17 квітня 2011 р., у м. Мондрагоне, що у південноіталійському регіоні Кампанія, відбулася молитовна зустріч українських представників регіональних осередків молитовного руху «Матері в молитві». З півночі Італії: Тренто, Бальцано, Павії, Мілана, Болоньї та центру - міста Риму приїхало вісім учасників. Місцем зустрічі цього разу став південь Італії. Мета зустрічі - об’єднуватися у молитві, шукати шляхи розв’язки нових духовних труднощів, які проявляються на чужині. Також серед головних завдань було й залишається поширення спільноти «Матері в молитві» серед українок в Італії.

Основна роль залежить від організації. Кожна матір, яка долає сотні кілометрів, щоби дібратися до своїх же співвітчизників, робить неабияку жертву. Спільноту цих жінок не об’єднують родинні зв’язки, чи знайомства, але об’єднує їх ділення досвідом. Так, не раз серед них можна почути вислів „ділення слова”, який створює на оточуючих досить позитивні враження. Це живі свідчення того, як через молитву матері рятувалися сім’ї від руйнування, діти від нещасть та небезпек та чимало іншого. Зі словами заохочення до молитви та живого свідчення порятунку в молитві висловлювалися запрошенні гості: пані Люба з Болоньї, Галина з Мілану, Наталя з Павії та інші. Молитовне єднання жінок, які мають свого духовного провідника – священика є досить важливе. Священик дає основні напрямні для того, щоб спільнота свідчила вірою свою присутність у сім’ї, перебуваючи вимушено навіть далеко за кордоном. о. Іван Кулик, духовний координатор спільноти у своєму слові до вірних у Мондрагонах навів для прикладу слова святішого отця Івана Павла ІІ, котрий сказав, що християнин повинен користуватися розумом й вірою. Це є два крила, й коли розум є безсилий, тоді на допомогу приходить віра.

Троянда, Ікона Божої Матері, та вервиця не тільки стали предметами подяки для гостей, але є також духовними символами котрі надають нового забарвлення в життя жінки, християнки.

Повагу й подяку навіть за пересічною думкою українця кожна жінка уже заслужила, бо тяжко працює для покращення добробуту своїх дітей. Фізична та водночас виснажлива праця не є вистачальною для скріплення родинних зв’язків, ба й навіть покращення економічного статку родини. Наголос робиться на молитві матері, яка має неабияку силу. За думкою отців пустині вислів „Молитва і праця” повинен бути в серці кожного християнина, зокрема нас на чужині: застановитися не тільки на праці, а й на молитві. В допомогу нам приходить завжди Пресвята Богородиця, котра як матір, подорожуюча і та, що постійно молиться за своїх дітей. Міцна опора кожної жінки має бути в Пресвятій Богородиці. Наслідування Богородиці в щоденному житті, у спілкуванні, у праці з іншими людьми, а що найбільше в молитві. Марія є та, що молиться за усіх потребуючих. Для кожної матері-молільниці ідеалом залишається Богородиця і як духовна зброя - чотки, котрі мають надихати до особистої й спільної молитви: „Маріє, Мати Божа, молися за наших дітей!”; „Маріє, рятуй наші родини!”;Маріє, спаси нас!”.

Ця зустріч стала ще одним рушієм та наснагою жінок до молитви. Надіємося, що з Божою допомогою та з ревністю господарів місцевості - вірних Мондрагоне, молитва матерів об’єднає також інших жінок в допозі ближньому словом та ділом. Не виключаймо, що когось навчить молитися, а когось врятує від чогось злого, поганого. Шляхів розв’язання труднощів є досить багато, але молитва все таки залишається найбільшим засобом до спасіння.

о.Ігор Горішний

Душпастир української церковної громади в Мондрагоне