Як ми нещодавно повідомляли, 17 січня 2011 року у Римі, під проводом преосвященного Владики Діонісія (Ляховича), Апостольського Візитатора для українців греко-католиків в Італії та Іспанії,відбулася робоча зустріч капеланів УГКЦ із о. Костянтином Пантелеєм,керівником відділудушпастирства УГКЦ у пенітенціарній системі України, який в тих днях брав участь  у конференції Міжнародної католицької комісії В’язничного душпастирства Європейського регіону (ICCPPC-Europe). Зустріч духовенства малана меті  визначення стратегіїв’язничного душпастирства УГКЦ в Італії.

Про свій досвід духовної опіки жінками, які перебувають у центрах для нелегальних іммігрантів, що знаходяться у віданні поліції, розповіла сестра Емілія (Вандич), СНДМ. Ці центри є місцями тимчасового перебування в період встановлення особи перед видворенням з Італії. Нелегали нерідко знаходяться там до півроку. У разі скоєння злочину нелегальний статус мігранта вважається обтяжливою обставиною. Хоча подібні центри не є тюремними закладами, проте умови утримання в них є доволі важкими. Крім того під час зустрічі обговорилися майбутні кроки УГКЦ в Італії щодо розвитку душпастирства ув’язнених. Зокрема було прийняте рішення призначити з боку нашої Церкви в Італії окремих капеланів відповідно до регіонів, в яких знаходяться в’язниці, в яких перебувають українці. Не менш важливо, зазначалося під час зустрічі, щоб віднайшовши наших ув’язнених за кордоном, нав’язати контакт із парафією в Україні для налагодження духовної та матеріальної підтримки для близьких в'язня, які,на час ув’язнення рідної їм людини,втратили годувальника.

Про українців-заробітчан у Італії вже чимало пишуть на шпальтах газет і журналів. Сестрам Служебницям довелося зустрітися із ще одним феноменом - Ponte Galeria, центром ідентифікації і депортації (СІЕ - Centro Identificazione ed Espulsione)осіб, яких виявили без документів та дозволу перебування на території Італії. Важко працюючи та,часто,не маючи змоги отримати Permesso di Soggiorno,жінки стають жертвами важкої праці, нижчої оплати та сексуальних домагань. 

Ponte Galeria сестри Служебниці НДМ почали відвідувати у лютому 2005 року у рамках волонтаріату. Тут перебувають жінки та дівчата із багатьох країн світу.Серед яких, зокрема, українки, росіянки та з інших країн СНД (Молдавія, Грузія). Сестри служебниці, разом зі сестрами інших національностей, щосуботи відвідують цих жінок із метою моральної підтримки та спільної молитви. На початку наших відвідин Ponte Galeria була вщерть заповнена жінками. Та після того, як Румунія і Болгарія увійшли у ЄС їх число зменшилися наполовину. Тепер більшу частину обивателів центру становлять африканки. Загалом в Центрі знаходяться 100-120 осіб. На даний час українок перебуває близько 10-и осіб.

Основною причиною потрапити у Ponte Galeria є відсутність документів. З виходом нового закону про перебування в подібних центрах довгих 180 днів, жінкам доводиться надзвичайно важко, передовсім тому, що вони не мають чим займатися. На ґрунті цього примусового «безробіття» жінки часто втрачають емоційну і психічну рівновагу, а то й можуть захворіти серйозною психічною недугою. Свій час здебільшого присвячують на читання книг, бесіди... Тут переплелися долі жінок, які далеко не прості обставини життя змусили шукати «щастя» та засобів проживання на просторах Італії. Пережити цей нелегкий досвід жінкам не просто, особливо тим, які утримуючи свої сім'ї погодилися далеко не на легку роботу. Під час відвідин сестри намагаються розмовляти з жінками особисто, щоб допомогти їм пережити цей важкий період.Залежно від обставин особи, людей можуть депортувати з Італії із забороною в'їзду до країни упродовж 10-и років, або ж особа сама повинна покинути Італію упродовж 5-й днів.Часто трапляється, що особа може опинитися у Ponte Galeria і кілька разів...

 Часто жінки перебувають в невіданні, якою буде їхня доля - депортують, чи відпустять. Трапився випадок (мабуть не один), коли жінка найняла адвоката, заплативши йому € 5.000, наступного дня була депортована в Україну. Стоїть запитання: для чого служать такі адвокати? Найчастіше першенство в усьому мають жінки з африканських країн. Навіть коли наші жінки першими займуть чергу,наприклад до їдальні, інші їх можуть витіснити. Також щоб придбати цигарки, жінки зустрічаються з подібною ситуацією: африканки не палять, однак вони завжди першими закуплять цигарки. Для наших жінок вже не вистачить на кінець. Отож їм доводиться купувати їх в африканок дорожче, може й за подвійною ціною. Часто ввечері, при потребі потрапити до лікаря, жінки здійснюють візит майже опівночі. Якщо лікар починає прийматио21:00, то першими, звичайно,ідуть чоловіки, а для жінок вже залишається пізня ніч. На жаль в жінок вилучають і необхідні речі, як напр. гребінець. Виходячи із ситуації,вони змушені розчісувати волосся виделкою. Часто    ночами    неможливо    відпочивати    через    те,    що    африканки влаштовують гучні забави й танці, які тривають далеко за північ, до 3-4-ї год.

 Жінки часто просять: дайте нам хоч якусь роботу, ми можемо в'язати, клеїти конверти, чи робити іншу корисну справу. Так швидше пройдуть дні і час не буде втрачений намарно. Ще однією прикрістю для українок є те, що вони працювали для блага тих же італійців, доглядаючи їх батьків, дбаючи про чистоту їх будинків, а тут знаходяться поряд із проститутками, які часто можуть вийти з центру набагато швидше. Жінкам є необхідною юридична консультація. Звичайно, що в ситуації, де знаходяться жінки різних національностей і культур з одного боку можна почерпнути збагачення у спілкуванні і взаємопізнанні, але хотілося б більшої взаємної поваги, зрозуміння із боку теж обслуговуючого персоналу - плекання єдності і пошани одні до одних.

 Незважаючи на складні моральні умови жінки плекають у серці надію. Адже вдома залишилися діти, сім'ї, в багатьох випадках розбиті.Зрештою, жінки у молитві та зустрічах з Господом навчилися миритися із своєю долею. Багато розуміють, що все, що Господь посилає - їм на користь.

Повідомив о. Костянтин Пантелей