Паломництво до святих місць завжди було притаманною ознакою всіх глибоко віруючих людей. Навіть сам Ісус Христос, коли був маленький, ходив зі своїми батьками до Єрусалима, шануючи традиції свого народу. Паломництво дуже популярне і сьогодні. Кожна людина, яка вірить і прагне пізнати Вище Буття, намагається всіма можливими засобами досягти цього. Одним із таких засобів було і залишається паломництво.

З 11 квітня вперше за три століття зі Святих Сходів у Римі було знято дерев’яну обшивку і вони стали доступними для поклоніння у своєму первісному вигляді. Завдяки цьому тисячі паломників отримали можливість доторкнутись до мармурових сходів, якими йшов Ісус на суд до Пилата.

Погожого недільного ранку 14 квітня 2019 року цією нагодою скористалися українці, які проживають у містечку Казерта, що на півдні Італії. Парафіяни храму «Пресвятої Тройці» на чолі із парохом отцем Ігорем Данильчуком здійснили Великопосне паломництво до Вічного міста. Їх супроводжували студенти папської колегії св. Йосафата: Максим Колодчак, Микола Бобровський, Юрій Гаранжа і Тарас Дзяйло. Упродовж всієї прощі вірні сповідалися у свого пароха і також в о. Петра Голінея.

Парафіяни Казерти та дотичних міст скористалися цією унікальною можливістю, щоби не тільки віддати поклін цій ранньохристиянській реліквії, а й «співстраждати» з Ісусом, адже піднятися на колінах по 28 сходинках не так легко. Це сходження супроводжується болем. В такий спосіб кожен зрозумів ціну своїх прогрішень та велич спасительної жертви Ісуса.

Другою зупинкою на шляху паломників стала Базиліка Сан-Джовані ін Лятерано, адже саме цей храм є папським собором і катедрою єпископа Рима (Папи). Храм вражає своєю величчю та красою. Про його історичну та релігійну важливість свідчить надпис біля головного входу: «Матір і Глава всіх церков Міста і Світу». Саме в цій базиліці знаходяться голови верховних апостолів Петра і Павла.

Останнім та кульмінаційним етапом паломництва стала Свята Літургія в храмі Сан-Сальваторе ін Лауро перед мощами апостола Юди Тадея та святого отця Піо. Під час акафісту отець-парох благословляв особисто кожного святими мощами. Вірні, помолившись, умиротворені сповнилися радості Святого Духа.

День моління справді пройшов на славу Божу та на духовну користь всім, хто мав відкриту душу на Його присутність та благодать. Із певністю можна сказати, що всі ті, хто вирушив на прощу, повернулися додому набагато кращими та духовно багатшими. Проща змінює серце, змінює життя, тому що в ній не тільки ми прямуємо до Бога, але й Сам Господь виходить нам назустріч.

Завершилася подорож до Рима, але не закінчилося паломництво. Воно триває. Для когось ця поїздка стане початком, а для когось вона була лише одним з етапів. Адже паломництво – це безперервний рух. Рух в напрямку до Бога.

бр. Тарас Дзяйло