26 листопада українські спільноти північної Італії зібралися у катедральному соборі Мілану, аби спільно вшанувати пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років.

Архиєрейську Божественну Літургію очолив архиєпископ Циріл (Васіл), секретар Конгрегації для Східних Церков, у співслужінні владики Гліба (Лончини), правлячого архиєрея Лондонської єпархії, владики Іринея (Білика), каноніка Папської базиліки Санта Марія Маджоре, о. Володимира Волошина, пасторального координатора для українців УГКЦ в Італії, тридцяти душпастирів-капеланів північного регіону Італії та диякона Петра Заблоцького з архикатедрального собору Святого Юра у Львові. Співав хор української громади Святого священомученика Йосафата  Кунцевича з Мілану.

Учасниками спільної молитви в соборі були також п. Тетяна Іжевська, надзвичайний і повноважний Посол України при Святому Престолі, п. Роман Горяйнов, Генеральний консул України в Мілані.

На завершення Богослужіння прибув архиєпископ Маріо Енріко Дельпіні, котрий подякував українцям за те, що так чисельно зібралися на Божественну Літургію в міланському соборі, і наголосив, що дана трагедія торкнулася не тільки українського народу, але й усієї Церкви. «Божественна Літургія – це відповідь на всі страждання світу, котрі переображаються у воскресінні Ісуса Христа», - сказав архиєпископ Мілану.

Наприкінці о. Володимир Волошин, пасторальний координатор для українців в Італії, від імені владики Діонісія (Ляховича), апостольського візитатора для українців-католиків в Італії, який у зв´язку із станом здоров'я не міг прибути на богослужіння, подякував о. Ігорю Крупі, душпастирю громади УГКЦ в Мілані, який багато прилучився до організації цього заходу, а також усім вірним та волонтерам.

Завершили богослужіння молитвою за жертв Голодомору, яку у свій час написав світлої пам’яті блаженніший Любомир, а потім усі разом заспівали церковний гимн «Боже великий, єдиний». Далі процесія прочан рушила до Базиліки Св. Стефана Маджоре, перед входом до якої відслужили Панахиду за жертв Голодомору. Владика Гліб виголосив проповідь, котрою підкреслив сутність нашого спільного моління: «Ми молимося за упокій померлих жертв Голодомору, бо молитва – це те, що нас єднає із ними. Ми не можемо їх нагодувати хлібом чи їх потішити, але можемо за них молитися. Молитва – це найбільше, що ми можемо сьогодні віддати тим, які перейшли ті страшні муки голодної смерті. Сьогоднішня молитва – це також наука для нашого життя, бо ми є той народ, в якому сталася ця жахлива трагедія проти гідності людини. Потрібно, аби діти знали про Голодомор, аби в них було поняття, що потрібно співчувати одні одним і ділитися одні з одним хлібом, тоді ми передамо їм найбільше багатство нашої віри.  Молячись сьогодні і пам’ятаючи про жертв Голодомору, нехай наші молитви звертаються до Господа, просячи вічного спокою і вічної радості для всіх невинних жертв».

Прес-служба УГКЦ в Італії