Відбулася робоча зустріч владики Діонісія з директором Міґрантес Венеціанського патріархату
В понеділок, 25 вересня 2017 р., у Венеції відбулася робоча зустріч владики Діонісія (Ляховича) та о. Ярослава Чайківського, капелана Громади УГКЦ м.Венеція, з директором Міґрантес Венеціанського патріархату монсеньйором Діно Пістолато (Mons. Dino Pistolato) та з відповідальним у справах культури та туризму, архітектором о.Джанматтео Капуто (don Gianmatteo Caputo).
Метою зустрічі було обговорення проекту для надання у виключне користування громаді УГКЦ у місті Венеції церкви Св. Апостола Андрія Первозваного, що знаходиться поблизу залізничного вокзалу та автостанції на площі Риму (Piazzale Roma). Були прийняті важливі рішення щодо оснащення інтер’єру церкви, реставрації захристії, встановлення освітлення, опалення тощо.
Коротка історична довідка:
18 грудня 1329 р. капітула Св. Хреста (capitolo della Santa Croce) надала дозвіл чотирьом жінкам на заснування монастиря та на будівництво церкви Св. Апостола Андрія, яке розпочали у 1331 р. У 1346 р. перші монахині приймають правило Св. Августина та займаються опікою над бідними. У 1475 р. відбувається генеральна реставрація церкви, яка була наново посвячена венеціанцем за походженням архиєпископом Коринту Юлієм Броккеттою (Giulio Brocchetta) у 1502 р.
Після падіння республіки у 1797 р. монастирські приміщення перейшли у власність держави. 25 квітня 1810 р. монастир був цілковито розпущений, а сама церква була закрита для культу від 12 травня аж до 25 жовтня того ж року і була передана парафії Св. Миколая з Толентіно. Наступна реставрація церкви була проведена у 1957 р. і відкрита для культу лише на три роки. Пізніше була передана в користування на 12 років для художника Джанні Арікò (Gianni Aricò) і знову закрита для культу. Остання реставрація відбулася у 2015 році.
Інтер’єр церкви складає одна широка нава. Святилище з головним монументальним престолом у стилі бароко 1679 р. роботи Ґ. Ле Корта (G. Le Court) та чотирьох бічних престолів із мармуровими скульптурами, датованих XVIII століттям: праворуч: Св. Миколая, архиєпископа Мирликійського та Св. Марії Клеопової; ліворуч: Розп’яття та Св. апостола Андрія.