Великий син великого народу! Так називають Тараса Шевченка – невмирущого поета, художника, суспільного діяча, який мало не все своє недовге життя боровся за власну свободу та свободу рідного українського народу.

Він став символом української нації, одвіку був яскравим світочем на її нелегкій дорозі державотворення. Але разом з тим, він залишався людиною – із власними пристрастями та мріями.

Як і кожен з великих поетів, Шевченко – завжди сучасний. Сьогодні ми з вами святкуємо 205 річницю від дня його народження. Це поет високих гуманістичних ідеалів, високого духовного і художнього багатства, він завжди є з усіма нами в нашій боротьбі за мир, справедливість, прогрес, за право людини на свободу і щастя. І тому не дивно, що в такий важкий для нас, українців, час – час боротьби, випробувань, його слово стало супутником, яскравим промінцем сонця, що вилилось у ті дорогі серцю сторіночки «Кобзаря».

Вчитуючись у тексти цієї не зовсім звичайної книжки, ще більше зріднюєшся з бунтівливим і людяним генієм великого поета. На тлі сьогоднішніх подій, ще більше розумієш пророчі слова великого Кобзаря.

У росяні вінки заплетені суцвіття
До ніг тобі, титане, кладемо.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття.
Тебе своїм сучасником звемо.

Під таким девізом у неділю 24 березня в українській парафіяльній школі «Золотоуст», що плідно працює в південноіталійському місті Казерта, відбулося свято, присвячене 205 річниці з дня народження великого Тараса Шевченка.

Це свято було чудово підготовлено та проведено учнями та вчителями школи під керівництвом Андрія Рудейчука.

До уваги гостей свята були представлені різножанрові номери: художнє читання поезій Тараса учнями 4 класу, театральна сценка з дитячих літ поета, дівчата з гурту «Uiti» розіграли сценку з балади «Тополя», на завершення свята всі присутні (учні, батьки та гості) під керівництвом місцевого пароха Ігоря Данильчука та директора парафіяльної школи Катерини Саловської виконали «Заповіт».
Справжньою ізюминкою свята стало художнє читання вірша «Мені тринадцятий минало», який з великим натхнення був продекламований батьком учениці нашої школи Романишиним Андрієм та учнем 6-го класу Марусяком Маркіяном.

Усі номери були об’єднані спільною ідеєю – показати глядачам Тарасові мрії, – мрію про кращу долю для українського народу, мрію про особисте людське щастя та мрію про вічний спочинок на рідній землі.

Повідомила Ірина Семенюк,
вчитель української мови школи "Золотоуст", м. Казерта