6-9 лютого 2017 р. в Асижі проходили реколекції та загальні піврічні збори душпастирів УГКЦ в Італії. Провів реколекції Владика Гліб (Лончина), Єпископ Єпархії Пресвятої Родини в Лондоні, Апостольський Візитатор для українців в Ірландії.

Духовні науки були зосереджені на темі священичого життя крізь призму Хреста Господнього. Кожне розважання завершувалося запитаннями та інтерактивним обговоренням тематики.

У понеділок увечері, 6-го лютого, на зібрання українських священиків прибув місцевий єпископ Ассижу Монс. Доменіко Соррентіно (Mons. Domenico Sorrentino). Він розповів душпастирям про життя місцевої Церкви та поділився духовними роздумами про харизми святого Франциска з Асижу.

У середу зранку, 8-го лютого, душпастирі відвідали базиліку святого Франциска. Тут, на гробі святого, владика Гліб очолив Божественну Літургію. Йому співслужив владика Діонісій Ляхович, Апостольський візитатор для українців греко-католиків в Італії, та понад 50 священиків. В Літургії взяв також участь Архієпископ і Митрополит Перуджі Кардинал Гуальтієро Бассетті (Cardinale Gualtiero Bassetti). В своїй проповіді він передав братні вітання Главі УГКЦ Блаженнішому Святославові, згадав про важкі переслідування в минулому столітті УГКЦ та в контексті літургійного читання поділився духовними роздумами про есхатологічний вимір спасіння.

Цього ж дня опісля Літургії Кардинал Гуальтієро Бассетті провів зустріч із душпастирями, під час якої ділився духовними розважаннями на тему «Ісус – милосердне обличчя Отця», а також відповів на ряд запитань.

Наступного дня, зранку 9-го лютого, владика Діонісій очолив Божественну Літургію у співслужінні з душпастирями в базиліці Пресвятої Діви Марії Ангельської (Basilica di Santa Maria degli Angeli). Зазначена святиня є особливо відомою через свою центральну каплицю, в якій під час молитви помер святий Франциск. З приводу своїх малих розмірів ця капличка звалася на ла­тині «Порціюнкула» (Portiuncula), тобто «ма­ленька частка».

По завершенні реколекцій в середу по обіді душпастирі розпочали загальні піврічні збори, під час яких розглянули побіжні теми та затвердили душпастирський план на наступне півріччя.

В зборах взяли також участь о.Ігор Яців, керівник Департаменту інформації УГКЦ, та п.Павло Казанцев, керівник суспільно-релігійного проекту УГКЦ «Живе інтернет-телебачення». Сторони активно обговорили проект про зйомки нового документального фільму у двох мовах (українська та італійська) про життя УГКЦ в Італії, який стартуватиме в найближчому часі.

Також сестра Євсевія Мудранинець, СНДМ, відповідальна у справах катехизації УГКЦ в Італії, у своїй доповіді виклала стан речей щодо подальшого розвитку катехизації для українських дітей в Італії.

Під час наступних засідань о. Володимир Волошин, пасторальний координатор, представив ряд біжучих тем, завдяки яким душпастирі прийняли наступні рішення:

-       восени 2017 року провести науковий семінар у Римі на тему канонічного устрою УГКЦ в Італії;

-       у зв'язку з 85-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні - геноциду Українського народу, 25-26 листопада 2017 року у м.Мілані широкомасштабно провести ряд духовних та культурних заходів по відзначенню цієї сумної події. У листопаді 2018 року схожі заходи провести у м.Неаполі;

-       уніфікувати касові книги однакового зразка в усіх громадах УГКЦ в Італії;

-       провести регіональні збори:

14 березня 2017 р. у Салерно;

2 травня 2017 р. у Новарі;

8 травня 2017 р. у Мантові;

6 червня 2017 р. у Римі;

Під час зборів було потверджено програму проведення на наступне півріччя чергових спільних прощ українців в Італії:

-       IV неділя Великого посту - проща українців з північно-італійських регіонів до санктуарію Люрдської Матері Божої у К’ямпо (Віченца);

-       14 травня – День Матері в м.Помпеї;

-       остання неділя вересня (24.09.2017): Національна проща українців до св. Антонія у Падові;

-       перша неділя жовтня (1.10.2017): Національна проща до найбільшого Марійського відпустового місця Тоскани на горі Монтенеро, поблизу морського містечка Ліворно, де почитається чудотворний образ Пресвятої Богородиці.

- 19-22 жовтня 2017: Національна проща українців Італії до Люрду.

Під час зборів о.Юрій Іванюта, відповідальний за благодійні збірки для потребуючих в зв’язку з війною в Україні та офіційний військовий капелан УГКЦ, вручив владиці Діонісію подячну грамоту від ЗСУ, а також у своїй промові відзначив, що громади УГКЦ в Італії на сьогоднішній день за три роки війни надали біля 200 000 євро різноцільової допомоги потребуючим в Україні. В свою чергу владика Діонісій зазначив, що дана подяка не є особистою, а стосується усіх душпастирів та громад, що брали участь в зазначених благодійних збірках. Архієрей пригадав, що нашим першим завданням в умовах непроханої війни є молитва за дар миру, а вже з віри про Божу поміч народжується похідне бажання допомагати ближньому, який цього потребує.

У четвер, 9-го лютого, після Літургії відбулася зустріч духовенства з Монсеньйором Жан-Карло Перего, директором Фундації “Мігрантес” Єпископської Конференції Італії.

о.Володимир Волошин, пасторальний координатор, під час зустрічі представив загальний стан УГКЦ в Італії, розповідаючи як про величезний зріст і розвиток, так і про ряд труднощів, з якими зустрічається Українська церква в Італії.

Зі свого боку Монс. Жан-Карло розповів про Фундацію "Мігрантес", яка займається різними аспектами феномену міграції. З одного боку завдання «Мігрантес» – це координація священиків, які працюють для італійських емігрантів за кордоном (4,5 млн осіб). З іншого боку «Мігрантес» займається служінням мігрантам, які прибувають до Італії (більше 5,5 млн осіб). Половина цих емігрантів – представники 5 націй: Румунії, Мароко, Албанії, Китаю і України.

Гендиректор фундації розповів про те, що в Італії душпастирюють біля 3000 іноземних священиків, які складають 10 % від всього Католицького духовенства під проводом Єпископської конференції Італії. Біля 1500 іноземних священиків поєднують свою душпастирську діяльність як для італійських парафій, так і для своїх співвітчизників, інша ж половина душпастирює виключно для іммігрантів. Згідно представленої статистики з 5,5 млн - 1 мільйон мігрантів, які мешкають в Італії – католики, серед  них і українські греко-католики (понад 50 000 вірних).

На завершення душпастирі поставили директорові Фундації “Мігрантес” ряд запитань і обговорили подальші перспективи УГКЦ в Італії.

Прес-служба УГКЦ в Італії

OMELIA PER I SACERDOTI GRECO –CATTOLICI UCRAINI

Cardinale Gualtiero Bassetti, arcivescovo metropolita di Perugia-Città della Pieve.

Venerati fratelli nell’episcopato, Mons. Dionísio Lachovicz e Mons. Hlib Lonchyna, Carissimi Sacerdoti,  ho vivamente desiderato partecipare a questa divina liturgia e unirmi alla vostra preghiera e meditazione presso la tomba di san Francesco, in questi giorni di esercizi spirituali ad Assisi. Si tratta certamente di un tempo utile per ricaricare le vostre energie,  ma anche di intensa riflessione che aiuta a fortificarvi nello spirito. Desidero anche rivolgere un grato pensiero all’arcivescovo maggiore Sua Beatitudine Sviatoslav Ševchuk, cui sono legato da fraterna amicizia.

La liturgia di questi giorni vi ha invitato a riflettere sul Vangelo di Marco che, seguendo le parole di Gesù, cerca di descrivere gli avvenimenti ultimi della storia dell’umanità. Si tratta di un tema che ha appassionato fin dall’inizio i discepoli. La rivelazione ebraico-cristiana ha una concezione lineare della storia, con un inizio e una fine. Gli avvenimenti della fede hanno scandito questa storia e hanno dato un senso alle vicende umane.

Gesù ci ricorda che il tempo della storia ha un fine e avrà una fine. Il fine è che tutti gli uomini giungano alla conoscenza del vero Dio e della verità tutta intera. Ci saranno i giorni della grande tribolazione “ma prima è necessario che il vangelo sia proclamato a tutte le genti”. Tutti gli uomini devono avere la possibilità di conoscere e amare Dio. Sta poi alla libera scelta di ognuno di aderirvi e corrispondere con fedeltà.

La storia umana è caratterizzata da eventi tragici, guerre e sconvolgimenti. E in mezzo a tali eventi si gioca anche la testimonianza dei veri seguaci di Gesù, per i quali non si preannuncia un’esistenza facile. Il Signore infatti ammonisce: “sarete percossi nelle sinagoghe, comparirete davanti a governatori e re a causa mia, per render testimonianza davanti a loro”. Quanto è stata vera questa profezia! Dalle origini della comunità cristiana ad oggi, la persecuzione è stata sempre una costante: tanti fratelli e sorelle in ogni parte del mondo sono stati chiamati ad offrire la propria vita per la causa del Vangelo. E oggi questi martyria si fanno ancor più estesi. Carissimi sacerdoti, in questa storia di sofferenza si inserisce anche quella della vostra Chiesa, così duramente perseguitata nel secolo scorso!

Ma poi c’è il tempo ultimo, quando il cielo e la terra passeranno e il Signore Gesù verrà nella sua gloria. La descrizione di questo evento è terrificante. Il sole e la luna si oscureranno; sarà buio totale sulla terra: un buio fisico e fors’anche un buio morale, un’oscurità pervasiva, del corpo e dello spirito, che si estenderà ovunque. La morte sarà la padrona del mondo e gli eletti soffriranno come non mai. Ma questo tempo terribile sarà abbreviato a motivo delle preghiere dei santi. Quando tutto sarà compiuto, il Figlio di Dio si manifesterà a tutti gli uomini e a tutto il creato. Non sappiamo quando ciò avverrà e come avverrà, sappiamo soltanto che fin da ora l’uomo ha la capacità di distruggere il mondo, con le armi e con la consumazione lenta e inesorabile della natura.

Questo giorno terribile era realmente pensato come imminente dalle prime comunità cristiane. Ma una riflessione più attenta della Chiesa ha posto l’accento sulla imprevedibilità di tale evento estremo, più che sull’imminenza, invitando i credenti ad essere sempre pronti e vigili dell’attesa del Signore. Ogni giorno potrebbe essere l’ultimo!

Con questa affermazione non si vuole spaventare nessuno, si cerca invece di invitare ogni cristiano a prepararsi all’incontro con il Signore, esaminando se stesso, come dice san Paolo. Ogni uomo è chiamato alla sequela del Vangelo, con tutte le sue esigenze, ma anche con il cuore aperto alla speranza, perché il Signore, che ci ha amato e ha dato la sua vita per noi, salverà anche noi e ci porterà nel suo Regno di pace.

Per il sacerdote, l’uomo consacrato al Signore, la vigilanza nell’attesa è una componente essenziale della sua vita ascetica e del suo servizio ministeriale. Nella santa liturgia noi diciamo sempre: “annunciamo la tua morte, o Signore, proclamiamo la tua risurrezione, nell’attesa della tua venuta”. Il ritorno glorioso del Signore Gesù è una verità di fede che noi proclamiamo ogni giorno, cercando di vivere nella Sua grazia. Ed Egli è vicino a noi per aiutarci nel nostro servizio, per darci forza e infondere speranza nei nostri cuori. Egli è accanto a noi lungo le strade della vita, accanto ai sofferenti, ai poveri e agli emarginati. Egli è presente nella storia di ogni generazione. Ma la pienezza di questa presenza non si è ancora attuata. Attendiamo questo giorno santo e glorioso con la perseveranza della nostra vita, in attesa della liberazione di tutta l’umanità e di tutto il creato, quando compariranno i cieli nuovi e la terra nuova, e non ci sarà più il pianto e la morte. E Dio sarà tutto in tutti. Amen!