамору, хаосу та суєти та спішимо на зустріч новим знайомствам, новим друзям, новим враженням та гарному відпочинку в тиші, спокої та роздумах.

Добравшись до місця проведення табору ми розпочали цей день молитвою, щоб попросити у Господа здоров’я та благословення для друзів,  подякувати Йому за те що дав можливість зібратися тут разом, подякувати за всіх друзів, за те, що і тут – в Італії, де всі здаються чужими, Він посилає на наш шлях тих, хто стає рідним, з ким можемо розділити щастя і горе, радість та смуток, досягнення та невдачі,…

Незвичне знайомство з компліментами плавно перейшло в розмову про дружбу та друзів, яку провели о. Віталій та Віра Дзядусь. З цієї розмови ми змогли більш глибоко зрозуміти та пізнати поняття дружби, її цінність і необхідність в нашому житті.

Організатори табору запропонували учасникам взяти участь у різних іграх та квестах, і тому всіх було поділено на дві команди. Назву, емблему та гасло учасники команд готували самостійно, шляхом спільного обговорення. Після підготовки ми познайомилися з командами: «Дружбанчики» з гаслом “Один до всіх і всі до одного”, які на кожну літеру назви підібрали слово,  яке характеризує дружбу: Д – довіра,  Р – розуміння,  У – усмішка, Ж – жертвенність,… і т.д. та  «Вітрячки», з гаслом: “Ловим хвилю разом ми тому, що ми є Вітрячки”, адже вітряки від подиху вітру обертаються в одну сторону, так і справжні друзі рухаються і дивляться в одному напрямку.

У вільний час кожен міг знайти собі заняття на своє вподобання: хлопці побавилися у футбол, а дівчата – у волейбол. У цей час за гравцями уважно спостерігали і того, хто не уник легкого удару м’ячем або невеликого падіння було відразу “госпіталізовано” та надано допомогу у вигляді накладання шин. Це було зроблено у зв’язку з тим, що на час обіду був задуманий тренінг, який передбачав перевірку дружби та готовності поспішити на допомогу людям, які обмежені у своїх можливостях і  потребують допомоги. На жаль, результат експерименту був не очікуваним, адже не всі виявилися чутливими до потреб інших, які лише тимчасово були обмеженими у можливості самостійно пообідати. Важко судити, чому так відбулося, можливо, тому що це сприйняли як розвагу чи гру, а можливо, ….. Але ми надіємося, що цей тренінг став гарним уроком для нас на майбутнє.

Смачно пообідавши, команди поспішили відпочити та готувати коротку виставу у якій повинні були зобразити плюси, мінуси, загрози та інвестиції дружби.  Команди підготували пантоміми. Команда “Вітрячки”, яка мала передати плюси та загрози дружби, вважає, що основною загрозою дружби є зосередження на своїх потребах. В такі моменти, людина не бачить потреб інших і це може привести до краху, але як тільки, ми виходимо за межі власного егоїзму та подаємо руку тому, хто її потребує і йдемо разом пліч-о-пліч, то впасти буде важче. Підтримка та єдність, на думку команди, і є тим найважливішим плюсом дружби.

Команда “Дружбанчики”, яка розглядала недоліки та інвестиції дружби, вважає, що дружба базується на щирості та правдивості, а плітки та обмови між друзями стають причиною руйнування довіри та призводять до втрати друзів, а молитва, підтримка та взаємодопомога є неоціненними інвестиціями в дружбу.

Веселі банси та танці, смачна вечеря, багаття та пісні під гітару, повчальні розповіді та роздум о. Віталія на тему дружби та яким повинен бути справжній друг, ось так добіг до завершення перший день табору.

Після спільної вечірньої молитви кожен поспішив відпочивати, адже наступний день обіцяв бути не менш цікавим та насиченим.

Недільний ранок розпочався Божественною Літургією. Сонечко уже визирнуло із-за гір, розкинувши по них свої промінці, вітерець шелестить у кронах дерев та ніжно шурхотить сіном, у траві свистять стрибунці,  а на гілках розмістилися пташки та щебечуть, створюючи чарівну симфонію, яку не зможе відтворити жоден композитор, під яку пройшла наша Літургія. Недільне Євангелія про оздоровлення слуги сотника та проповідь о. Віталія знову звернули нашу увагу на дружбу, дружбу яка не враховує соціальні статуси, – сотник приходить благати про зцілення свого слуги;  дружбу, яка стирає кордони, – він приходить до Ісуса, який був іншої національності, релігії та представником поневоленого народу; дружбу, яка робить неможливе можливим…

Цього дня було менше завдань та більше спілкування. Але варто відмітити, що всі радо взяли участь у квесті. Ми рахували кількість друзів з відомих творів (назви, яких не були вказані, а лише опис твору) “Три мушкетери”  та “Троє у човні не рахуючи собаки”,  розгадували ребуси,  складали слова і проявляли написи на папері.., бігли в ліс, з лісу у будинок і знову на вулицю, а потім знову у ліс…,  і яким було наше здивування,  коли останній конверт з підказкою знайшли поруч місця,  де розпочали гру, – на стенді команди – суперника. Знайшовши останній конверт ми разом зібрали пазл із символом нашого табору.

Згідно результатів попереднього дня лідирувала команда “Дружбанчики”, але попереду було ще кілька ігор,  які повинні були визначити переможця. Отож, ще трохи рухливих та веселих ігор і результат,  який можливий лише в таборі під назвою “Дружба”, – рівний рахунок. Дружня конкуренція та атмосфера зробили свою справу і смачний приз – торт, був вручений всім учасникам.

На згадку про участь в таборі кожен отримав іменну “Подяку” та зміг передати свої враженнями та емоції на флешмобі, організованому о. Віталієм.

Підбиваючи підсумок цих двох днів і згадуючи неповторне відчуття любові, взаємоповаги та радості, які царювали в таборі (особливо наступного дня), можна з впевненістю сказати, що кожен з нас, учасників табору, зрозумів, що дружба – це  безкорисливі особисті взаємовідносини між людьми, засновані на довірі, щирості, взаємних симпатіях, спільних інтересах і захопленнях, які потребують любові, поваги, терпеливості, милосердя, знищення особистого егоїзму тощо, а це щоденна і нелегка праця.

Статтю підготували Ірина Купчик та Марія Вольчак

http://www.savona.org.ua