Свято В’їзду Господнього в Єрусалим при українській парафії Св. Сергія і Вакха було особливим не лише торжеством посвячення пальмових та по-українськи традиційних вербових гілок спільно з вірними сусідньої італійської парафії, але й відзначенням пам’яті Т. Г. Шевченка, що традиційно відбувається в місяці березні. Святковий вечір складався з двох частин – театрального дійства та невеличкого концерту.  У першій частині були представлені основні мотиви творчості великого поета. 

Перед присутніми постали Шевченкові герої: українська красуня, щаслива мати, покинута Катерина, черниця, сирота Оксана Титарівна, закохані Галя і Назар, українські селяни, кобзар Перебендя та врешті Україна, як збірний образ, якому чи не найбільше присвячено доробку нашого генія. Вистава проходила здебільшого у вигляді діалогу між Кобзарем та його героями, який майже виключно являв собою цитування Тарасової поезії. Театральна частина свята була представлена парафіяльною молоддю, яка радо відгукнулась на пропозицію підготовки вечора та радісно і жваво брала у ній участь. У другій частині присутні насолоджувались красою музичних творів у виконанні диригента та двох представників парафіяльного хору, як також і мали змогу почути професійний спів солістів, якi виконали мало знані кобзареві твори. Щирий красивий спів, що подекуди поєднувався з музичним супроводом, чинив такими наявними Шевченкові слова: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине… От де, люде, наша слава, слава України!»

Вечір пам’яті Великого сина українського народу став не лише вшануванням Шевченкової творчості, але і виявленням своєї радості від приналежності до землі Української, що є таким особливим для тих її дітей, що згадують її на чужині. «Нема на світі краще України! Немає другого Дніпра!»  

Фоторепортаж з події

 Адміністрація парафії