Вербною неділею Церква згадує торжественний в’їзд Спасителя в Єрусалим. Народ вітав Спасителя як свого царя встеляючи дорогу якою верхи на осляті їхав Христос одежами та галузками. Так збулось писання пророка Захарії «Ось цар твій іде до тебе, справедливий і переможний, смиренний і верхи на осляті…» (Захарія 9.9)

В’їзд Ісуса був позначений покорою. Нічого не відрізняло його від простого народу який прямував до міста, хіба те що сидів верхи на осляті, спина якого була покрита убогими одежами апостолів.

В Єрусалимі Спаситель входить в храм і виганяє з нього торговців. До Нього приступають хворі, каліки і немічні. Він як Всемогутній Господь, якому підкоряються закони природи, всіх оздоровляє.

Богослужіння вербної неділі має винятково торжественний характер. В цей день Церква благословить віття верби як символ перемоги Христа над смертю. Згідно народної традиції люди вітають один одного освяченою вербою, кажучи «Не я б’ю, верба б’є за тиждень Великдень» та, пригадуючи таким чином, що наближається Страсний Тиждень, після якого наступить велике торжество, свято перемоги над смертю.

Цю прелюдію до страсного тижня парафіяни церкви Святих Cергія і Вакха у Римі переживали разом із сусідньою латинською парафією «Santa Maria ai Monti». Вірні двох традицій чисельно зібрались на площі Мадонна деі Монті, тримаючи у руках оливкові галузки та українську лозу. Після молитов благословення італійською та українською мовами, душпастирі окропили віття та Божий люд свяченою водою. Ще довго на обличчях світилась радість підсилена яскравим сонцем погідної днини і лунали привітання та побажання з нагоди Воскресіння Христового, яке невпинно наближається.