12 листопада 2009 року українська громада Риму за новим календарним стилем вшанувала пам’ять святого священомученика Йосафата. У цей день, як і щороку, українська спільнота Риму зібралася у найбільшому католицькому храмі світу – ватиканській базиліці Святого Петра, де під престолом святого Василія Великого спочивають мощі першого українського святого, якого канонізував Вселенський Архиєрей. Як відомо святий Йосафат був беатифікований через 20 років після смерті і канонізований Папою Пієм IX у 1867. Він став першим святим Східної Церкви, офіційно канонізований Римом.

З нагоди трьохсотої річниці мучеництва св. Йосафата, 12 листопада 1923, Папа Пій XI проголосив його небесним покровителем з'єднання Східної і Західної церков. А під час ІІ Ватиканського Собору за бажанням Папи Івана XXIII тіло св. Йосафата було перенесено до одного з олтарів базиліки св. Петра в Римі.

Сьогоднішня Свята Літургія на честь св. Йосафата дещо відрізнялася від попередніх років, бо в минулому традиційно очолював її Високопреосвященніший Архієпископ Мирослав Марусин, вислужений Секретар Конгрегації Східних Церков. Як відомо, 21 вересня 2009 року на 86-му році життя Архиєпископ Мирослав відійшов у вічність.

А сьогоднішнє богослужіння очолив та виголосив проповідь о. Василій Ковбич, ЧСВВ, Протоархимандрит Василіянського Чину святого Йосафата, з яким співслужили архимандрит Сяргей Гаєк, Апостольський Візитатор греко-католиків Білорусі, о.Павло Сербай, ЧСВВ, о.Стпан Стареправо - Ректори Українських Папських Колегій у Римі, о.Олександр Сапунко, Пасторальний координатор для українців в Італії та ще понад 30 священиків. У спільній молитві єдналися представники усіх українських чернечих спільнот Вічного Міста, семінаристи та миряни.

Як повідомило «Радіо Ватикан», під час проповіді о. Василій пригадав історію мощей святого Йосафата, які протягом століть зазнали різних небезпек і навіть певного періоду забуття, а також переслідування з боку ворогів церковної єдності. Тепер же вони складені у Ватиканській базиліці, де є знаком того, що єдність у різноманітності є можливою. Пригадавши основні чесноти священномученика, а це – готовність до віднови, готовність до жертви, готовність докладати зусилля задля єдності та бути витривалим у доброму, проповідник зазначив, що найкращим виявом пошани і пам’яті про нього буде старання наслідувати згадані чесноти, відповідно до сучасних вимог та обставин і потреб Церкви.

Прес-служба УГКЦ в Італії