У Італії українська діаспора є п’ятою за чисельністю національною громадою країни. За офіційним показником Італійського національного інституту статистики, сьогодні офіційно в Італії перебуває майже 170 тисяч українців, проте за даними дослідження сучасної трудової міграції, проведеного фондом Карітас України та Інститутом народознавства НАНУ за 2009 рік, тут мешкає понад 600 тисяч українців, які, як ми мали в черговий раз нагоду переконатися цими днями, шанують свої національні традиції та свята. Про особливості святкування Різдва українцями Італії наша наступна розповідь.

Різдво — це найбільше родинне свято, а наймиліша атмосфера свята — в рідній домівці. Однак за сьогоднішніх умов масової міграції далеко не усім українцям вдається повернутися хоча б на Різдво до рідного дому. Та все-таки дух Різдвяних свят навіть далеко на чужині об’єднує українців. Як повідомлялося, в Італії діють понад 130 українських церковних громад. За добрим звичаєм наші вірні перед Різдвом мають змогу приступити до cвятої тайни Покаяння та взяти участь у Різдвяних відправах.

Вчора 6 січня в Надвечір’я Різдва Христового у більшості церковних спільнот українців в Італії, як і у всіх церквах України, було відслужене Велике Повечір’я. Після чого українці, гуртуючись в велику церковну родину, взяли участь у спільній Святій вечері, а по усій Італії в такий спосіб в цей вечір пролунало українською «Бог Предвічний народився!».

В прокатедральному соборі святої Софії в Римі богослужіння очолив Преосвященний Владика Діонісій (Ляхович), Апостольський Візитатор для українців в Італії та Іспанії у співслужінні о.д-ра Івана Дацька, Голови релігійного товариства «Свята Софія».

В цей вечір, як і годиться, присутні мали змогу скоштувати 12 страв, прославляти Новонароджене Дитя українськими колядками та побачити живий Вертеп у виконанні українських діток з недільної школи «Родинна світлиця», що діє при соборі св..Софії в Римі. Така атмосфера допомогла присутнім розвіяти сум за рідними в Україні та подарувала справжню радість Різдва. Також, о.д-р Іван Дацько розповів присутнім про те, як святкувалося тут Різдво за часів Блаженної пам’яті Патріарха Йосифа Сліпого. Тоді через політичні мотиви, сьогодні через економічну скруту українці є далеко від батьківщини, але цей український острівець у Римі «Свята Софія» за задумом Патріарха Йосифа продовжує «Збирати в розсіяні сущих». Як за часів Йосифа Сліпого, так і сьогодні для культурно-духовного обміну на Святвечір завжди запрошувалося сюди когось із представників Ватикану чи італійських політичних кіл. За цією традицією і цього року українську спільноту, що зібралася на св. Софії, прибув привітати високоповажний гість із Ватикану монсеньйор Жіоржіо Корбелліні, Президент бюро праці Апостольської Столиці, Віце секретар Говернорату держави Ватикан.

У сам день Різдва Христового у Соборі Святої Софії урочисту Божественну Літургію очолив преосвященний Владика Діонісій у співслужінні о.д-ра Івана Музички, Ректора собору, о.д-ра Івана Дацька, Голови релігійного товариства «Свята Софія», о. Маврикія Попадюка, Генерального Вікарія ЧСВВ, о.д-ра Ярослава Карп’яка, працівника Конгрегації для Східних Церков, о.Олександра Сапунка, Пасторального координатора для українців в Італії, о.Павла Сербая, ЧСВВ, Ректора Українського папського інституту святої Покрови, о.Луіза Касіано, ЧСВВ, Віце-Ректора Інституту святої Покрови. Незважаючи на те, що в Італії 7 січня є робочим днем, храм був переповнений віруючими. У своєму святковому зверненні Владика Діонісій привітав присутніх із величним празником Різдва Христового та передав вітання українським вірним в Італії від Глави УГКЦ Блаженнішого Любомира (Гузара) та Ієрархів УГКЦ в Західній Європі.

Наприкінці Богослужіння вірні отримали архиєрейське благословення, після чого відбулася Різдвяна трапеза та коляда.

Так і цього року Різдво об’єднало в одну велику українську родину як українців в Італії, так і українську діаспору в цілому. А Церква, яка проповідує радісну звістку Євангелія, намагається зробити все, щоби смуток та туга за рідними не затьмарив українцям в чужині духовної радості від приходу у світ нашого Спасителя.

Прес-служба УГКЦ в Італії

Проповідь Преосвященного Владики Діонісія (Ляховича), ЧСВВ, Апостольського Візитатора для українців в Італії та Іспанії

«Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай у Єгипет»

Дорогі в Христі Сестри і Брати!

Вітаю усіх Вас, з величним Празником Різдва Христового. Сьогоднішнє моє вітання перекликається з привітанням українських греко-католицьких єпископів Західної Європи, з побажаннями Глави УГКЦ, Блаженнішого Любомира, з літургійними молитвами та зі співом колядок всього українського народу:

«Бог предвічний народився!». По наших церквах разом співаємо: «Усе сьогодні сповнилося радістю, — Христос народився від Діви». «З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог». На світ прийшов Спаситель! Радіймо!

Справді, «Бог так полюбив світ, що Сина свого єдинородного дав» (Йо 3, 16). «Слово стало тілом і оселилося між нами» (Йо 1, 14).

Божа Любов завітала до людей. Бог Предвічний, безмежний, безсмертний, досконалий, недосяжний. Але в Дитяті Ісус Бог себе об’являє близько людини як один з нас. Обличчя Божого, якого ніхто ніколи не бачив, стає видимим в обличчі дитини. Ця Божа любов ніжна і смиренна, яка не страхається людської нужди: Божий Син, послухавши Отця, йде на зустріч людині, народжується у бідній стаєнці, приймає на себе всі людські обмеження і страждання. Жодний людський біль і тривоги Йому не чужі.

Він народжується у бідній стаєнці, щоб змогти прийняти там навіть найбідніших. Приймає Він бідних пастушків і багатих царів, які прийшли зі Сходу зі своїми дарами. Він близько кожної людини, він разом з нами, Він ― «З нами Бог!».

Через Ісуса Христа ми стали дітьми Божими, як пише Апостол Павло в листі до Римлян: «Ми прийняли Духа усиновлення, яким кличемо: «Авва! ― Отче!». Сам цей Дух свідчить з нашим духом, що ми ― діти Божі, а коли діти, то спадкоємці ж Божі ― співспадкоємці Христа» (Рм 8, 14-17). А далі Апостол Павло вбачає те, що коли ми стали Божими дітьми, то Ісус стає нашим первородним Братом (пор. Рм 8, 29).

Він є нам братом і у нашій емігрантській долі. Так! Ісус ще малим стає мігрантом, бо Ірод і його прибічники, що «сиділи у тьмі й тіні смерти» (Псалом 107 [106],10), розшукували Дитя, «щоб його вбити» (Матей 2,13). Всі, хто сьогодні переживають досвід емігрантського життя, в часі Різдва мають особливу нагоду глибоко пережити картину втечі до Єгипту, де Пресвята Родина була змушена важко заробляти на чужині на «хліб насущний».

Сьогодні багато з нас — далеко від рідного дому, не легко туди повернутись, провідати батьків, дітей, приятелів; дехто важко хворіє; хтось має багато інших турбот, гірких переживань. Проте Ісус може розвіяти наші турботи та всилити надію, адже з Його приходом без сумніву «З нами Бог». З нами Його підтримка і у нашій нелегкій сучасній емігрантській долі.

Різдво Христове ― це глибоке таїнство, глибину якого ми ніколи не зможемо вичерпати, але можемо його конкретно пережити, а навіть запрошені увійти в русло Його життя, Його тривог, а над усе ― Його любові.

Господь довершив діло спасіння заради нас, а тому чекає і нашої відповіді. Чекає на те, щоб ми відкрили Йому наше серце, щоб Він мав простір народитися у ньому. Ісус терпеливо чекає на нашу відповідь, однак не приневолює нас. З любові до нас Він довершив усе діло відкуплення для нашого спасіння, проте не може нас спасти без нашої співучасті. Якщо наше серце замкнуте для Бога і для інших людей, то спасіння буде далеке від нас.

Не всі раділи з приходу Божого Сина. Одна подія та різні реакції на неї; одна розповідь, але відмінні емоції: з одного боку - неперевершена радість від приходу Спасителя, а з іншого - смуток, спричинений людською злобою. Радість із смутком обнялися, можна сказати, перефразовуючи поета.

Радіємо з приходу Божого Сина, бо він не менш живий і присутній для нас сьогодні. Народження Ісуса Христа неповторне. Воно сталось раз на завжди. Але це народження продовжується у нас через нашу віру, через участь  у християнських таїнствах, особливо через Божественну Літургію.

Ми ж святкуємо живу присутність Бога між нами сьогодні!  «Ось тепер – день спасіння» (ІІ Кор.. 6,2). Христове народження дві тисячі років тому є щасливою дійсністю і для нас сьогодні.

Сьогодні, у повній політичній свободі, можемо сповідувати нашу віру, яку Ісус нам об’явив, оспівувати її в наших церквах, виховувати своїх дітей у релігійному й рідному нам дусі. Можемо зібратись усією сім’єю довкола святвечірнього столу разом з нашими померлими, даючи їм місце за тим столом.

«Возвеселімся всі разом нині: Христос родився в бідній яскині».

Об’єднаймося із папою Венедиктом XVI у заклику, що його висловив святий Павло: «Ми надією спаслися!» (до Римлян 8,24). Папа Венедикт часто наголошує на те, що «Любов Божа виходить поза власні межі. Вона здатна залишити Пресвяту Трійцю, щоб піти на зустріч людині. Ми завдяки Христу є учасниками цієї самої Божої любові». Отож, ми запрошені до великодушності відкрити цю Божу любов, яка виходить поза межі нашого самолюбства! Тому у цьому Різдвяному часі з одного боку ми будемо приносити до вертепу нашу прославу й подяку, наші радощі і смуток, а з другого боку ми запрошені виявляти нашу солідарність із знедоленими, з усіма тими, що очікують нашої допомоги.

Нехай Віфлеємська зоря освітлює нашу темряву, в якій ми могли опинитись, і несімо нашим рідним, близьким, знайомим, співробітникам, сусідам, парафіянам, усім потребуючим свідчення нашої віри і радість нашого спасіння. Радість нашого спасіння!

Бажаємо Вам, щоб ця радісна подія піднесла кожного на дусі, утвердила в певності непроминаючої Божої любови до нас і постійності Його опіки над нами.

А Новий, 2010 Рік нехай буде для нас усіх благословенним і щасливим, у здоров’ї душі і тіла, у радості й мирі!

Бо ж Христос рождається! Отож – Славімо Його!