У неділю 15 вересня громада Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ в Ріміні відсвяткувала 15-річчя свого заснування, на яке був запрошений владика Діонісій (Ляхович), Апостольський візитатор для українців греко-католиків в Італії. Перед богослужінням владику Діонісія вітали діти з громади та о. Віктор Двикалюк, капелан громади. Відтак усі помолилися на Архиєрейській Божественній Літургії.

«Матір є та, яка не лише завжди опікується своєю дитиною, а й дає їй волю для того, аби дитина стала самостійною. Богородиця клопоталася про Ісуса Христа, коли Він був маленький.

Але коли Він вже мав дванадцять років, то загубився в храмі і Марія із Йосифом шукали його три дні. Знайшовши Його в храмі між мудрецями й книжниками, Марія тоді лише сказала: «Ми шукали три дні тебе. Чому ти відлучився від нас?». Ісус їй відповів на те, що Він повинен бути при справах свого Отця Небесного. Цим Він пояснив їй, що повинен слухати не тільки свою Матір, а й Небесного Отця. А потім, коли Христос помирає на хресті, вона є біля нього, бо є потрібною Йому, як матір», - такими словами єпископ.]

Проповідник також пригадав історичний контекст свята Покрови Пресвятої Богородиці. «Богородиця захистила місто Константинополь. І це свідчить про те, що, коли люди вже не мали більше сили, Богородиця заступилася за них», - додав єпископ. Тому, на думку владики Діонісія, свято Покрови – це й свято заступництва Пречистої Діви Марії, бо вона рятує нас своїм покровом, коли немає вже іншого порятунку. Це й свято жертовної материнської любові, адже слова, які вона промовила архангелу Гариїлу «я- слугиня, нехай станеться по твоєму слові», вона сповняла  до кінця свого життя.

«Добра мама виховує свою дитину, опікується нею, але коли дитина підростає, вона дає їй нагоду самостійно побаватися з іншими дітками, ходити до школи, і потім самостійно працювати і заробляти собі на хліб, - вів далі єпископ. - Добра мама дає свободу своїй дитині. Бо не є добрим, коли матір зажди тримає дитину вдома. Тож і Марія дала свободу Христу, аби Він не тільки її слухав, а й Небесного Отця, і не лише сповняв її волю, а й волю Бога».

 Наприкінці проповідник додав: «Наша Батьківщина також оточена військом, подібно, як Константинополь. І зараз є саме той час, коли ми є запрошеними благати Богородицю про її покров. Пам’ятаймо, що маємо Небесну Маму, яка може взяти нас за руку і перевести нас із земного життя до вічного».

Під час богослужіння двоє маленьких парафіян, Ярослав і Марійка, вперше приступили до Святих Таїнств Сповіді і Причастя. Ці Святі Таїнства їм уділив владика Діонісій.

Наприкінці богослужіння до громади завітали завітав владика Франческо Ламбіазі, Єпископ м. Ріміні, який привітав греко-католицьку громаду із річницею та запевнив у своїй підтримці, та о. Ренцо Градара, Директор «Мігрантес» та єпархіального «Карітасу». 

Після цього відбувся урочистий концерт за участю дітей катехитичної школи та святкова трапеза.

Як відомо, весною 2002-го року тут відбулося переше богослужіння для українських мігрантів. Цікаво, першим душпастирем і місіонером української громади тут був о. Ренцо Градара, відповідальний за мігрантів в Рімінській єпархії. Аби знайти українських мігрантів, він шукав їх біля автобусів, де гуртувалися українці, клопотав про проведення богослужінь на українській мові і про приїзд українського священика сюди.

Спочатку богослужіння відбувалися один раз на місяць і на великі свята в церкві MadonnadellaScala отцями-василіанами, а потім отцями-студентами. У 2011-му році сюди були призначено душпастирем о. Віктора Двикалюка. Важливо, в цій громаді за сприянням о. Ренца Градара діє асоціація «Надія», яка допомагає вирішувати соціальні проблеми новоприбулих мігрантів. А з 2015-го року при парафії діє катехитична школа під керівництвом п. Олени Зелінської.

Прес-служба УГКЦ в Італії

Проповідь владики Діонісія (Ляховича) з нагоди свята Покрови Пресвятої Богородиці

Дорогий, отче Вікторе!  Дорогі, брати і сестри!

Вітаю о. Віктора, вашого душпастиря, новопризначеного мого секретаря, який мене запросив з вами розділити радість 15-річчя громади у місті Ріміні, та очолити Божественну Літургію, яка є джерелом і вершиною християнського життя. Під час цього богослужіння двоє діточок, хлопчик і дівчинка, приступлять до Першого Святого Причастя.  На Божественній Літургії ми зустрічаємося із Богом, стаємо перед Ним, відкриваємо наше серце із його радощами та переживаннями (особистими, сімейними і національними). В храмі ми не молимося самі, але зі священиками, з нашими братами і сестрами, а разом з небом. Ми під час Літургії у храмі творимо одне сопричастя любові.

Мушу визнати перед вами, що мені досі було дуже важко говорити проповідь на свято Покрови Пресвятої Богородиці. Минулого четверга ми завершили  зустріч священиків в сусідньому місті Лукка, а вже минулої неділі потрібно було їхати до Прато. Зазвичай я прошу світла Святого Духа, щоб я міг говорити від імені Бога, від імені Богородиці, а не від свого імені. І слово Боже мене надихнуло: «Та подивись на маму!»

Це свято бере свій початок від того часу, коли араби оточили місто Царгород. Однак військо арабів відступило від міста, тому що з допомогою прийшла Пресвята Богородиця, котра покрила місто своїм омофором, тобто хусткою, чи покровом.

У Константинополі, як розповідає нам церковна традиція, святий Андрій Юродивий під час молитви у храмі, піднявши очі до неба, побачив що Пресвята Богородиця, осяяна небесним світлом й оточена ангелами і сонмом святих, ступає повітрям над вірними, що молитовно благали про заступництво перед ворогами, які напали на місто. Богородиця молилася довгий час, а потім підійшла до престолу, зняла з себе сяюче покривало, яке носила на пречистій своїй голові, й розпростерла його над молільниками. Після цього війська противника відступили, а місто було врятовано. У нашому народі це свято знане й люблене. Кожне богородичне свято розкриває нам одну з чеснот, привілей Богородиці (богоматеринство, дівство, чистоту), а свято Покрови урочисто вшановує її заступництво. Це свято найкраще виявляє духовне материнство Марії, зокрема її молитовне заступництво, любов і опіку над нами. Добра мати завжди переживає за своїх дітей. У Малому повечір’ї вірні кожного разу величають Марію словами: „Заступнице християн бездоганна, молитвенице до Творця незамінна”. А в Молебні звертаються до неї такими словами: „Радуйся, заступнице всіх християн і прибіжище, Владичице”.

Свято Покрови Пресвятої Богородиці - це свято її жертовної материнської любові.  У святі Покрови чудово здійснюються слова Марії, сказані в день Благовіщення: „Ось я Господня слугиня” (Лк. 1, 38). І далі Євангеліє говорить, що після Благовіщення Марія, зібравшись, «пустилася швидко в дорогу, в гірську околицю», щоб послужити Єлизаветі (пор. Лк 1,39).  І вона залишає все, щоб послужити. Вона є Божою слугинею, і  також нашою слугинею і мамою!

Свято Покрови – це також наше національне і патріотичне свято, бо вже Ярослав Мудрий в 1037 році віддав Україну під Покров Матері Божої. Подібно запорізькі козаки мали церкву Покрови Пресвятої Богородиці, а воїни УПА проголосили це свято своїм офіційним святом.

Як нам увійти у таїнство покрову Богородиці? «Та подивись на маму!». Подібно,як дитина маленька, яку мама покриває різними покривалами. Мама покриває і одягає її, коли холодно, коли іде дощ, коли вітер віє, коли гримить, щоби вона не перестудилася, щоб не настрахалася, не злякалася. Дитина біжить до мами, коли собачка на неї гаркає, коли бджола чи оса її вжалила, коли впала і кров з носика потекла, коли пальчик потовкла. Коли дитина мала, то мама її годує молоком, а, коли вона підростає, то тоді дає їй твердішу поживу, роздягає її, і каже: "Біжи"

Коли Богородиця, здається нам, вже не покриває нас своїм омофором, то все таки  вона слідкує здалека за нами, а коли ми вже не даємо собі ради, то вона нам подає свою руку, обіймає нас, як мама свою дитину.

Константинополь був врятований Богородицею. Звернімося до Богородиці, щоб інше військо від нас відійшло, бо ми самі не зможемо дати собі з ним раду!

Кожен побожний християнин знає молитву „Під твою милість...”, яка є молитвою до Покрови Пресвятої Богородиці. Нею ми визнаємо нашу віру в Покров – опіку Марії над нами. Коли ми вже духовно зрілі, Богородиця стає на віддалі, у тіні, а тоді, коли ми вже не даємо собі ради, вона знову стоїть близько, під нашим хрестом, як це сталось з її сином, Ісусом Христом.

Дорогі, нехай цей 15-річний ювілей стане нагодою, щоби Божа Благодать зійшла на нас, а Богородиця супроводила нас, як мама, як “незахідна зоря” в наших життєвих дорогах. Коли вже не потрібно покривати нас своїм омофором, вона знімає з нас його, щоби дати нам нагоду зростати, і, як добра мама, вона пускає дитину, щоби могла рости і розвиватись і ставати зрілою і свобідною людиною, аби різні життєві страхи її не опанували. Вона є поруч, коли нам потрібно, подібно, як вона була поруч, тоді, коли  Ісус Христос помирав на хресті.

Благодать Господа Нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця і Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! Амінь.

+ Діонісій

Ріміні, 15.10.2017