У 5-й день прощі священики побували на святій Оливній горі, яка розташована навпроти Єрусалиму, де зупинявся Ісус напередодні свого входження до Єрусалиму на свято Пасхи і оплакував своє відкинення ізраїльським народом. На цьому місці є збудований Католицький храм Dominus Flevit «Господня сльоза», котрий дає можливість паломникам здійснити страсний вхід в Єрусалим слідами Ісуса. Храм Господня Сльоза зведений відомим італійським архітектором Антоніо Берлуччі всередині ХХ ст. на місці решток збудованого в V ст. християнського монастиря, має форму сльози, яка упала з очей Спасителя. Єдине невеличке вікно церкви, розташоване у вівтарі та обернене на Єрусалим, відкриває молільникам той краєвид, який бачив перед Собою Христос зі сльозами на очах. Саме тут священики разом із владикою Діонісієм мали нагоду служити Божественну Літургію за навернення та з’єднання усіх.

Після богослужіння душпастирі побували у нижній частині Оливної гори, в Гетсиманському саді, куди Ісус Христос після останньої вечері з апостолами прямував разом із Петром, Яковом та Іваном, щоб помолитися перед Своїми страстями. Тут, припавши до каменю, Божий Син благає Бога-Отця відвернути від Нього страсну чашу (Мт 26: 36-46). На місці каменю, де молився Ісус та Юдиної зради, що поклала початок Його Страстям, у ІV ст. була зведена візантійська базиліка, відома під назвою Базиліка Агонії. Камінь, просякнутий краплями кривавого Христового поту, знаходиться всередині цієї церкви біля престолу, до якого священики разом із Владикою мали можливість прикластися і помолитися за повірених їм вірних. Також душпастирі вдвідали ще один храм – церкву Гробу Пресвятої Богородиці. Згідно церковного передання, Пресвята Богородиця в кінці свого земного життя не померла, але уснула. Тіло Божої Матері апостоли перенесли на кладовище біля підніжжя Оливної гори, де з почестями поховали Її в одній з погребальних печер неподалік від могил її батьків – св. Йоакима й Анни та Йосифа Обручника. Увечері священики разом із владикою пройшли Хресну Дорогу слідами Ісуса, починаючи з Гетсеманського саду і закінчуючи у Храмі Господнього Гробу.

У 6-й день прощі душпастирі відвідали Старе місто Єрусалиму, яке є поділене на чотири квартали: Мусульманський квартал, де знаходяться Левові ворота, Християнський квартал, де знаходиться Храм Гробу Господнього, Єврейський квартал, де знаходяться Стіни Плачу та Вірменський. Душпастирі мали нагоду побачити євангельське місце Витезда – «Овеча купіль», де Спаситель зцілив розлабленого. Опісля священики разом із владикою відвідали Преторію, де за часів Ісуса знаходилася в’язниця, в якій утримували в’язнів перед судом римського прокуратора Понтія Пилата. Відтак Літостротон, поріг Судних Воріт та Храм Воскресіння, який важається головним храмом світу для усіх християн. Величний у своїй простоті собор постав на місці розп'яття, поховання та воскресіння Ісуса Христа. Тут Голгофа, на якій Христос перетерпів хресну смерть за гріхи наші. Тут ложе, де протягом трьох днів спочивало тіло Богочоловіка і де відбулось Його славне воскресіння з мертвих. При вході до Храму знаходиться камінь Помазання — видовжена низька плита, на яку поклали тіло Ісуса, зняте з хреста, для змащення його, за юдейським звичаєм, ароматичними оліями перед похованням; тут же загорнули Його в плащаницю. Неподалік каменю Помазання сходи ведуть нагору — до Голгофи, місця, де стояв хрест, на якому було розп'ято Ісуса. У цьому храмі було відслужено подячну Архієрейську Літургію за велику любов Спасителя та дар покликання душпастирів до наслідування їхнього Божественного Учителя.