Свято святого Миколая, Мирликійського Чудотворця, безсумнівно пройняте особливим духом радості, тієї радості, яка повна ніжних дитинних спогадів та мрій, а ще більше – відчуття теплоти добра та любові. І так важливо не розтратити те відчуття радості по дорозі від дитинства до зрілості, і так важливо все далі вірити і вірити в чарівність тієї ночі, в яку по землі ходить св. Миколай. Адже саме за його посередництвом даруються дарунки і несеться та дивовижна радість.

Українська парафія Свв. Сергія і Вакха в Римі цього року по-особливому очікувала приходу Св. Миколая, оскільки за дев’ять днів до свята у храмі розпочалось молитовне приготування. Дев’ятиденне моління перед частицею мощей святого стало не лише безпосереднім приготуванням до празника Мирлікійського Чудотворця, але й одночасним приготуванням до Різдва Христового, оскільки звершилось передріздвяними реколекціями. У часі реколекційних наук о. Йосафат Савран, який їх провадив, закликав вірних увійти у святилище своєї душі, а увійшовши, впізнати того, хто там перебуває. Якщо це не Бог є Той, Хто наповнює цей внутрішній храм, то неможливо сподіватись на правдивий мир та радість. І якщо це не Бог є Той, Хто царює у своєму храмі, то неможливо приймати з радістю та терпеливістю життєві страждання. Якщо це не Бог, то хтось інший зайняв це місце у серці людини, і тоді Христос не може увійти у нього у своїм Різдві, адже щоб наповнити серце, у ньому повинен бути простір. Власне в очікуванні торжества Різдва о. Йосафат запросив вірних насамперед чекати на Господа у святилищі своєї душі.

Після святкової літургії парафіяни храму змогли прикластись до мощей святого. Апогеєм свята став прихід Святого Миколая, який кожного присутнього обдарував дарунками.

Фоторепортаж з події

За повідомленням з

парафії свв. Сергія і Вакха у Римі